Як зробити фото Черчілля, якщо він не в дусі
Знімок Вінстона Черчілля, який насупився, став обкладинкою журналу LIFE у травні 1945-го. Його тиражували на мільйонах плакатів, поштових марок, а з 2016 року - на п’ятифунтових банкнотах. Сьогодні він вважається найвідомішим зображенням колишнього прем’єр-міністра. Автору, 33-річному Юсуфу Каршу, світлина принесла сто доларів та репутацію генія портретної фотографії. Повестися для цього довелося нестандартно.
30 грудня 1941 року британський прем’єр приїхав з візитом до Оттави, і канадський уряд замовив Юсуфу Каршу портрет почесного гостя. Знімок треба було зробити одразу після промови, яку Черчілль мав виголосити перед парламентом Канади. Розуміючи, що часу у нього буде небагато, Карш заздалегідь встановив у кабінеті обладнання та налаштував світло. А потім вирушив до зали і став спостерігати за своєю майбутньою моделлю.
Закінчивши нарешті виступ, стомлений Черчілль пройшов до кабінету. Чи то його не попередили про фотосесію, чи то він геть про це забув, але необхідність позувати виявилася для нього неприємною несподіванкою. «У вас дві хвилини і один кадр», - буркнув він фотографу, сів у крісло і закурив сигару.
Дим заважав знімати, але це було ще пів біди: сигара ніяк не вписувалася в концепцію знімка, яку подумки вибудував Карш. Фотограф обережно попросив Черчілля відкласти сигару, але той навіть не вважав за потрібне відповісти. Часу майже не залишалося, і від розпачу Карш зробив те, на що ні до, ні після нього ніхто не наважувався. Промимривши вибачення, він висмикнув сигару з рота прем’єра і тієї ж миті кинувся назад до камери. Світлина, на якій Черчілль ще не встиг оговтатися від подиву, передає і гнів, і рішучість, і розгубленість - багато в чому відбиваючи загальний настрій похмурих днів початку Другої світової.
Клацнувши затвором, Карш приготувався до спалаху люті, але настала його черга дивуватися: Черчілль раптом розплився в посмішці й дозволив зробити ще один кадр. На другому портреті (відомому набагато менше, ніж перший, незважаючи на різницю в кілька секунд), він продовжує добродушно посміхатися - і це робить два майже однакові знімки діаметрально протилежними за враженням. «Ви навіть лева, що гарчить, змусите стояти смирно заради гарного кадру», - пожартував прем’єр на прощання, коли потискав фотографу руку.
За світлину автор отримав сто доларів - і всесвітню популярність на додачу. З цього часу політики, письменники та кінозірки вишиковувалися в чергу, щоб знятися у Карша.
Сайт фотографа: https://karsh.org/
Джерело
30 грудня 1941 року британський прем’єр приїхав з візитом до Оттави, і канадський уряд замовив Юсуфу Каршу портрет почесного гостя. Знімок треба було зробити одразу після промови, яку Черчілль мав виголосити перед парламентом Канади. Розуміючи, що часу у нього буде небагато, Карш заздалегідь встановив у кабінеті обладнання та налаштував світло. А потім вирушив до зали і став спостерігати за своєю майбутньою моделлю.
Закінчивши нарешті виступ, стомлений Черчілль пройшов до кабінету. Чи то його не попередили про фотосесію, чи то він геть про це забув, але необхідність позувати виявилася для нього неприємною несподіванкою. «У вас дві хвилини і один кадр», - буркнув він фотографу, сів у крісло і закурив сигару.
Дим заважав знімати, але це було ще пів біди: сигара ніяк не вписувалася в концепцію знімка, яку подумки вибудував Карш. Фотограф обережно попросив Черчілля відкласти сигару, але той навіть не вважав за потрібне відповісти. Часу майже не залишалося, і від розпачу Карш зробив те, на що ні до, ні після нього ніхто не наважувався. Промимривши вибачення, він висмикнув сигару з рота прем’єра і тієї ж миті кинувся назад до камери. Світлина, на якій Черчілль ще не встиг оговтатися від подиву, передає і гнів, і рішучість, і розгубленість - багато в чому відбиваючи загальний настрій похмурих днів початку Другої світової.
Клацнувши затвором, Карш приготувався до спалаху люті, але настала його черга дивуватися: Черчілль раптом розплився в посмішці й дозволив зробити ще один кадр. На другому портреті (відомому набагато менше, ніж перший, незважаючи на різницю в кілька секунд), він продовжує добродушно посміхатися - і це робить два майже однакові знімки діаметрально протилежними за враженням. «Ви навіть лева, що гарчить, змусите стояти смирно заради гарного кадру», - пожартував прем’єр на прощання, коли потискав фотографу руку.
За світлину автор отримав сто доларів - і всесвітню популярність на додачу. З цього часу політики, письменники та кінозірки вишиковувалися в чергу, щоб знятися у Карша.
Сайт фотографа: https://karsh.org/
Джерело