Церковный МАФ
Бывает и так. Только позавчера написал об этом обрисованном недружелюбными посланиями культовом сооружении у нас на районе, а вчера в почтовый ящик бросили местный бюллетень громады нашего микрорайона со статьей, в которой описана суть этого конфликта. Оказывается, против этой стройки, а точнее против уничтожения зеленой зоны, все-таки выступает именно местное население.
Вкратце переведу на русский язык суть статьи. Церковь со всеми планируемыми помещениями и столовой планирует занять 1000 м2. Местные жители уже собрали 5000 тысяч подписей против стройки, но к их мнению никто не прислушался, в том числе и мэр Кличко. Активисты просили его приостановить стройку, чтобы не провоцировать людей. Депутаты тоже успокаивают, что дескать, это же социальный объект будет, а не бордель. Между тем это единсвенный в микрорайоне сквер. Даже в самые большие праздники в этом сооружении не собирается более 20 человек, что активистами громады задокументировано на фото. Батюшка, который уже много лет борется за эту землю, выставил в этом году стенд с фотографиями "Небесной Сотни". Якобы штаб Майдана попросил его построить эту церковь в знак памяти о погибших. А громада микрорайона выступает за создание здесь зоны отдыха, чтобы люди могли по праздникам собраться и песни попеть. Как-то так...
У меня только один вопрос. Микрарайону уже 40 лет, независимой Украине 23, крест этот стоит уже лет 10. Что же за это время здесь не построили ни зеленого театра, ни зоны отдыха? Почему все эти благие идеи озвучиваются только после приезда бульдозеров? Зеленая зона это вот эти деревья-каракатицы на фото? Я тоже против строительства этой церкви и готов поставить 5001-ю подпись под протестом, но я не вижу СКВЕРА на самом месте стройки. Ближе к поликлинике да, есть ивы, есть клены, есть березы, есть ощущение зеленой зоны. Есть убогие лавочки, где или собираются бомжи, или молодежь пьет пиво - чем не летний театр. Почему мы всегда начинаем что-то ценить только, когда это теряем?
[нажмите, чтобы прочитать оригинал статьи на украинском]Довкола цього об'єкту, який мешканці поміж собою називають «церковний МАФ», розгорнулися серйозні баталії. У нашому єдиному сквері, що на Луначарського, 5, біля лікарні, хочуть побудувати церкву, яка займе з усіма своїми запланованими прибудовами, їдальнею, 1000 квадратних метрів.
Нас, тобто громаду мікрорайону, не запитали, чи згодні ми, щоб у нас відбирали єдиний у мікрорайоні сквер. Ніхто не хотів дослухатися, що мешканці категорично проти, і що вони зібрали на знак протесту понад 5 тисяч підписів. Коли до нас приїздив мер Кличко, ми його особисто просили призупинити будівництво, аби не провокувати людей. І не має значення, якого саме патріархату церква (у даному разі це Українська автокефальна православна церква), бо люди не проти церкви, вони проти будь-якої забудови на цьому місці взагалі, вони проти нищення зеленої зони.
Скільки років батюшка бореться за цю землю, а цьогоріч виставив стенд, де почепив фотографії загиблих на Майдані і тепер прикривається «Небесною сотнею». Мовляв, зі штабу Майдану його попросили побудувати цю церкву на знак вшанування пам'яті героїв. Яке блюзнірство! Це викликало ще більше несприйняття у наших мешканців. Адже це непорядно, всупереч усіляким загальнолюдським нормам. Ми всі низько вклоняємося і вдячні загиблим героям за те, що поклали життя заради змін, які відбулися в державі. І ми теж були на Майдані, але не заради того, щоб батюшки робили собі приход, прикриваючись кров'ю героїв.
Проблем із церквами в районі у нас якраз немає, і в цьому церковному МАФі навіть у найбільші свята не буває понад 20 людей. Ми усе це фотографували, фіксували.
А от зелений сквер людям потрібен. У нас мало місць для відпочинку з дітьми. А депутати приходять і нас «заспокоюють», що, мовляв, це ж соціальний об'єкт тут збудують, а не бордель. Якщо соціальний об'єкт будувати, то краще літній театр, адже жодного такого закладу в районі немає. Тут потрібно зону відпочинку зробити, щоб у свята люди могли зібратися і поспівати пісень. У нас тут є музична школа, коледж, де чудова самодіяльність, у нас є художня школа, спортивні секції. Коли людям є де зібратися, свято провести, збори організувати, - це дійсно їх згуртовує.
