Плоди опунції - колючки для Заратустри
Заратустра вирішив якось спробувати плоди ще одного кактуса. На цей раз це вже не була пітахайя. Це було щось інше, щось таке, що не має нормальної назви для позначення фрукта.
Одного погідного літа у Криму, при трасі Заратустра побачив плескаті кактуси, наче з оладків зроблені. Це була опунція - вкрай вередливий кактус на предмет «вкрасти до квітника». Хоча й має тенденцію дуже легко вкорінюватися, а проте захищається колючками і голочками. Власне, мова не йде про великі шпильки, з ними можна легко справитися, акуратно примостивши пальці. Мова мовиться про мільярди дрібних голочок, які просто непомітні на плескатих тілах кактуса. Це щось на зразок, як побабратися у скловаті. Ефект один і той самий.
І от нині на стіл до Заратустри потрапили плоди цього кактуса. Ха-ха! Опісля дегустації пальці так само були всіяні дрібними голочками, які вкрай важко піддаються витяганню, при цьому викликаючи свербіж. Але менше з тим.
Тепер розберемося з назвою. Фрукт є плодом опунції Opuntia ficus indica, назва однак змінюється досить сильно. Нашою мовою цей фрукт зоветься кактусовий інжир (фіга), східноіндійска фіга. Англійською мовою плід прийнято називати cactus figs (кактусова фіга), іndian fig (індійська фіга). Німецькі сайти так само наполягають на вживанні назви Каktusfеigе або Fеіgеnkаktus (кактусовий інжир /фіга/). Італія та Сицилія продає ці фрукти під назвою ficurinnia, Португалія - tabaibo, Гібралтар називає це chumbo або higo chumbo, у Греції - pavlosyka (інжир св. Павла). З усього цього різнобою Заратустра обрав собі комбінаторне - кактусовий інжир.
Ацтеки високо цінували плоди опунції за їх смакові якості. Науковці найшли корисну речовину, яка міститься у фруктах - проактол.
Плоди фігокактуса мають різномантний колір, тон якого залежить від стиглості фрукта. Від зеленого до брудночервого; зрештою, таким буває інжир темних сортів (не білий). Розмір так само варіює від маленької сливи до середньої картоплини (на фото саме вони).
Навіть і не подумаєш, що це - кактусові діти.
Тепер про смакові якості. Аби добратися до солодкого вмісту, плід треба розрізати. Злупити шкірку не дуже просто, а обгризати колючий шар губами - це сущий ад. Усередині, на подібність з зовнішньою зелено-коричневістю, м’який вміст гранатового кольору, нагадує свіжий буряк. На смак, до речі, теж.
Смак досить дивний в плані практичної відсутності смаку. Неймовірно солодкий фрукт (як стиглий кавун) без особливої вершини аромату. Десь віддалено нагадує фігу (=інжир) або буряк без смаку. При цьому серцевина наповнена великою кількістю нектару, який витікає і може замастити одіж (так і сталося). Поміж цієї соковитої маси, яку треба виїдати ложечкою, є страшна сила кісточок дрібненьких (як в обліпихи), дуже цупких і твердих (як в обліпихи), які треба випльовувати геть (як в обліпихи).
Ацтеки високо цінували плоди опунції за їх смакові якості. Науковці найшли корисну речовину, яка міститься у фруктах - проактол.
Аж світиться соком.
Одного погідного літа у Криму, при трасі Заратустра побачив плескаті кактуси, наче з оладків зроблені. Це була опунція - вкрай вередливий кактус на предмет «вкрасти до квітника». Хоча й має тенденцію дуже легко вкорінюватися, а проте захищається колючками і голочками. Власне, мова не йде про великі шпильки, з ними можна легко справитися, акуратно примостивши пальці. Мова мовиться про мільярди дрібних голочок, які просто непомітні на плескатих тілах кактуса. Це щось на зразок, як побабратися у скловаті. Ефект один і той самий.
І от нині на стіл до Заратустри потрапили плоди цього кактуса. Ха-ха! Опісля дегустації пальці так само були всіяні дрібними голочками, які вкрай важко піддаються витяганню, при цьому викликаючи свербіж. Але менше з тим.
Тепер розберемося з назвою. Фрукт є плодом опунції Opuntia ficus indica, назва однак змінюється досить сильно. Нашою мовою цей фрукт зоветься кактусовий інжир (фіга), східноіндійска фіга. Англійською мовою плід прийнято називати cactus figs (кактусова фіга), іndian fig (індійська фіга). Німецькі сайти так само наполягають на вживанні назви Каktusfеigе або Fеіgеnkаktus (кактусовий інжир /фіга/). Італія та Сицилія продає ці фрукти під назвою ficurinnia, Португалія - tabaibo, Гібралтар називає це chumbo або higo chumbo, у Греції - pavlosyka (інжир св. Павла). З усього цього різнобою Заратустра обрав собі комбінаторне - кактусовий інжир.
Ацтеки високо цінували плоди опунції за їх смакові якості. Науковці найшли корисну речовину, яка міститься у фруктах - проактол.
Плоди фігокактуса мають різномантний колір, тон якого залежить від стиглості фрукта. Від зеленого до брудночервого; зрештою, таким буває інжир темних сортів (не білий). Розмір так само варіює від маленької сливи до середньої картоплини (на фото саме вони).
Навіть і не подумаєш, що це - кактусові діти.
Тепер про смакові якості. Аби добратися до солодкого вмісту, плід треба розрізати. Злупити шкірку не дуже просто, а обгризати колючий шар губами - це сущий ад. Усередині, на подібність з зовнішньою зелено-коричневістю, м’який вміст гранатового кольору, нагадує свіжий буряк. На смак, до речі, теж.
Смак досить дивний в плані практичної відсутності смаку. Неймовірно солодкий фрукт (як стиглий кавун) без особливої вершини аромату. Десь віддалено нагадує фігу (=інжир) або буряк без смаку. При цьому серцевина наповнена великою кількістю нектару, який витікає і може замастити одіж (так і сталося). Поміж цієї соковитої маси, яку треба виїдати ложечкою, є страшна сила кісточок дрібненьких (як в обліпихи), дуже цупких і твердих (як в обліпихи), які треба випльовувати геть (як в обліпихи).
Ацтеки високо цінували плоди опунції за їх смакові якості. Науковці найшли корисну речовину, яка міститься у фруктах - проактол.
Аж світиться соком.