Городківка: шикарний храм в забутому селі
Село Городківка Андрушівського району (до 1946р.-Халаїмгородок) розташоване на порубіжжі Житомирщини й Вінниччини. Воно розкинулося на правому березі р. Гуйви, яка утворює тут чергу похилих берегів.
Перші історичні відомості про Великі Жерделі (таку назву мало село) за часів литовського панування на українських землях подає Е.Руліковський, учений-історик . Він стверджує, що село називалося так сотні літ. Першими відомими його власниками стала родина Лозовіцьких з Брестського повіту Литви. За бойові заслуги Лозовицькі одержали від великого литовського князя простір землі вздовж р. Гуйви, межуючий, з одного боку, з Гальчином, а з другого - з Білопіллям. На цій території знаходилося шість сіл, серед них були і Великі Жерделі, які стали резиденцією землевласників.
Еклектичний храм-замочок
1482 р. Великі Жерделі було спалено під час великої навали татарської орди й місцевість лишалася незаселеною аж до поч. 17 ст., коли відроджене поселення отримало назву Халаїмгород. Однак невдовіз село знову зазнало спустошення від козаків під час повстання Б. Хмельницького.
Храм (1910-1913рр.)
Костел Св.Клари
Костел Святої Клари - римо-католицька культова споруда,розташована у південно-західній частині Городківки, біля дороги, що веде до Бердичева, на невисокому березі р. Лебедівки. Побудований в еклектичному стилі з елементами неоготики та модерну XX ст.
На місці теперішнього костьолу в Халаїмгородку в 1818 р. паном Міхаловським з дозволу єпархіального начальства була побудована кам'яна каплиця святої Клари - філія костьолу Св. Антонія с. Білопілля.
Вежа-дзвіниця
Фото
Історія каплиці св. Клари і костьолу в Халаїмгородку тісно пов'язана з життям родини Івановських. Так, у 1782 р. село стало належати летичівському скарбничому Мацеєві Івановському, по його смерті - його синові Дезидерію,який помер у 1844 р.Його дружина, Клара Івановська, ставить і освячує біля каплиці пам'ятний знак чоловіку й дочці з сірого нешліфованого граніту,а синові Євстахію заповіла побудувати костел. По смерті Євстахія його маєток, а також бібліотеку, архів і картинну галерею за заповітом успадкували рідні брати Маріуш і Євстахій Жмігродзькі. Їхнім батькам, Анні та Ромуальду, які проживали в с. Кашперівка, вдалося нарешті втілити в життя волю К. Івановської.
Панорама
Симпатична вежа на території школи- кордегардія маєтку Івановського(?)
У 1910 р. на місці каплиці почалося будівництво костьолу, яке закінчилося в 1913 р. Споруджували храм польські майстри та жителі Халаїмгородка і сусіднього с. Жерделі під керівництвом будівничого Е. Яблонського. На кам'яному моноліті звелася будівля з каменю й цегли, дах її був покритий червоною черепицею. Костьол відзначався акустикою інтер'єру і мелодією дзвонів. На дзвіниці була оригінальна конструкція з трьох дзвонів, найбільший з яких був вагою 150 кг. Вікна були засклені кольоровими вітражами, посеред святині під стелею висіла кришталева люстра.
У 1935 р. Халаїмгородський приход припинив своє існування. Храм спочатку забрали під сільський клуб. Зняли дзвони з дзвіниці, статую Божої Матері біля входу збили з основи і кинули в ставок. У костьолі відбувалися виступи, проводились урочисті заходи у дні державних свят. Пізніше з костьолу зробили колгоспну комору.
Осіння..
Фото
Під час Другої світової війни, після встановлення в Халаїмгородку німецької окупаційної влади релігійне життя приходу було відновлено.
У 1961 р. костьол св. Клари було забрано у римо-католицької релігійної общини і передано місцевій середній школі під палац піонерів. Але з нього зробили колгоспну комору. Культові речі, орган, розписи на стінах було знищено.
У 1989 р. святиня була передана римо-католицькій громаді. За кошти громади проведено ремонт, здійснено перекриття даху; богослужіння відновлено.
Церква Св. Покрови
Сільрада(?)
У Городківці є також діюча церква Св. Покрови УПЦ Московського партріархату, в центрі села стоїть пам'ятний знак містечка. Працює магазин та фельдшерсько-акушерський пункт.
Монумент загиблим
Площа
А ще тут тишина... і автентична бруківка на центральній вулиці і знак на честь села при в*їзді цікавий...Але то все другорядне,єдине за чим варто сюди пертися ми вже оглянули).
