Мангостан
Плоди фрукта, про який розповідатиметься нині, вважають одними з найвишуканіших в цілому світі.
Мангостан, мангустан - екзот Південно-Східної Азії, вологого екватора. У свій час королева Великобританії Вікторія так собі сподобала цей фрукт, що пообіцяла навіть спеціальну нагороду тому, хто доставить плоди свіжими в Англію. От же ж зірвав хтось добрячий куш.
Англійський мандрівник Фрайф описує так цей екзот: «Яблука Гесперид тільки байки у порівнянні з мангостаном; на смак нектарини, персики, абрикоси - це біднота у порівнянні з цими плодами». Я думаю, він трохи перегнув палку порівнянь :)
Те, що ви не бачили мангостана на полицях сільських крамниць та торгових яток на базарі пояснюється тим, що врожайність його не надто висока, тому казати, що ринки можуть бути завалені експортним мангостаном, як апельсинами, то було б брехнею вищесортною (у Тайланді мангостану як гною, але ж це там). Не купите ви в Сільпушниці мангостана. Його треба замовляти. Мені привезли, чим ви гірші?
Плоди круглі, з елегантним чашолистком. Нагадують шкіркою гранат або щось мені невідоме фіолетово-бордового кольору. Так само можна їх трохи надавити і відчути, що всередині схований не камінь, а м’якуш. Тверда товста шкірка мангостана дозволяє зберігати фрукти до півтора місяця в холодильнику. Але треба з тим вважати, бо визначити, коли серединка гниє - важко. Мій один фрукт трохи почав псуватися, а зовні - не скажеш.
Мангостан вживають у їжу в свіжому вигляді (хоча в Малайзії його сушать і консервують). Для цього плід надрізають навпіл, товсту шкірку (вона гірка) відділяють від білого нутра. Дольки є досить м’якими, як персик. На смак також нагадує нектарин або кисленьку абрикосу (тільки без тих абрикосових ниток). Смак дині, лимону, абрикоски, якісь тонкощі винограду - усе це створює свій специфічний смак мангостану. Його нема з чим порівнювати.
Я просто незчувся, як з’їв усі мангостани. Кісточок там точно немає (вікіпедія каже, що є). Або мені не траплялися.
Мангостан, мангустан - екзот Південно-Східної Азії, вологого екватора. У свій час королева Великобританії Вікторія так собі сподобала цей фрукт, що пообіцяла навіть спеціальну нагороду тому, хто доставить плоди свіжими в Англію. От же ж зірвав хтось добрячий куш.
Англійський мандрівник Фрайф описує так цей екзот: «Яблука Гесперид тільки байки у порівнянні з мангостаном; на смак нектарини, персики, абрикоси - це біднота у порівнянні з цими плодами». Я думаю, він трохи перегнув палку порівнянь :)
Те, що ви не бачили мангостана на полицях сільських крамниць та торгових яток на базарі пояснюється тим, що врожайність його не надто висока, тому казати, що ринки можуть бути завалені експортним мангостаном, як апельсинами, то було б брехнею вищесортною (у Тайланді мангостану як гною, але ж це там). Не купите ви в Сільпушниці мангостана. Його треба замовляти. Мені привезли, чим ви гірші?
Плоди круглі, з елегантним чашолистком. Нагадують шкіркою гранат або щось мені невідоме фіолетово-бордового кольору. Так само можна їх трохи надавити і відчути, що всередині схований не камінь, а м’якуш. Тверда товста шкірка мангостана дозволяє зберігати фрукти до півтора місяця в холодильнику. Але треба з тим вважати, бо визначити, коли серединка гниє - важко. Мій один фрукт трохи почав псуватися, а зовні - не скажеш.
Мангостан вживають у їжу в свіжому вигляді (хоча в Малайзії його сушать і консервують). Для цього плід надрізають навпіл, товсту шкірку (вона гірка) відділяють від білого нутра. Дольки є досить м’якими, як персик. На смак також нагадує нектарин або кисленьку абрикосу (тільки без тих абрикосових ниток). Смак дині, лимону, абрикоски, якісь тонкощі винограду - усе це створює свій специфічний смак мангостану. Його нема з чим порівнювати.
Я просто незчувся, як з’їв усі мангостани. Кісточок там точно немає (вікіпедія каже, що є). Або мені не траплялися.