Таке вже літо
...Старіє літо.
Вже не до безсонь,
Де солов'ї п'янили ніч піснями.
Старіє... і з натруджениж долонь
Частує нас приспілими плодами.
Старіє літо. Медом повнить глек.
Ось-ось пов'яже перевеслом жито.
І з трепетом викохує лелек,
Дає їм сил за обрій полетіти.
Старіє літо. Сохне при межі
Тисячолистник з шапкою рябою.
Ще смаляться на сонечку вужі,
Де догорають свічі звіробою.
Старіє літо. Назбирало трав,
Всушило з липи квітоньки зірчасті.
І вже тужливо коник засюрчав
Там, де космей хмарки цвітуть димчасті.
Старіє літо. Соняха чоло
Стоїть поклоном сонцю золотому.
Гроза пере припилене село,
А літо стелить райдуги потому.
Старіє літо. Прилягло під тин -
Тамує спрагу соком із малини,
І кидає сапфір в кущі ожин,
І чепурить під хатою жоржини.
Старіє літо. Вкоротило дні.
Щодня раніше йде відпочивати
На берег ставу, де в старім човні
Помежи хвиль лягає тихо спати.
Старіє літо. Вже не той танок,
Об камінці оббило ноги босі.
Старіє літо. Що не день - то крок
В таку звабливу златочубу осінь.
Ірина Голуб