Гребля
Залишки водяного млина
Перші історичні відомості про Великі Жерделі (таку назву мало село) за часів литовського панування на українських землях подає Е.Руліковський, учений-історик . Він стверджує, що село називалося так сотні літ. Першими відомими його власниками стала родина Лозовіцьких з Брестського повіту Литви. За бойові заслуги Лозовицькі одержали від великого литовського князя простір землі вздовж р. Гуйви, межуючий, з одного боку, з Гальчином, а з другого - з Білопіллям. На цій території знаходилося шість сіл, серед них були і Великі Жерделі, які стали резиденцією землевласників.
Еклектичний храм-замочок
1482 р. Великі Жерделі було спалено під час великої навали татарської орди й місцевість лишалася незаселеною аж до поч. 17 ст., коли відроджене поселення отримало назву Халаїмгород. Однак невдовіз село знову зазнало спустошення від козаків під час повстання Б. Хмельницького.
Храм (1910-1913рр.)
Костел Св.Клари
Костел Святої Клари - римо-католицька культова споруда,розташована у південно-західній частині Городківки, біля дороги, що веде до Бердичева, на невисокому березі р. Лебедівки. Побудований в еклектичному стилі з елементами неоготики та модерну XX ст.
На місці теперішнього костьолу в Халаїмгородку в 1818 р. паном Міхаловським з дозволу єпархіального начальства була побудована кам'яна каплиця святої Клари - філія костьолу Св. Антонія с. Білопілля.
Вежа-дзвіниця
Фото
Історія каплиці св. Клари і костьолу в Халаїмгородку тісно пов'язана з життям родини Івановських. Так, у 1782 р. село стало належати летичівському скарбничому Мацеєві Івановському, по його смерті - його синові Дезидерію,який помер у 1844 р.Його дружина, Клара Івановська, ставить і освячує біля каплиці пам'ятний знак чоловіку й дочці з сірого нешліфованого граніту,а синові Євстахію заповіла побудувати костел. По смерті Євстахія його маєток, а також бібліотеку, архів і картинну галерею за заповітом успадкували рідні брати Маріуш і Євстахій Жмігродзькі. Їхнім батькам, Анні та Ромуальду, які проживали в с. Кашперівка, вдалося нарешті втілити в життя волю К. Івановської.
Панорама
Симпатична вежа на території школи- кордегардія маєтку Івановського(?)
У 1910 р. на місці каплиці почалося будівництво костьолу, яке закінчилося в 1913 р. Споруджували храм польські майстри та жителі Халаїмгородка і сусіднього с. Жерделі під керівництвом будівничого Е. Яблонського. На кам'яному моноліті звелася будівля з каменю й цегли, дах її був покритий червоною черепицею. Костьол відзначався акустикою інтер'єру і мелодією дзвонів. На дзвіниці була оригінальна конструкція з трьох дзвонів, найбільший з яких був вагою 150 кг. Вікна були засклені кольоровими вітражами, посеред святині під стелею висіла кришталева люстра.
У 1935 р. Халаїмгородський приход припинив своє існування. Храм спочатку забрали під сільський клуб. Зняли дзвони з дзвіниці, статую Божої Матері біля входу збили з основи і кинули в ставок. У костьолі відбувалися виступи, проводились урочисті заходи у дні державних свят. Пізніше з костьолу зробили колгоспну комору.
Осіння..
Фото
Під час Другої світової війни, після встановлення в Халаїмгородку німецької окупаційної влади релігійне життя приходу було відновлено.
У 1961 р. костьол св. Клари було забрано у римо-католицької релігійної общини і передано місцевій середній школі під палац піонерів. Але з нього зробили колгоспну комору. Культові речі, орган, розписи на стінах було знищено.
У 1989 р. святиня була передана римо-католицькій громаді. За кошти громади проведено ремонт, здійснено перекриття даху; богослужіння відновлено.
Церква Св. Покрови
Сільрада(?)
У Городківці є також діюча церква Св. Покрови УПЦ Московського партріархату, в центрі села стоїть пам'ятний знак містечка. Працює магазин та фельдшерсько-акушерський пункт.
Монумент загиблим
Площа
А ще тут тишина... і автентична бруківка на центральній вулиці і знак на честь села при в*їзді цікавий...Але то все другорядне,єдине за чим варто сюди пертися ми вже оглянули).
Гребля
Залишки водяного млина