Ulicy - wasze, kamienicy - nasze
Ганна Герман промовила до виразника настроїв багатьох задовбаних українців слово. Як відомо, бідолашний Андрухович висловив уголос те, що й так відомо тим, хто тепер кудкудакає й кукурікає проти нього. Відомо це й ганні Герман. Що відомо? А те що донецька й кримська частини постгеноцидної української нації майже остаточно перестали себе з нею ідентифікувати. Власне, як і працедавці пані Герман.
Так от, у своєму слові пані Герман жодним чином не заперечила панові Юрію - навіть навпаки. Проте була обурена тим, що той хоче щось віддавати. Поки обурювалася, то свідомо, чи не свідомо, виголосила два чудові в своїй характерності гасла.