"АНТОНОВ" попрощався з Андрієм Поляковим
206 батальйон територіальної оборони ЗСУ:
"Втрата це пекельний біль спустошення, бо ніхто інший не замінить загиблого бойового товариша. Особливо, коли мова йде про «Бізона»…
Під час виконання бойового завдання загинув командир саперного взводу старший лейтенант Андрій Поляков - доброзичливий та щирий в спілкуванні з побратимами й водночас зосереджений, надійний та сповнений рішучості командир.
Ми всі знали Андрія як «Бізона», котрий прийшов до нас із інженерно-саперної роти 241 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ, де міг би спокійно нести службу з набагато меншим рівнем ризиків для свого життя та здоров'я. Проте, Андрій Поляков хотів служити в бойовому підрозділі, робити більше для держави, бути причетним до ефективного враження окупантів. Тому, прийшов до нас на посаду командира взводу саперів й самовіддано долучився до виконання бойового завдання на Донеччині.
За спогадами командира батальйону майора Андрія Шуби: «Це тяжка втрата для нашого батальйону. Старший лейтенант Поляков був професіоналом своєї справи, порядною й відповідальною людиною, а також беззаперечним лідером у своєму підрозділі. Не пробачимо! Помстимося!»
За час спільної служби я запамʼятав «Бізона» як найкращого сапера за весь час існування 206 батальйону. Ініціативний, азартний, завжди йшов виконувати задачі сам, прагнув розвиватись у перспективних напрямках на кшталт боєприпасів для fpv, тощо. Він вивів свій підрозділ ІСВ на якісно новий рівень згуртованості й професійності. Думаю, що всі командири підрозділів погодяться з такою оцінкою Андрія «Бізона», - говорить командир механізованої роти Роман «Вікінг».
Андрій здобув справжній авторитет та повагу, бо жив за принципом: «Роби, як я!», тобто заохочував власним прикладом. Бійці-сапери з повагою відносились до свого командира, котрий за короткий період зміг зарекомендувати себе справжнім командиром-лідером та згуртувати колектив, - говорить один з офіцерів батальйону Віктор на псевдо «Вєня»
Смерть Андрія Полякова - дійсно важка втрата для всього без виключень колективу нашого батальйону, бо кожен боєць, котрий мав з ним чи-то коротку бесіду або спільну справу, незмінно проникався повагою до «Бізона».
Щире співчуття рідним та близьким.Царство Небесне Герою-захиснику й вічний спокій його душі, сповненій добра та щирості."
"Втрата це пекельний біль спустошення, бо ніхто інший не замінить загиблого бойового товариша. Особливо, коли мова йде про «Бізона»…
Під час виконання бойового завдання загинув командир саперного взводу старший лейтенант Андрій Поляков - доброзичливий та щирий в спілкуванні з побратимами й водночас зосереджений, надійний та сповнений рішучості командир.
Ми всі знали Андрія як «Бізона», котрий прийшов до нас із інженерно-саперної роти 241 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ, де міг би спокійно нести службу з набагато меншим рівнем ризиків для свого життя та здоров'я. Проте, Андрій Поляков хотів служити в бойовому підрозділі, робити більше для держави, бути причетним до ефективного враження окупантів. Тому, прийшов до нас на посаду командира взводу саперів й самовіддано долучився до виконання бойового завдання на Донеччині.
За спогадами командира батальйону майора Андрія Шуби: «Це тяжка втрата для нашого батальйону. Старший лейтенант Поляков був професіоналом своєї справи, порядною й відповідальною людиною, а також беззаперечним лідером у своєму підрозділі. Не пробачимо! Помстимося!»
За час спільної служби я запамʼятав «Бізона» як найкращого сапера за весь час існування 206 батальйону. Ініціативний, азартний, завжди йшов виконувати задачі сам, прагнув розвиватись у перспективних напрямках на кшталт боєприпасів для fpv, тощо. Він вивів свій підрозділ ІСВ на якісно новий рівень згуртованості й професійності. Думаю, що всі командири підрозділів погодяться з такою оцінкою Андрія «Бізона», - говорить командир механізованої роти Роман «Вікінг».
Андрій здобув справжній авторитет та повагу, бо жив за принципом: «Роби, як я!», тобто заохочував власним прикладом. Бійці-сапери з повагою відносились до свого командира, котрий за короткий період зміг зарекомендувати себе справжнім командиром-лідером та згуртувати колектив, - говорить один з офіцерів батальйону Віктор на псевдо «Вєня»
Смерть Андрія Полякова - дійсно важка втрата для всього без виключень колективу нашого батальйону, бо кожен боєць, котрий мав з ним чи-то коротку бесіду або спільну справу, незмінно проникався повагою до «Бізона».
Щире співчуття рідним та близьким.Царство Небесне Герою-захиснику й вічний спокій його душі, сповненій добра та щирості."
Click to view