про людей
В доповнення про дивовижних людей, які міняються світ - такою для мене стада моя викладачка в університеті п. Мирослава Прихода. Це просто дивовижна людина, яка вміє і хоче усе. Усі проекти, навіть на перший погляд найпровальніші - у неї вдавалися так, наче були ідеально розпланованими, продуманими, з неймовірною матеріально-технічною базою, хоч насправді не мали нічого.
Вона стримана, вишукана. З неперевершеною мовою, такою, що гіпнотизує, підкроює, змішує слухати, читати, вірити, сліпо йти.
Це чи не єдина справжня леді, котру знаю - постава, рухи, елегантність у всьому, стиль одягу і неповторність без надлишку. А як вона вміє навчити! А ще вміє довести, що ти можеш більше.
Тверда, вимоглива інколи різкувата й жорстка вона перетворювала нас, зашуганих, закомплексованих, невпевнених у кожному слові дівчат, на впевнених, розумних, начитаних панянок. Їй хотілося читати нам усілякі факультативи, готувати презентації, приходити на роботу швидше і йти пізніше, тільки щоб нам було цікаво.
Писала в неї магістерську - довго, з переписуваннями, доопрацюваннями і змінами. Результат - легкий, блискучий захист, жодного запитання з боку комісії, хоч складалася моя робота з суцільних неприйнятних, для нашого, викладацтва тверджень.
Тепер ця інтелігентна, розумна жінка викладає в університеті Тараса Шевченка, в інституті журналістики. Франковий університет, втратив чудового викладача й неймовірну людину, за що й висловлюю свої найщиріші співчуття.