Буденне
Ну загалом, як завжди. Два місяці рватися на навчання, аби в останній вечір перед початком його - зрозуміти, що не хочеться. Такий нульовий робочий настрій.
А хочеться затишку, теплого одіяльця, сирничків з обліпиховим варенням і трав’яним чаєм, хорошого кіно й Олі поряд. Хочеться тих(до світанку!) балконно-кавових розмов. Хочеться нових, солодко-м’яких, аж медових книжок з гарними описовими моментами і приємними спогадами. Або ж навпаки таких, щоб доводилося перечитувати, запам’ятовувати, пізнавати, змінювати й змінюватись. Хочеться фотографувати блакить неба і заклеювати нею вікна, поки воно зовсім не зсіріло. Хочеться гуляти, радіти й танцювати під випадково схоплену на вулиці мелодію. Віддаватись рефлексіям. Спостерігати за акторами й людьми. І зовсім нульовий робочий. Ихх..>__<