"Вервольф" - "вовкулака" біля Вінниці
"Перевертень","вовкулака","вовче лігво"...Ні,це не фільми жахів,це назва однієї із ставок Гітлера,яка в оригіналі звучить як "Вервольф".
Ставка Гітлера Вервольф розміщувалася за 8 км на північ від м. Вінниця біля смт. Стрижавка, на території тодішньої генеральної округи Житомир. Вона призначалася для керування військовими діями на Східному фронті, а деякі дослідники припускають, що навіть і для подальших бойових дій у напрямку Ірану та Індії. А. Гітлер був у «Вервольфі» тричі, загальна тривалість перебування- 156днів: за свідченнями його біографів, на жодній з інших ставок фюрер не провів так багато часу.
Вхід на територію виставкового комплексу зброї та техніки часів ВВВ
Виставка зброї та техніки часів ВВВ
Каса при вході на територію історико-меморіального комплексу «Wehrwolf»
Назва ставки змінювалася тричі: поки будували - «Eichenhain» («дубовий гай»), потім - «Werwolf» («перевертень»), пізніше «Wehrwolf» («озброєний вовк» або «вовк-захисник»).
Будівництво на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки близько 300 м, велося у два етапи: жовтень 1941 - вересень 1942 рр. і грудень 1942 - липень 1943рр. Першу чергу було здано в експлуатацію у квітні 1942 р. Основні будівельні роботи було виконано німецькою військово-будівельною організацією «Тодт», а також ще п'ятьма німецькими будівельними компаніями. Місцеве населення і військовополонені Червоної Армії були задіяні на важких роботах: спорудження котлованів, видобуток граніту в кар'єрах поза центральною зоною. За час будівництва ставки загинуло близько 2 тис. в'язнів, а тих, які залишилися живими, у квітні 1942 р. було вивезено..
Схема екскурсійного маршруту
Експонати
Фрагменти споруд ставки "Вервольф"
Існує версія, за якою будівництво німцями ставки «Вервольф» здійснювалося на основі вже існуючих укріплень, споруджених ще влітку 1938 р. для радянського командування,а також, що існували розгалуджені підземні ходи, які з'єднували «Вервольф» з іншими таємними об'єктами.
Оглядова доріжка
Мовчазні свідки минулого...
Рукотворний кам*яний хаос
«Вервольф» фактично була зменшеною копією головної ставки Гітлера «Вольфсшанце» (нім. Вовче лігво) у Східній Пруссії (нині територія Польщі) і складалася з 13 секторів, які в свою чергу утворювали 2 зони: центральну та загальну. Центральна зона, до якої увійшли 6-й, частково 7-й та 8-й сектори, була огороджена глибоким ровом, металевою сіткою заввишки 2,5 м з п'ятьма рядами колючого дроту. На її території розміщувалися будинок фюрера з бомбосховищем, бункер для офіцерів, приміщення служби безпеки, будинки та їдальня для високопосадовців, генералів, керівників збройних сил, персональних ад'ютантів, секретарок, преси, прислуги; лазня і перукарня, телефонна станція, спортивна зала, готель, казино, басейн. У загальній частині Ставки розмістилися складські приміщення, житлові будинки та ще одна їдальня.
Інформаційні щити супроводжують протягом всього маршруту
Залізобетонні руїни
Поховане невідоме
Зовнішньо ставка мала досить непоказний вигляд. Наземну частину складали 81 дерев'яний будинок, підземну - 3 залізобетонних бомбосховища: загальне (7х17м), для офіцерів (8х11м) та бункер фюрера (8,5х8,5м). Усі вони були дуже масивної конструкції: товщина стін становила 2,5 м, перекриття - 4,5 м.
В цілому електропостачання ставки забезпечувалося повітряними лініями з Вінниці, крім того на околиці центральної зони розміщувалися три резервні дизельні установки. Водопостачання здійснювалося за допомогою двох 120-метрових артезіанських свердловин, а для пожежних потреб було збудовано водонасосну станцію. Телефонний вузол забезпечував прямий зв'язок із Берліном, Києвом, Ростовом, Харковом, Дніпропетровськом, Житомиром. Крім того до ставки проклали залізничну колію, а за її межами - смугу для зльоту та посадки літаків.
