Nov 30, 2014 19:07
29 листопада
Відмітний цей день напередодні останнього дня осені тим, що напередодні ми відвідали невелику напівпідземну майстерню, ущент забиту жінками, одна з яких варила безперервно нерівносмачний глінтвейн. З нульовим сп’янінням. Основне приміщення, де всі ходили, дехто сидів, спокійно або суворо, було оточене маленькими, ущерть забитими мотлохом маргінальними территоріями. Подекуди мотлох виявлявся надзвичайно естетичним. Це все ніяким чином не нагадувало Москву, не було схоже на "тут і зараз" 29 листопада 2014 року.
Ми витратили неймовірну купу грошей в цей чарівний візит. Я придбала філіжанку своєї мрії,кольору яєчних вершків на віденській каві, шалик-круг, і смішну блакитну шапку для Малого.
на ранок я поспішала в студію, яка водночас грає роль церкви. там були на підвіконнях і поличках зграї овечок, як виявилось, китайських, а не різдвяно-палестинських. молитва була присвячена замореним від голоду українцям, а також за їх катів. і оскільки це зробив священник єврейської крові, то я була дуже зворушена, і багато плакала. ці сльози мають допомогти, адже страждання їх вже скінчились, і тепер їм дороге наше співчуття.