Синагога в Болехові
Нарешті дійшли руки написати про Болехівську синагогу, відвідини якої відбулися ще наприкінці травня 2009 року, коли робили «соляний велоТревел» до Болехівської солеварні.
Синагога знаходиться зовсім близько від ратуші та церкви Св. Жон Мироносиць. Враховуючи, що центр містечка і є власне самим містечком, - пам’ятки зосереджені одна поруч іншої.
Про це нині мова.
Зовні синагоги відрізняються одна від одної, проте внутрішня конструкція цих будівель може бути зведена до спільного знаменника. Храм повинен повторювати Скинію, яку євреї побудували в пустелі. За формою синагога прямокутної форми, всередині цієї форми повинен бути умивальник, де священнослужителі омивають ноги й руки перед початком служби, і жертовний вівтар для принесення в жертву тварин. За першоформою ще повинно тут бути святилище, де за завісою (парохет) знаходилися священні реліквії: Ковчег Заповіту, в якому лежать скрижалі з заповідями. Ну це так спрощено повинно би бути :)
Загальний вигляд.
Залишки клубу шкіряників в синагозі.
Для чоловіків і жінок є окремі приміщення (наприклад, балкони), а також раковина, де можна помити руки перед молитвою. Святилище храму відділене від іншого простору парохетом і закриває від глядачів шафу (синагогальний ковчег), в якій зберігається найсвятіше надбання синагоги - Тора. Священну книгу читають в центрі синагоги, на своєрідному підвищенні. А перед синагогальним ковчегом висить нер тамід - невгасимий світильник з сімома ґнотами. Постійно палаючий вогонь симовлізує масляний світильник першо-Храму.
Вид усередині. Видно якраз балкони для чоловіків/жінок.
Вид з балкону.
Культурно-природознавчі розписи з часів існування тут клубу.
Перший напівпідвальний поверх.
На даху. Справа видно цицькаті склепіння.
Синагоги намагаються будувати на найвищому місці в місті, орієнтуючи так, щоб їх фасад завжди був повернений до Ізраїлю/Єрусалиму, тобто на схід. Якщо таке побудувати неможливо, то принаймні шафа з Торою, хочеш-не хочеш, але мусить бути направлена вбік Єрусалиму. І таке правило по всій земній кулі. Болехів - тому не виключення.
Синагога знаходиться зовсім близько від ратуші та церкви Св. Жон Мироносиць. Враховуючи, що центр містечка і є власне самим містечком, - пам’ятки зосереджені одна поруч іншої.
Про це нині мова.
Зовні синагоги відрізняються одна від одної, проте внутрішня конструкція цих будівель може бути зведена до спільного знаменника. Храм повинен повторювати Скинію, яку євреї побудували в пустелі. За формою синагога прямокутної форми, всередині цієї форми повинен бути умивальник, де священнослужителі омивають ноги й руки перед початком служби, і жертовний вівтар для принесення в жертву тварин. За першоформою ще повинно тут бути святилище, де за завісою (парохет) знаходилися священні реліквії: Ковчег Заповіту, в якому лежать скрижалі з заповідями. Ну це так спрощено повинно би бути :)
Загальний вигляд.
Залишки клубу шкіряників в синагозі.
Для чоловіків і жінок є окремі приміщення (наприклад, балкони), а також раковина, де можна помити руки перед молитвою. Святилище храму відділене від іншого простору парохетом і закриває від глядачів шафу (синагогальний ковчег), в якій зберігається найсвятіше надбання синагоги - Тора. Священну книгу читають в центрі синагоги, на своєрідному підвищенні. А перед синагогальним ковчегом висить нер тамід - невгасимий світильник з сімома ґнотами. Постійно палаючий вогонь симовлізує масляний світильник першо-Храму.
Вид усередині. Видно якраз балкони для чоловіків/жінок.
Вид з балкону.
Культурно-природознавчі розписи з часів існування тут клубу.
Перший напівпідвальний поверх.
На даху. Справа видно цицькаті склепіння.
Синагоги намагаються будувати на найвищому місці в місті, орієнтуючи так, щоб їх фасад завжди був повернений до Ізраїлю/Єрусалиму, тобто на схід. Якщо таке побудувати неможливо, то принаймні шафа з Торою, хочеш-не хочеш, але мусить бути направлена вбік Єрусалиму. І таке правило по всій земній кулі. Болехів - тому не виключення.