Хурмові какі
На черзі розповідь про ще один тропічний фрукт. Він більш відомий пересічному українцю завдяки старанням азербайджанців та грузин. Нині мова про хурму. Коли перші європейці спробували цей плід у Північній Америці, вони явно скривилися. Тому що терпкий і в’яжучий смак здався їм неприємним. Доволі довго європейці вважали хурму неїстівною, поки індійці не пояснили їм, коли саме треба зривати плоди й їсти - до першого морозу, а не в жовтні.
Назва плода з латині перекладається, як «їжа богів» (diaspyros), європейці послуговуються назвами «шарон» (sharon) і «какі» (kaki). Нє, дійсно, якщо хурма перестигла, то це вже точно какі.
В’яжучий ефект хурми зумовлений наявними в ній танінами під час дозрівання. Ця речовина повністю зникає, коли плід достиг. Тоді він набуває коричневого кольору і солодкого смаку. Деякі сорти хурм (а їх є більше 500) мають кісточки, деякі - позбавлені малят. На ринки Західної України довозять сорт «японка». Вибирати треба хурму нетоварного вигляду. Тоді вже точно не помилитеся. Вона буде солодка, прямо шоколадна.
Тому що плоди дорогі, їх поїдають самодостатньо. Звісно, купивши 1 штучку, не особливо будеш заморочуватися всякими пошуками кулінарних тайн. Але м’якоть можна змішуватиз сиром, апельсиновим соком, медом.
Я пам’ятаю, коли взимку на Кавказі я бачив це чудо: весь двір був встелений пошмяканими «оранжевими помідорами». Явище малоприємне. А ще якось трапився такий випадок, що я влітку їв зимовий сорт хурми. На дереві відламалася велика гілка з маленькими хурминками. Засихаючи, гілляка віддавала всі соки на порятунок дітлашні. Таким чином, суха галузка була вся вкрита стиглими шаронами. І таке буває.
А, ще забув сказати. У Женеві на Новий рік на набережній теж було хурмове дерево, яке кидало вниз плоди на незадачливих туристів.
