(no subject)
Сьогодні був надзвичайно насичений день. Я багато думав, тому дуже втомився. Тарас каже, що от він ніколи не втомлюється, а навпаки - завжди має багато енергії й витрачає її на боротьбу за стабільність.
Кожного ранку ми з колегами по партії снідаємо разом й обговорюємо плани на день. Сьогодні, коли я стояв у черзі за салатом й картоплею-пюре, до мене підійшов Микола Янович й вигукнув: "Прєвєд, мєдвєд!!!", й підняв руки високо вгору. Я спочатку дуже розсердився й швидко почав розстібати гудзики на сорочці - думав, буде бійка. Але Микола Янович поспішив пояснити, що так вітаються всі люди, підключені до інтернету. Мені дуже сподобалося таке вітання; думаю, тепер у мене з Миколою буде ще більше спільного, адже ми обидва - жж-юзери!
Після сніданку, десь годині о 12.-й, я пішов у свій кабінет й першим ділом зателефонував Віктору Федоровичу. Він довго не брав трубку, потім відповів. Я сказав "Прєвєд, Мєдвєд!!!", підняв руки догори, й почув, як Віктор Федорович розстібає гудзики на піжамі. Тоді я теж все йому швидко пояснив, але Віктор попросив більше не називати його так, принаймні при людях. "В мене немає інтернету", - зауважив він. Ми говорили зовсім мало. Останнім часом я відчуваю, що наша дружба охолола, й ніщо не може мені замінити відчуття порожнечі в душі від цього....
Після розмови в мене сильно погіршився настрій. Я пригадав свою роботу в Кримському Парламенті, пригадав як ходив купатися в морі після роботи. пригадав як на літо до мене приїзджала юлія Володимирівна й жила в моїй хаті абсолютно безкоштовно, бувало, по два тижні.... Вечорами ми гуляли вулицями міста й їли солодку вату й шашлики (я платив), й фотографувалися за 6 гривень з маленькою мавпочкою ....
Поки я все це згадував, прийшов час йти обідньої перерви. Я вийшов на вулицю, купив велику упаковку печива "Супер Контік" й поїхав в гості до Петра Порошенка. Опозиція зараз в Парламент не ходить, тому Петро Олексійович має багато часу для для розвитку своєї і моєї особистості. Разом ми поїхали на Труханів острійв й довго сиділи на піску, дивилися на закат, багато думали... Петро навіть намагався помедитувати й прийняв позу йога, але я злякався й розв'язав його. Потім ми катаися на атракціонах й співали у караоке переможний хіт "Лаша Тумбай". На роботу після обіду я так й не повернувся.
От і минув цей день...
Кожного ранку ми з колегами по партії снідаємо разом й обговорюємо плани на день. Сьогодні, коли я стояв у черзі за салатом й картоплею-пюре, до мене підійшов Микола Янович й вигукнув: "Прєвєд, мєдвєд!!!", й підняв руки високо вгору. Я спочатку дуже розсердився й швидко почав розстібати гудзики на сорочці - думав, буде бійка. Але Микола Янович поспішив пояснити, що так вітаються всі люди, підключені до інтернету. Мені дуже сподобалося таке вітання; думаю, тепер у мене з Миколою буде ще більше спільного, адже ми обидва - жж-юзери!
Після сніданку, десь годині о 12.-й, я пішов у свій кабінет й першим ділом зателефонував Віктору Федоровичу. Він довго не брав трубку, потім відповів. Я сказав "Прєвєд, Мєдвєд!!!", підняв руки догори, й почув, як Віктор Федорович розстібає гудзики на піжамі. Тоді я теж все йому швидко пояснив, але Віктор попросив більше не називати його так, принаймні при людях. "В мене немає інтернету", - зауважив він. Ми говорили зовсім мало. Останнім часом я відчуваю, що наша дружба охолола, й ніщо не може мені замінити відчуття порожнечі в душі від цього....
Після розмови в мене сильно погіршився настрій. Я пригадав свою роботу в Кримському Парламенті, пригадав як ходив купатися в морі після роботи. пригадав як на літо до мене приїзджала юлія Володимирівна й жила в моїй хаті абсолютно безкоштовно, бувало, по два тижні.... Вечорами ми гуляли вулицями міста й їли солодку вату й шашлики (я платив), й фотографувалися за 6 гривень з маленькою мавпочкою ....
Поки я все це згадував, прийшов час йти обідньої перерви. Я вийшов на вулицю, купив велику упаковку печива "Супер Контік" й поїхав в гості до Петра Порошенка. Опозиція зараз в Парламент не ходить, тому Петро Олексійович має багато часу для для розвитку своєї і моєї особистості. Разом ми поїхали на Труханів острійв й довго сиділи на піску, дивилися на закат, багато думали... Петро навіть намагався помедитувати й прийняв позу йога, але я злякався й розв'язав його. Потім ми катаися на атракціонах й співали у караоке переможний хіт "Лаша Тумбай". На роботу після обіду я так й не повернувся.
От і минув цей день...