Feb 02, 2014 21:26
Напрочуд журбинистий хлопчина спрагло дудлить солону, морську воду.
Натомість я, з непересічною( як на єбанутого) обачністю, розсмаковую лишень кінчиками пальців, заходжу не далі як по кісточки й уважно собі спостерігаю що ж то далі буде.
Саме тому нарівно прочитані книжки мають на нас такий розбіжний вплив.
Всі мої депресняки, зриви й істерики нервово смокчуть проти цієї його ко(с)мічної туги.
Пухирці на тремтячих кінчиках пальців невротика vs Спалені легені в’їдливого ніколи_не_курця.
Принаймні, нам є з чого пореготати.
Після майже трьохгодинної лекції на тему: «Бог усіх нас любить», мені нестримно прагнеться: нікотину, алкоголю, наркотиків різної важкості, розпусти й насильства. Порядок і пропорції значення не мають, ані найменшого.
Спогади перетасовуються вигадками й снами.
Реальність, моя найперша зі святих повій, вибльовує зі свого скурвленого лона все більш інсцестуальних почвар, братів-виблядків цього світу.
А дядько Габер, приязно посміхаючись, розповідає мені на ніч свої казочки, кожну з них закінчуючи звично: «- і задихались вони всі довго й щасливо.»
Тим часом, добрі люди навчають гри в покер.
«-Блефуй! Блефуй!» - кажуть вони.
Під час чергової сутички мені вдалось вирвати у зими одне з її білих ікол, і тепер я з непевною гордістю ношу його, пов’язавши шнурочком, на шиї.
Від того часто кашляю, температурю й задихаюся.
п.с. шарф - це не тільки окраса святкового столу, але й не елемент рольових ігор у світлі теперішніх подій.
Задумливо зависаю з 2-ма сотнями перед входом у метро: «- чи ці тітоньки такі ж щедрі на решту, як і водії наших маршруток чи ні?». Хороший, білоруський хлопчина позичає мені один жетончик, цікавиться чи натуральний у мене колір волосся. Втім, на потяг ми все одно не встигаємо.
Мені подобається таке визначення хаосу, яке зустрічається у міфології деяких народів(древніх греків, зокрема). Хаосу як початку всього. Й згодом, розглядаючи срач на робочому столі, відчуваю себе(хе, привіт Іздрик) «молодим, пристойним богом», котрий стоїть перед створенням нових світів. А розізлившись, зливає цілі галактики в умивальник. Нудьгую тут, словом.
Будь-кого зрозуміти, будь-що виправдати.
Будь-що зрозуміти, будь-кого виправдати.
Генрі каже, що світ - це підар-мазохіст, котрому давно вже хочеться, аби хтось засунув йому бомбу в зад.
Генрі каже це ось вже 80 років.
Засноване на нереальних подіях,
шовгоооон,
Мне скучно бес!,
Бог?,
Бо_такоє,
Ну_нахєр_такі_настрої,
Шиза