Коростишів: містечко + затоплений кар*єр
Одне з найдавніших міст України, засноване бл. VI-VII ст. Вперше Коростишів згадується в грамоті великого князя литовсько-руського Олександра, яку він писав у Вільно 26 березня 1499 р. На прохання місцевого українського феодала боярина Кмити князь Олександр у 1499 р. дарував йому с. Коростишів та кілька дрібних бояр в якості васалів.
Кмити володіли Коростишевом з 1499 по 1565 р. Як і належить лицарству, вони служили своїм князям, захищали свої села від нападів, ходили в походи проти турків, татар..
Фонтан,площа,будинок культури
Пам*ятник Матері
Від маєтку Олізарів залишилось небагато..
Після Христофора Кмити ним володів його брат Семен, а після нього - син Філон (1530-1587), воєвода Смоленський, староста Чорнобильський. 15 грудня 1565 р. Філон Кмита за 400 литовських кіп продає Коростишів з прилеглими до нього селами своєму родичеві Івану Олізару-Вовчкевичу (1520-1577). Іван Олізар обирається делегатом на люблінський сейм 1569 р., на якому була створена нова держава - Річ Посполита, в межах якої були об’єднані усі українські землі. Саме Іван Олізар будує в Коростишеві перший замок і церкву.
Купальня садиба графа Олізара
Фартух каменяра і голова лева-символи
Дівчина в фонтані-дарунок місту від скульптора В.Рожика
У 1577 р. І.Олізар гине в битві з татарами. Усі володіння успадковує його син Адам . В той час Адаму було лише три роки, і володіннями Олізарів займались опікуни - головним чином міські війти.Коли Адам Олізар сягає повноліття та бере в свої руки керування батьківським спадком, він змушений був довго боротись з опікунами та сусідами, котрі встигли за десять з гаком років захопити та привласнити багато з його володінь. Боротись доводилося і цивільними методами (в суді), і шляхом збройного наїзду та захоплення своїх володінь. Своїм нащадкам він залишив 7 містечок і 33 села, а перлиною міні-держави Олізарів став Коростишів.
В своїй столиці 20-річний Адам Олізар з дружиною Анною будують новий замок, а у 1602р.- костел.
Парк
Одна із багатьох паркових скульптур-голова козака
Гранітна(?) рибка-губань
У 1624 р. Адам Олізар помирає, і Коростишів отримує в спадок його син Людвік,який дослужився до королівського ротмістру. Власним коштом він утримує 150 кінних воїнів з котрими зжився настільки що їх в народі називали «олізарчуками». «Олізарчуки» не відрізнялись добрим нравом і частенько доходили справи до грабунків. Не наслідував батьківським чеснотам і сам Людвіг Олізар - він любив встрявати в різні авантюри та пригоди, вліз в великі борги, і через це змушений закладати та передавати орендарям своє маєтки - в тому числі і Коростишів.
За часи Л.Олізара в місті було зведено міст через Тетерів. Тепер купцям та мандрівникам не треба було шукати броду чи переправи. Перехід був платним-купець з возом за проїзд через міст мав сплатити 2 гроша, подорожуючий - 1 гріш, а місцевий перехожий - пів гроша.
А ця панна чомусь мені схожа на Пушкіна )
Ісус на камені.Проповідь без слухачів..
Місток через р.Тетерів
У 1648 р. починається Хмельниччина. Немає страшнішої війни, ніж громадянська - і Коростишів в повній мірі відчув на собі цю давню істину. Більшість селян долучаються до козаків,приєднуються до запорожців і коростишівські земляни. Спочатку запорожці грабують і руйнують костел і замок, будинки заможних міщан, потім татари руйнують те, що залишилось,згодом королівське військо, наздоганяючи відступаючих козаків, винищують села покозачених землян, потім приходять турки... За п’ятдесят років постійних війн Коростишів і навколишні села спустіли і знов заселятись почали лише з поч. 18 ст. Саме тоді вертаються до спустілого маєтку і Олізари.
Відроджувати замок вони вже не мали ані можливості, ані потреби: після перемог над турками Яна Собеського, Петра Першого і Івана Мазепи татарські набіги припинились, а проти регулярної армії з гарматами невеличка мурована фортеця не простояла б і дня. Отже, власники Коростишева перебираються до міста і будують новий палац на новому місті. Тоді ж, у 1702 р., був відновлений костел - знов з дерева і лише у 1779 р. на місці дерев’яної святині постає нова - мурована.