Не можна так цинічно ігнорувати громаду, адже ситуація змінюється, люди розуміють, що до них влада має дослухатися. Для того ми самоорганізувалися і обрали депутата, який має лобіювати інтереси громади.
Вкратце переведу на русский язык суть статьи. Церковь со всеми планируемыми помещениями и столовой планирует занять 1000 м2. Местные жители уже собрали 5000 тысяч подписей против стройки, но к их мнению никто не прислушался, в том числе и мэр Кличко. Активисты просили его приостановить стройку, чтобы не провоцировать людей. Депутаты тоже успокаивают, что дескать, это же социальный объект будет, а не бордель. Между тем это единсвенный в микрорайоне сквер. Даже в самые большие праздники в этом сооружении не собирается более 20 человек, что активистами громады задокументировано на фото. Батюшка, который уже много лет борется за эту землю, выставил в этом году стенд с фотографиями "Небесной Сотни". Якобы штаб Майдана попросил его построить эту церковь в знак памяти о погибших. А громада микрорайона выступает за создание здесь зоны отдыха, чтобы люди могли по праздникам собраться и песни попеть. Как-то так...
У меня только один вопрос. Микрарайону уже 40 лет, независимой Украине 23, крест этот стоит уже лет 10. Что же за это время здесь не построили ни зеленого театра, ни зоны отдыха? Почему все эти благие идеи озвучиваются только после приезда бульдозеров? Зеленая зона это вот эти деревья-каракатицы на фото? Я тоже против строительства этой церкви и готов поставить 5001-ю подпись под протестом, но я не вижу СКВЕРА на самом месте стройки. Ближе к поликлинике да, есть ивы, есть клены, есть березы, есть ощущение зеленой зоны. Есть убогие лавочки, где или собираются бомжи, или молодежь пьет пиво - чем не летний театр. Почему мы всегда начинаем что-то ценить только, когда это теряем?
[нажмите, чтобы прочитать оригинал статьи на украинском]Довкола цього об'єкту, який мешканці поміж собою називають «церковний МАФ», розгорнулися серйозні баталії. У нашому єдиному сквері, що на Луначарського, 5, біля лікарні, хочуть побудувати церкву, яка займе з усіма своїми запланованими прибудовами, їдальнею, 1000 квадратних метрів.
Нас, тобто громаду мікрорайону, не запитали, чи згодні ми, щоб у нас відбирали єдиний у мікрорайоні сквер. Ніхто не хотів дослухатися, що мешканці категорично проти, і що вони зібрали на знак протесту понад 5 тисяч підписів. Коли до нас приїздив мер Кличко, ми його особисто просили призупинити будівництво, аби не провокувати людей. І не має значення, якого саме патріархату церква (у даному разі це Українська автокефальна православна церква), бо люди не проти церкви, вони проти будь-якої забудови на цьому місці взагалі, вони проти нищення зеленої зони.
Скільки років батюшка бореться за цю землю, а цьогоріч виставив стенд, де почепив фотографії загиблих на Майдані і тепер прикривається «Небесною сотнею». Мовляв, зі штабу Майдану його попросили побудувати цю церкву на знак вшанування пам'яті героїв. Яке блюзнірство! Це викликало ще більше несприйняття у наших мешканців. Адже це непорядно, всупереч усіляким загальнолюдським нормам. Ми всі низько вклоняємося і вдячні загиблим героям за те, що поклали життя заради змін, які відбулися в державі. І ми теж були на Майдані, але не заради того, щоб батюшки робили собі приход, прикриваючись кров'ю героїв.
Проблем із церквами в районі у нас якраз немає, і в цьому церковному МАФі навіть у найбільші свята не буває понад 20 людей. Ми усе це фотографували, фіксували.
А от зелений сквер людям потрібен. У нас мало місць для відпочинку з дітьми. А депутати приходять і нас «заспокоюють», що, мовляв, це ж соціальний об'єкт тут збудують, а не бордель. Якщо соціальний об'єкт будувати, то краще літній театр, адже жодного такого закладу в районі немає. Тут потрібно зону відпочинку зробити, щоб у свята люди могли зібратися і поспівати пісень. У нас тут є музична школа, коледж, де чудова самодіяльність, у нас є художня школа, спортивні секції. Коли людям є де зібратися, свято провести, збори організувати, - це дійсно їх згуртовує.
Не можна так цинічно ігнорувати громаду, адже ситуація змінюється, люди розуміють, що до них влада має дослухатися. Для того ми самоорганізувалися і обрали депутата, який має лобіювати інтереси громади.