Yu Barabash: З власної тупості й неосвіченості росіяни підкидають нам нових сюжетів, що дивовижно з'єднують минуле з теперішнім. Будинок вчителя, який тривалий час був просто ще однією історичною пам'яткою, миттєво перетворився на Центральну раду, на вагомий символ тяглості нашої боротьби за незалежність.
Фото:
Владислав Содель 110 років тому, 5 жовтня 1912 р., відбулося відкриття Педагогічного музею в Києві.
Будинок споруджено в 1911 р. за проєктом архітектора П. Альошина на кошти відомого благодійника купця С. Могилевцева. Зведений у традиціях класичної архітектури, він став окрасою міста. Стіни будівлі облицьовані білим інкерманським каменем, фасадний фриз довжиною 100 м прикрашений барельєфами на теми історії просвіти.
Педагогічний музей проіснував до жовтневої революції, а в 1917-1918 рр. у його приміщеннях відбувалися засідання Центральної Ради - уряду Української Народної Республіки. З 1921 р. в будівлі функціонував пролетарський музей, з 1924 р. - музей революції, впродовж 1938-1982 рр. - київський філіал центрального музею Леніна. Зараз це київський міський Будинок вчителя
Текст з видання: Київ Кульженків. Київ. 2010. С. 97.
Фото з фондів державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного
Фото з фондів державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного
Фото, яке я зняв телефоном 17.06.21 (клікабельне)