(no subject)
А ну-ка, вгадайте, яка в мене радість??? ніколи не вгадаєте! в моєму кабінеті тепер є комп’ютер!!! і Інтернет! а діло було ось як: пішов я позавчора в Нацбанк. Заходжу в ліфт, а там - на підлозі - лежить тисяча доларів США!!! До того ж. однією купюрою! Ну, я її підняв й одразу ж поїхав у магазин електротоварів. Кажу продавцю: «Дайте мені комп’ютер, самий найкращий!», - й протягую йому 1000 доларів США. Ну, продавець як побачив гроші - зрадів, довго на них дивився, потім про щось розмовляв з іншим продавцем, потім директору дзвонив… Словом, сервіс мені не сподобався. Але комп’ютер мені все-таки продали. Сьогодні я підключив Інтернет і от тепер зможу спілкуватися з вами частіше в ЖЖ.
А позавчора ми були в Цушка на дачі. Там. чесно кажучи, було трохи нудно й я вирішив порадувати всіх полуницею. Взяв лопату, відро, й пішов на город - накопати ягід. Копав, копав, копав, й коли яма була вже близько метру в глибину, я запідозрив що копаю не там де треба. Але раптом лопати стукнула по чомусь твердому. Я почав копати глибше й побачив ящик! Коли я дістав його з землі, то був просто шокований! В ящику лежали старовинні золоті ікони, кілька прикрас з вензелями й фотокартка Олександра Олександровича Мороза, інкрустована діамантами! Я одразу зрозумів, що знайшов справжній скарб! Я взяв ящик і вирішив показати його друзям. Всі дуже зраділи, Юлія Володимирівна почала приміряти прикраси, Петро Олексійович пробував золото на зуб, Микола Янович взяв ікону й почав молитися, а Віктор Федорович відколупнув собі пару діамантів на пам’ять. Коли ж з літньої кухні вийшов хазяїн дачі, йому несподівано стало погано. Навіть штучне дихання, яке намагалася зробити Ганна, не допомогло!
Тепер я почуваюся винним…. Скажіть, чи є в цьому моя провина?