Потроху нерви здають
Мені соромно, але щось я розклеївся. Зранку йдеш на роботу, світла нема, увечері прийшов додому - також темно. Постійні тривоги та прильоти. Сьогодні ще й метро знов не працювало - збій напруги. Потім разом зі світлом зникла вода і опалювання...
Начебто поки все повернулося, а нерви здають.
Хочеться запитати у цих "володарів світу": «Якого сук@ х@я?». Голову собі краще розбомбіть об стіну.
І це тільки на побутовому рівні. Всього якісь незручності. А люди, які залишились без житла, рідних та друзів, скалічені та зґвалтовані, воїни в окопах, що в них на душі, про що вони думають...
Моя зневага та огида вам, окупанти. Ви не люди, ви біосміття.
Начебто поки все повернулося, а нерви здають.
Хочеться запитати у цих "володарів світу": «Якого сук@ х@я?». Голову собі краще розбомбіть об стіну.
І це тільки на побутовому рівні. Всього якісь незручності. А люди, які залишились без житла, рідних та друзів, скалічені та зґвалтовані, воїни в окопах, що в них на душі, про що вони думають...
Моя зневага та огида вам, окупанти. Ви не люди, ви біосміття.