Постоличне

[nick_coll]

     Я собі подумав позавчора, прогулюючи все на світі й просто прогулюючись: а що, я вже не відчуваю якогось неспокою та роздратованості від Києва. Це місто мене вже не гнітить. І я розумію, що столиця мені не те, що починає подобатися, ні; вона просто втрачає в моїх очах якісь підводні мінуси. Мабуть, я все ж до неї не зможу звикнути, хоча це можливо для інших. Я вмію звикати, але з Києвом цей трюк не пройде.
     І якось просто так, невимушено Київ чомусь мені почав посміхатися. В усьому: в людях, в холоді, в будівлях, в кучугурах снігу, в переходах і миготінні метрополітену.
     Це дивне відчуття. Досить дивне. Навіть без седавіту ;)