Знайомство з мушмулою проходило довго, практично протягом 15 років і завжди закінчувалося трагічно: не встигав я її з дерева свіжою зірвати. Завджи доводилося їсти якісь зів’ялі й зморщені покидьки. Але смак я запам’ятав ще відтоді.
Мушмула - плід субтропічний, відомий жителям колишнього СРСР, зокрема Кримській ССР, республікам Кавказу та Прикаспію. До далеко Прикарпаття він міг потрапити хіба що у вигляді назви. Або варення, яке досить солодке (бо цукру треба 1:2 давати) і не позбавлене свого смакового шарму. Інша назва у плоду - несполі, меспілус.
Плід на вигляд має насичено оранжевий колір, шкірка гладенька, проте цупка. Досить легко відстає, наче в аличі. До речі, по кислоті практично теж наздоганяє аличу.
Всередині плоду містяться кісткочки (3-4 штуки), доволі гладенькі, наче каштанові. Чудово відділяються від м’якоті, не треба обгризати, це не персик :)
Ну і, нарешті, про смаки. Про них, як відомо, не сперечаються, бо кожен має свої. Несполі теж не обділений у цьому плані. Специфічний смак з кислинкою, соковитий, наче сливка або алича.