(no subject)
Вона розказує мені про тебе. Цитує твої фрази, коментує твої вчинки і ділиться своєю реакцією на твою поведінку. А я систематично напиваюсь вином і уважно її слухаю. Іноді киваю, місцями усміхаюсь. Тільки погляд не підіймаю. Бо ховаю сльози. Вона розказує мені про тебе. Про того, кого я так сильно любила. І заради якого була готова на все. Пишу ці слова і аж підтошнює, такі вони банальні. Але я не знаю як описати ту свою відданість і любов. Та й чи варто описувати те, чого немає? Тепер ти добиваєшся її уваги. Розказуєш їй, яка вона красива, яка молодець і як тобі з нею цікаво. Просиш її не йти. Говориш, як тобі добре, коли вона поруч. Так дивно. Як може рапто стати добре з кимось іншим. І погано з тим, хто тебе любить. Думаю, якби вона знала, що ти був зі мною, перестала б з тобою спілкуватись. А поки, приймає твої компліменти, розказує мені про них і йде додому. До того, кого любить і хто любить її. Таке дивне й чудне життя. Я не потрібна тобі. Ти не потрібен їй.