Тетерів
Тетерів-2
Монументальний комплекс з обеліском
Новий костел будували в стилі пізнього бароко. До просторої головної нави притулилися дві невеличкі дзвіниці. Фасад прикрашений вікнами з декоративною колонадою. Стіни були укріплені контрфорсами - і не з міркувань оборони, а з метою укріплення стін. В костьолі знаходилась чудотворна ікона Божої Матері, а з 1794 р. - орган. Біля костелу розташувалась плебанія, дещо схожа на російські дворянські маєтки - портик з колонами, в один поверх.
У 1802 р. Філіп Олізар (вже граф) добудовує до костелу каплицю. Тут розташувалась родинна усипальня і пам’ятник коханій дружині графа. Напис над входом до каплиці зберігся донині. Кожної середи, п'ятниці та суботи відправлялась Меса за душі померлих Олізарів. Власники Коростишева не забували дбати про місцеве населення: в кін.XVIII ст. вони відкрили в місті лікарню та школу і виділяли непогані кошти на їхнє утримання. За рахунок графських пожертв аж до революції утримувались і дві православні церкви в місті, і лютеранська кірха зі школою.
Захоронення воїнів
Алея Героїв
Алея Героїв-2
Найбільш відомим з Олізарів був Густав Олізар - поет, масон, близький друг генерала Раєвського і О.С. Пушкіна. Великий російський поет присвятив Олізарові кілька поезій на тему дружби народів. Під час повстання декабристів він допомагає повстанцям - за що майже рік відсидів у Петропавлівській фортеці. Зазнав він арешту і за співчуття польським повстанцям 1831 р.
Повернувшись з заслання, Густав Олізар починає активно дбати про Коростишів - зводить тут кілька нових будинків, прикрашає свій палац полотнами старовинних і сучасних художників, збирає бібліотеку, пише спогади і ліричні поезії. Саме його старанням в місті з’являється розкішний парк - один з найкращих для свого часу, і пансіонат „на водах”. Тоді ж був знайдений і поставлений на одній з скель біля міста давньословянський ідол, відомий як кам’яна жаба. Помер Густав Олізар в Дрездені, куди поїхав на лікування.
Костел.Фасад
Храм (кін.18ст.). Профіль
Плебанія
Володіли Олізари Коростишевом до самої радянської окупації. Після приходу більшовиків останній з них втік до Польщі. Костел простояв аж до 1936 р., коли був закритий радянською владою. Комуністи розібрали дзвіницю, дах, вивезли орган та ікони. В храм було зерносховище, а в плебанії - відділ НКВС. За німців тут було відкрито православну церкву, а після повернення червоних "визволителів" - кінотеатр, котрий з часом занепав. В колишньому маєтку Олізарів влаштували архів. В інших палацових спорудах розмістились інші громадські будівлі. На жаль, через безграмотне користування палацом, будівля перетворилася у руїни. Зберігся лише портик з колонами.
В кін. 1980-х почалася боротьба за повернення храму - точніше, спотворених руїн. У 1989 р. вдалося зареєструвати парафію, а у 1991 р. почалась реконструкція костелу. На відновлення храму жертвував і Ян Олізар, останній з роду, котрий зараз живе в Польщі. Верхня частина будівлі була втрачена назавжди, але за старими фотографіями вдалося з точністю відтворити і фасад, і дзвіниці. Не вдалося лише відновити інтер’єр - адже фотографій не збереглось,тому всередині храм прикрасили ліпниною в дусі класицизму. 9 листопада 1997 р. храм урочисто переосвятили.
Плебанія / відділ НКВС
Фото
Інтер*єр
В друг. пол.і XIX ст. в місті поступово відбувається розширення промислового виробництва. Так поряд з невеликими суконними мануфактурами появляється суконна фабрика. У Коростишеві в той час знаходились телеграфна і поштова станції, 2 православні церкви, римсько-католицький костьол, каплиця, 6 єврейських синагог, лютеранська кірха, учительська семінарія і при ній - двокласне зразкове училище, 2 церковно-приходські школи, і лікарня, де працювали один лікар і два фельдшери, аптека, трактир і погріб для продажу вина, 4 постоялих двори, винокурний завод.