Фото
Інфощит
Можна посидіти-подумати
Територія була замаскована, всі будівлі пофарбовані в темно-зелений колір. Над підземними спорудами посаджені дерева, кущі. Навколо - 36 спостережних веж. У лісі і по дорозі кожні 200 м - таємні спецзастави. Було введено особливий режим: проведений перепис місцевого населення, видані спецперепустки, введена комендантська година. Безпосередньо ставку охороняла спецчастина дивізії «Велика Німеччина», що мала назву «Батальйон супроводження фюрера».
Спеціальна частина винищувачів, яка базувалася на Калинівському аеродромі, повинна була її прикривати з повітря. Неподалік від с.Сальник стояла танкова частина, готова на перший поклик кинутися в бій. Центральна зона, де розміщувався бункер із житловими приміщеннями для фюрера і його генералітету, була, крім того, оточена стальною сіткою заввишки два метри. Майже впритул над нею були протягнуті проводи високої напруги. По той бік сітки господарювала внутрішня охорона, яка ретельно перевіряла документи навіть у фашистських генералів, котрі приїжджали сюди у справах.
Залишки будівель ставки "Вервольф"
Для ознайомлення
Комусь - каміння,комусь -історія..
Усю місцевість на десятки кілометрів навкруги фашисти розбили на райони, зони, квадрати. Розставили сторожові пости, секрети. У найближчих селах гітлерівці з німецькою пунктуальністю забирали всіх, хто викликав підозру, і знищували. Охороною «Вервольфу» керував сам начальник служби безпеки Ратенгубер .Він переважно перебував у Берліні, але про все, що відбувалося в районі «Вервольфу», йому доповідали негайно.
Фото
Фото-2
В сумарному Гітлер перебував у ставці майже чотири місяці. Вперше він прибув сюди 16 липня 1942 р. для того, щоб бути ближче до своїх військ, які 28 червня розпочали великий літній наступ на Сталінград і Кавказ.
23 липня Гітлер підписав директиву № 45 про оволодіння Чорноморським узбережжям Кавказу і Сталінградом та подальший наступ на Баку. 9 вересня 1942 р. Гітлер звільнив з поста командувача групи армій «А» генерал-фельдмаршала В. Ліста і тимчасово перебрав на себе його функції. 14 жовтня у «Вервольфі» він підписав оперативний наказ № 1 про перехід до стратегічної оборони на Східному фронті.
Вдруге Гітлер побував у «Вервольфі» в лютому-березні 1943 р., де прийняв рішення провести велику операцію проти угрупування радянських військ у районі Курська. 13 березня 1943 р. він підписав оперативний наказ № 5 про ведення бойових дій у найближчі місяці, оточення й знищення червоних військ на Курському виступі (надалі ця операція одержала кодову назву «Цитадель»).
У серпні 1943 р. радянські війська розпочали визволення Донбасу. Генерал-фельдмаршал Е. Манштейн, який командував групою армій «Південь», наполегливо вимагав від Гітлера додатково 12 дивізій, щоб утримати цей важливий промисловий район. Для вирішення питання у «Вервольф» 27 серпня 1943 р. прибув Гітлер. 17 вересня 1943 р. ставка була передана Манштейну, штаб якого незабаром перемістився до Вінниці.
№12
"Смерть фашизму"
А природа тут чудова!
Влітку 1942р. вінницький підпільний центр отримав інформацію про те, що з 1941р. німецька будівельна фірма «Тодт» веде підземні роботи у лісі коло с. Стрижавка: вирили котловани, будують конструкції із залізобетону, потім все прикривають ґрунтом і маскують спеціально пересадженими деревами. Навколо розміщені пости ППО. На поч. 1942р. стало відомо, що продукція Київського кабельного заводу йде у Вінницю. Після збору попередньої інформації він дійшов висновку, що там будується підземний військовий завод.Таким чином, вже у 1942 р. радянське командування знало про існування ставки під Вінницею.
