Ірина
Посвящаю этот замечательный перепост всем Иринам, у которых сегодня день ангела. А в особенности блистательной Ире из Каира, красавице лисичке Гримзальдине и мудрой Ире Зориной. Только прости, Ира № 1, что пост на украинском. Ты же музыкант, а мова така спiвуча. Мне кажется, там практически все понятно. Впечатлило меня. однако, что Ирина - это в переводе Саломея.
Оригинал взят у tin_tina в Ірина
Ірина
Вітаю всіх Ірин в день їхніх іменин.
Завжди мені це ім’я видавалося вишукано-елегантним, трішки колючим у своїй грації і темно-синім з легким фіолетовим відливом (я бачу слова в кольорах, це явище має якусь мудру назву, тільки що я її, звичайно, забула).
Зате не надто ясно пам’ятаю, що, попри грецьку мовну одіж, походженить це ім’я з давньоєврейської традиції і є дослівним перекладом імені «Саломея». Це той сам корінь, що в слові «шалом» та імені «Соломон», отож - мир.
Такі подвійні імена Саломея-Ірина начебто були характерними для еллінізованих іудейських кіл. Одне ім’я вживалося у зовнішньому, себто еллінському світі, друге - серед своїх. Але й те, і те значить «мирна», натомість латиняни могли почути в цьому імені щось грізне - іра - гнів.
Від еллінізованих іудеїв «Ірину» перейняли християни, а пізніше це ім’я часто траплялося у візантійських імператриць, а вже від візантійців примандрувало і до нас, зберігши свою благородну царственність. Княгиня Інгігерда, дружина київського князя Ярослава (Мудрого) мала християнським іменем «Ірину», а ще Іриною начебто була мати іншого Ярослава, Осмомисла Галицького. Вона начебто була візантійкою, походила з імператорської родини Комнінів, саме тому ще один візантійський принц, в майбутньому імператор, Андронік, після однієї з втеч, яких у його житті було чимало, шукав притулок e Галичі.
Принаймні одна Ірина значиться серед російських цариць - дружина Федора Іоанновича, сестра Бориса Годунова.
На наших теренах це ім’я повторно ввійшло в моду десь на початку 20-го століття. Умовно кажучи, в поколінні Ірини Вільде, сама-то вона, як ми добре знаємо, називалася Дарією-Дариною, а «Ірину» позичила у своєї улюбленої подруги.
В народно-церковному календарі Ірину називають городницею, що дуже гарно в’яжеться з іще одною формою імені: Ярина. Зелена, весняна, сонячна, свіжа.
Хай сьогоднішній день святої Ірини буде не гнівним. Винятково мирним. Весняним.
Оригинал взят у tin_tina в Ірина
Ірина
Вітаю всіх Ірин в день їхніх іменин.
Завжди мені це ім’я видавалося вишукано-елегантним, трішки колючим у своїй грації і темно-синім з легким фіолетовим відливом (я бачу слова в кольорах, це явище має якусь мудру назву, тільки що я її, звичайно, забула).
Зате не надто ясно пам’ятаю, що, попри грецьку мовну одіж, походженить це ім’я з давньоєврейської традиції і є дослівним перекладом імені «Саломея». Це той сам корінь, що в слові «шалом» та імені «Соломон», отож - мир.
Такі подвійні імена Саломея-Ірина начебто були характерними для еллінізованих іудейських кіл. Одне ім’я вживалося у зовнішньому, себто еллінському світі, друге - серед своїх. Але й те, і те значить «мирна», натомість латиняни могли почути в цьому імені щось грізне - іра - гнів.
Від еллінізованих іудеїв «Ірину» перейняли християни, а пізніше це ім’я часто траплялося у візантійських імператриць, а вже від візантійців примандрувало і до нас, зберігши свою благородну царственність. Княгиня Інгігерда, дружина київського князя Ярослава (Мудрого) мала християнським іменем «Ірину», а ще Іриною начебто була мати іншого Ярослава, Осмомисла Галицького. Вона начебто була візантійкою, походила з імператорської родини Комнінів, саме тому ще один візантійський принц, в майбутньому імператор, Андронік, після однієї з втеч, яких у його житті було чимало, шукав притулок e Галичі.
Принаймні одна Ірина значиться серед російських цариць - дружина Федора Іоанновича, сестра Бориса Годунова.
На наших теренах це ім’я повторно ввійшло в моду десь на початку 20-го століття. Умовно кажучи, в поколінні Ірини Вільде, сама-то вона, як ми добре знаємо, називалася Дарією-Дариною, а «Ірину» позичила у своєї улюбленої подруги.
В народно-церковному календарі Ірину називають городницею, що дуже гарно в’яжеться з іще одною формою імені: Ярина. Зелена, весняна, сонячна, свіжа.
Хай сьогоднішній день святої Ірини буде не гнівним. Винятково мирним. Весняним.