Такий от вівтар
Бароковий красень
Густав Олізар біля костелу
Та крім міських цікавинок таких як костел,парк з скульптурами чи залишки садиби у Коростишеві є дещо,що беззаперечно також варто оглянути,-це гранітний кар*єр поблизу містечка. Власне кар*єрів тут є два(?)-один діючий а інший затоплений.Ми подались на той,що вже не діє,на фотках в інеті він виглядав ефектніше.Висота скель тут досягає близько 10 метрів, а глибина штучного озера до 20 м.
Адмінбудівля(?)
Затоплений гранітний кар*єр
Тут неймовірно красиво!
Коростишівський кар`єр є частиною так званого каньйону. Пейзаж навколо незвичайний,- береги покриті соснами та березами. Озеро утворилося в результаті затоплення кар`єру, де добувався граніт, переробне підприємство знаходиться недалеко від Коростишева. Вода в озері прозора смарагдового кольору, тому що тут немає піску і мулу. Тут люблять відпочивати місцеві жителі і гості. Хтось приїжджає, щоб скупатися, інші - заради пікніка або гарною фотографії,а хтось і на скелю видертися.Сюди часто приїжджають весільні кортежі і влаштовують фотосесії біля озера і розташованих поруч дерев`яного містка і "будиночка лісника".
Перший пішов!
Фото
Дзеркальне відображення скелі у воді
Купатися тут напевне одне задоволення,якого ми на жаль не спробували-жовтень все таки. Хтось смажитьь щось на вогні,а дехто просто сидить звісивши ноги з масивних каменюк і мріє собі про щось своє..
Панорама
Сосни
Берег
І ще раз про Коростишів: забув написати,але той хто приїде у містечко одразу ж зверне увагу на величезну кількість пропозицій з виготовлення надмогильних пам*ятників,різноманіття похоронних бюро,крамниць,магазинів з відповідним товаром.Не дивно,адже тут з 50-их років XIX ст. видобувають знамениті граніти,з яких роблять пам’ятники ,монументи,вказівники,меморіали і звичайно ж- надмогильні витвори.Тому не дивуйтеся,якщо вам видасться що навколо одні гробовщики,частково так воно і є))!
Фотосесія на площадці
Затоплений кар*єр
Кмити володіли Коростишевом з 1499 по 1565 р. Як і належить лицарству, вони служили своїм князям, захищали свої села від нападів, ходили в походи проти турків, татар..
Фонтан,площа,будинок культури
Пам*ятник Матері
Від маєтку Олізарів залишилось небагато..
Після Христофора Кмити ним володів його брат Семен, а після нього - син Філон (1530-1587), воєвода Смоленський, староста Чорнобильський. 15 грудня 1565 р. Філон Кмита за 400 литовських кіп продає Коростишів з прилеглими до нього селами своєму родичеві Івану Олізару-Вовчкевичу (1520-1577). Іван Олізар обирається делегатом на люблінський сейм 1569 р., на якому була створена нова держава - Річ Посполита, в межах якої були об’єднані усі українські землі. Саме Іван Олізар будує в Коростишеві перший замок і церкву.
Купальня садиба графа Олізара
Фартух каменяра і голова лева-символи
Дівчина в фонтані-дарунок місту від скульптора В.Рожика
У 1577 р. І.Олізар гине в битві з татарами. Усі володіння успадковує його син Адам . В той час Адаму було лише три роки, і володіннями Олізарів займались опікуни - головним чином міські війти.Коли Адам Олізар сягає повноліття та бере в свої руки керування батьківським спадком, він змушений був довго боротись з опікунами та сусідами, котрі встигли за десять з гаком років захопити та привласнити багато з його володінь. Боротись доводилося і цивільними методами (в суді), і шляхом збройного наїзду та захоплення своїх володінь. Своїм нащадкам він залишив 7 містечок і 33 села, а перлиною міні-держави Олізарів став Коростишів.
В своїй столиці 20-річний Адам Олізар з дружиною Анною будують новий замок, а у 1602р.- костел.
