Вам.Коханим.Частина 2
Коноплі
Знаєш, мені приємно тебе цілувати. Відчувати твоє тепло на своїх губах.Так відчайдушно і так неправильно. Жаль, що я не вмію ненавидіти. Бо інколи мені це так хочеться відчути до тебе. Віриш у реінкарнацію? Моя любов до тебе настільки сильна, що схожа на ненависть. Бо тільки вона може так рівно горіти. Але навідміну від ненависті не спалює - тільки гріє. Вічна свічка, що тільки іноді обпікає розталим льодом. Вимикаю світло = закриваю очі. Та хіба це має значення? Хочеться в ліс з тобою. В такий зимовий, холодний і засніжений. Він виграватиме всіма барвами на сонці. А вночі вийдуть мавки з русалками і вмовлятимуть нас стати їхніми сестрами. Це й не дивно - ти подібна до них. Швидше таки до мавки. Але ти змерзнеш і будеш проклинати все на цьому світі, і мене в тому числі...Може тоді краще на море? Ловити місячні відблиски на воді, впиватися солодко-нудотливим запахом південних трав, зі страхом спостерігати за шурхотінням в них. Розпалити величезне вогнище на березі, напиватися чорним, кримським вином і підкидати у вогонь листки з книг по філософії. А може краще в якесь індустріальне місто? Будемо вічно-занятими, з купую документів в руках...А по вечорах спостерігатимемо за тим, як повільно вмирають вогники людських домів. Чи ні..Краще в якесь древнє містечко...Звична програма - абсент, крила, феї і кохання, як вищий сенс, і мистецтво, як вічність. Рвана одежа, безтурботність, легкість і мільони за картини після смерті у 27 років. А можемо залишитися і тут. Традиційно пити каву в улюбленому кафе, ділитися думками і почуттями, мріяти про щастя і цілуватися на прощання)
Знаєш, мені приємно тебе цілувати. Відчувати твоє тепло на своїх губах.Так відчайдушно і так неправильно. Жаль, що я не вмію ненавидіти. Бо інколи мені це так хочеться відчути до тебе. Віриш у реінкарнацію? Моя любов до тебе настільки сильна, що схожа на ненависть. Бо тільки вона може так рівно горіти. Але навідміну від ненависті не спалює - тільки гріє. Вічна свічка, що тільки іноді обпікає розталим льодом. Вимикаю світло = закриваю очі. Та хіба це має значення? Хочеться в ліс з тобою. В такий зимовий, холодний і засніжений. Він виграватиме всіма барвами на сонці. А вночі вийдуть мавки з русалками і вмовлятимуть нас стати їхніми сестрами. Це й не дивно - ти подібна до них. Швидше таки до мавки. Але ти змерзнеш і будеш проклинати все на цьому світі, і мене в тому числі...Може тоді краще на море? Ловити місячні відблиски на воді, впиватися солодко-нудотливим запахом південних трав, зі страхом спостерігати за шурхотінням в них. Розпалити величезне вогнище на березі, напиватися чорним, кримським вином і підкидати у вогонь листки з книг по філософії. А може краще в якесь індустріальне місто? Будемо вічно-занятими, з купую документів в руках...А по вечорах спостерігатимемо за тим, як повільно вмирають вогники людських домів. Чи ні..Краще в якесь древнє містечко...Звична програма - абсент, крила, феї і кохання, як вищий сенс, і мистецтво, як вічність. Рвана одежа, безтурботність, легкість і мільони за картини після смерті у 27 років. А можемо залишитися і тут. Традиційно пити каву в улюбленому кафе, ділитися думками і почуттями, мріяти про щастя і цілуватися на прощання)