Feb 24, 2013 22:31
маючи 20 з невеликим гаком і вже кажу що дякую 90тим. не про політизованість країни чи про якусь іншу бідосю піде мова.
підіймаючись сьогодні гіркою попри свій будинок, і пригадала дитинство. починаючи з початку грудня, кучка дітлахів з 3-5 будинків збирались на одній гірці з величезною ковзанкою. всі зїжали і чекали своєї черги аби зїхати. хлопчаки завжди робили паровозики аби збивати дівчат, і найсміливіші пробували зїхати на прямих ногах.
літом ми малі шмаркачки тлумились в резинки, грали квадрата, хованки. травяна частина коло будинку, хоч і похила - дозволяла нам грати заморозки і ше всякі приколи. літом в жаркий обід виносив хтось одіяло і під вишнею сиділи грали карти. коли трохи підросли то товкли волейбола.
зараз дивлячись у вікно - за зиму, як і в попередні два роки - ковзанок не було взагалі. літом ще пару двійок дітлахів стрибали по вулиці.
парочка молодих мам гуляють зараз із дітьми.. нехай підостають..
отже дякую 90тим за неокомпютеризованість суспільства, за не популярність інтернету, за присутність дитинства! =)
думка,
життя,
раптово,
факт,
люди