Парк
Одна із багатьох паркових скульптур-голова козака
Гранітна(?) рибка-губань
У 1624 р. Адам Олізар помирає, і Коростишів отримує в спадок його син Людвік,який дослужився до королівського ротмістру. Власним коштом він утримує 150 кінних воїнів з котрими зжився настільки що їх в народі називали «олізарчуками». «Олізарчуки» не відрізнялись добрим нравом і частенько доходили справи до грабунків. Не наслідував батьківським чеснотам і сам Людвіг Олізар - він любив встрявати в різні авантюри та пригоди, вліз в великі борги, і через це змушений закладати та передавати орендарям своє маєтки - в тому числі і Коростишів.
За часи Л.Олізара в місті було зведено міст через Тетерів. Тепер купцям та мандрівникам не треба було шукати броду чи переправи. Перехід був платним-купець з возом за проїзд через міст мав сплатити 2 гроша, подорожуючий - 1 гріш, а місцевий перехожий - пів гроша.
А ця панна чомусь мені схожа на Пушкіна )
Ісус на камені.Проповідь без слухачів..
Місток через р.Тетерів
У 1648 р. починається Хмельниччина. Немає страшнішої війни, ніж громадянська - і Коростишів в повній мірі відчув на собі цю давню істину. Більшість селян долучаються до козаків,приєднуються до запорожців і коростишівські земляни. Спочатку запорожці грабують і руйнують костел і замок, будинки заможних міщан, потім татари руйнують те, що залишилось,згодом королівське військо, наздоганяючи відступаючих козаків, винищують села покозачених землян, потім приходять турки... За п’ятдесят років постійних війн Коростишів і навколишні села спустіли і знов заселятись почали лише з поч. 18 ст. Саме тоді вертаються до спустілого маєтку і Олізари.
Відроджувати замок вони вже не мали ані можливості, ані потреби: після перемог над турками Яна Собеського, Петра Першого і Івана Мазепи татарські набіги припинились, а проти регулярної армії з гарматами невеличка мурована фортеця не простояла б і дня. Отже, власники Коростишева перебираються до міста і будують новий палац на новому місті. Тоді ж, у 1702 р., був відновлений костел - знов з дерева і лише у 1779 р. на місці дерев’яної святині постає нова - мурована.
Тетерів
Тетерів-2
Монументальний комплекс з обеліском
Новий костел будували в стилі пізнього бароко. До просторої головної нави притулилися дві невеличкі дзвіниці. Фасад прикрашений вікнами з декоративною колонадою. Стіни були укріплені контрфорсами - і не з міркувань оборони, а з метою укріплення стін. В костьолі знаходилась чудотворна ікона Божої Матері, а з 1794 р. - орган. Біля костелу розташувалась плебанія, дещо схожа на російські дворянські маєтки - портик з колонами, в один поверх.
У 1802 р. Філіп Олізар (вже граф) добудовує до костелу каплицю. Тут розташувалась родинна усипальня і пам’ятник коханій дружині графа. Напис над входом до каплиці зберігся донині. Кожної середи, п'ятниці та суботи відправлялась Меса за душі померлих Олізарів. Власники Коростишева не забували дбати про місцеве населення: в кін.XVIII ст. вони відкрили в місті лікарню та школу і виділяли непогані кошти на їхнє утримання. За рахунок графських пожертв аж до революції утримувались і дві православні церкви в місті, і лютеранська кірха зі школою.
Захоронення воїнів
Алея Героїв
Алея Героїв-2
Найбільш відомим з Олізарів був Густав Олізар - поет, масон, близький друг генерала Раєвського і О.С. Пушкіна. Великий російський поет присвятив Олізарові кілька поезій на тему дружби народів. Під час повстання декабристів він допомагає повстанцям - за що майже рік відсидів у Петропавлівській фортеці. Зазнав він арешту і за співчуття польським повстанцям 1831 р.
Повернувшись з заслання, Густав Олізар починає активно дбати про Коростишів - зводить тут кілька нових будинків, прикрашає свій палац полотнами старовинних і сучасних художників, збирає бібліотеку, пише спогади і ліричні поезії. Саме його старанням в місті з’являється розкішний парк - один з найкращих для свого часу, і пансіонат „на водах”. Тоді ж був знайдений і поставлений на одній з скель біля міста давньословянський ідол, відомий як кам’яна жаба. Помер Густав Олізар в Дрездені, куди поїхав на лікування.
