Іди, іди від них. Бо тут змарнуєш душу.
Он бачиш, польських міст далекі міражі.
А цим, хіба їм що? Труснуть циганську грушу.
Забудь оцих людей. Вони тобі чужі.
Прийди у ті міста. Хай не питають звідки.
Хіба не видно й так? Із пекла. Із біди.
Завернуть, доженуть, прив’яжуть до кибитки, -
а ти рвонись. Рвонися! І вирвешся. І йди...
Л.К.