Костел.Фасад
Храм (кін.18ст.). Профіль
Плебанія
Володіли Олізари Коростишевом до самої радянської окупації. Після приходу більшовиків останній з них втік до Польщі. Костел простояв аж до 1936 р., коли був закритий радянською владою. Комуністи розібрали дзвіницю, дах, вивезли орган та ікони. В храм було зерносховище, а в плебанії - відділ НКВС. За німців тут було відкрито православну церкву, а після повернення червоних "визволителів" - кінотеатр, котрий з часом занепав. В колишньому маєтку Олізарів влаштували архів. В інших палацових спорудах розмістились інші громадські будівлі. На жаль, через безграмотне користування палацом, будівля перетворилася у руїни. Зберігся лише портик з колонами.
В кін. 1980-х почалася боротьба за повернення храму - точніше, спотворених руїн. У 1989 р. вдалося зареєструвати парафію, а у 1991 р. почалась реконструкція костелу. На відновлення храму жертвував і Ян Олізар, останній з роду, котрий зараз живе в Польщі. Верхня частина будівлі була втрачена назавжди, але за старими фотографіями вдалося з точністю відтворити і фасад, і дзвіниці. Не вдалося лише відновити інтер’єр - адже фотографій не збереглось,тому всередині храм прикрасили ліпниною в дусі класицизму. 9 листопада 1997 р. храм урочисто переосвятили.
Плебанія / відділ НКВС
Фото
Інтер*єр
В друг. пол.і XIX ст. в місті поступово відбувається розширення промислового виробництва. Так поряд з невеликими суконними мануфактурами появляється суконна фабрика. У Коростишеві в той час знаходились телеграфна і поштова станції, 2 православні церкви, римсько-католицький костьол, каплиця, 6 єврейських синагог, лютеранська кірха, учительська семінарія і при ній - двокласне зразкове училище, 2 церковно-приходські школи, і лікарня, де працювали один лікар і два фельдшери, аптека, трактир і погріб для продажу вина, 4 постоялих двори, винокурний завод.
Такий от вівтар
Бароковий красень
Густав Олізар біля костелу
Та крім міських цікавинок таких як костел,парк з скульптурами чи залишки садиби у Коростишеві є дещо,що беззаперечно також варто оглянути,-це гранітний кар*єр поблизу містечка. Власне кар*єрів тут є два(?)-один діючий а інший затоплений.Ми подались на той,що вже не діє,на фотках в інеті він виглядав ефектніше.Висота скель тут досягає близько 10 метрів, а глибина штучного озера до 20 м.
Адмінбудівля(?)
Затоплений гранітний кар*єр
Тут неймовірно красиво!
Коростишівський кар`єр є частиною так званого каньйону. Пейзаж навколо незвичайний,- береги покриті соснами та березами. Озеро утворилося в результаті затоплення кар`єру, де добувався граніт, переробне підприємство знаходиться недалеко від Коростишева. Вода в озері прозора смарагдового кольору, тому що тут немає піску і мулу. Тут люблять відпочивати місцеві жителі і гості. Хтось приїжджає, щоб скупатися, інші - заради пікніка або гарною фотографії,а хтось і на скелю видертися.Сюди часто приїжджають весільні кортежі і влаштовують фотосесії біля озера і розташованих поруч дерев`яного містка і "будиночка лісника".
Перший пішов!
Фото
Дзеркальне відображення скелі у воді
Купатися тут напевне одне задоволення,якого ми на жаль не спробували-жовтень все таки. Хтось смажитьь щось на вогні,а дехто просто сидить звісивши ноги з масивних каменюк і мріє собі про щось своє..
Панорама
Сосни
Берег
І ще раз про Коростишів: забув написати,але той хто приїде у містечко одразу ж зверне увагу на величезну кількість пропозицій з виготовлення надмогильних пам*ятників,різноманіття похоронних бюро,крамниць,магазинів з відповідним товаром.Не дивно,адже тут з 50-их років XIX ст. видобувають знамениті граніти,з яких роблять пам’ятники ,монументи,вказівники,меморіали і звичайно ж- надмогильні витвори.Тому не дивуйтеся,якщо вам видасться що навколо одні гробовщики,частково так воно і є))!
Фотосесія на площадці
Затоплений кар*єр