А. Гітлер віддав наказ знищити «Вервольф» ще 28 грудня 1943 р.,але наказ не виконали і Ставка продовжувала функціонувати.Коли 13-15 березня 1944р. радянські війська, звільняючи Вінницю, захопили «Вервольф», непошкодженими на її території залишилися лише 3 бункери - все інше було вивезено та спалено. 16 березня німці знову взяли під контроль Ставку і вже напередодні свого остаточного відступу висадили її у повітря. Як заряди використовували авіабомби. Вибух був настільки потужним, що залізобетонні шматки вагою 100-200 тонн розлетілися на відстань до 60 метрів. Підземну частину бункерів затопило водою.
Багатотонні "пазли" єдиного комплексу
На фото-меморіали
Детальне обстеження залишок «Вервольфу» здійснювалося вже після закінчення війни, за особистим наказом Сталіна, оперативною групою НКДБ СРСР. На місці Ставки, окрім решток спалених будівель і трьох підірваних залізобетонних бункерів, нічого цінного виявлено не було.
Завісу таємничості навколо ставки було частково знято в 1959-1960 рр., коли вінничанин І. Безуглий, колишній співробітник КДБ, опублікував у періодиці матеріали про боротьбу місцевого населення з окупантами. Ставка досі залишається малодослідженим об'єктом,проблема її розкопок та дослідження актуальна і дотепер.
Березово-сосновий портал
У липні 2011 р.на місці розташування ставки Гітлера «Вервольф» було відкрито «Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв нацизму», як філію Вінницького обласного краєзнавчого музею.
Створений меморіальний комплекс складається з двох об'єктів: території самої ставки та братської могили військовополонених і громадян окупованих німцями країн, які будували ставку. Вздовж екскурсійного маршруту ставкою встановлені інформаційні стенди з документальними світлинами, схемами та даними про історію створення об'єкту, його значення, а також в цілому про перебіг війни на Вінниччині .
Ставка Гітлера Вервольф розміщувалася за 8 км на північ від м. Вінниця біля смт. Стрижавка, на території тодішньої генеральної округи Житомир. Вона призначалася для керування військовими діями на Східному фронті, а деякі дослідники припускають, що навіть і для подальших бойових дій у напрямку Ірану та Індії. А. Гітлер був у «Вервольфі» тричі, загальна тривалість перебування- 156днів: за свідченнями його біографів, на жодній з інших ставок фюрер не провів так багато часу.
Вхід на територію виставкового комплексу зброї та техніки часів ВВВ
Виставка зброї та техніки часів ВВВ
Каса при вході на територію історико-меморіального комплексу «Wehrwolf»
Назва ставки змінювалася тричі: поки будували - «Eichenhain» («дубовий гай»), потім - «Werwolf» («перевертень»), пізніше «Wehrwolf» («озброєний вовк» або «вовк-захисник»).
Будівництво на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки близько 300 м, велося у два етапи: жовтень 1941 - вересень 1942 рр. і грудень 1942 - липень 1943рр. Першу чергу було здано в експлуатацію у квітні 1942 р. Основні будівельні роботи було виконано німецькою військово-будівельною організацією «Тодт», а також ще п'ятьма німецькими будівельними компаніями. Місцеве населення і військовополонені Червоної Армії були задіяні на важких роботах: спорудження котлованів, видобуток граніту в кар'єрах поза центральною зоною. За час будівництва ставки загинуло близько 2 тис. в'язнів, а тих, які залишилися живими, у квітні 1942 р. було вивезено..
Схема екскурсійного маршруту
Експонати
Фрагменти споруд ставки "Вервольф"
Існує версія, за якою будівництво німцями ставки «Вервольф» здійснювалося на основі вже існуючих укріплень, споруджених ще влітку 1938 р. для радянського командування,а також, що існували розгалуджені підземні ходи, які з'єднували «Вервольф» з іншими таємними об'єктами.
Оглядова доріжка
Мовчазні свідки минулого...
Рукотворний кам*яний хаос
«Вервольф» фактично була зменшеною копією головної ставки Гітлера «Вольфсшанце» (нім. Вовче лігво) у Східній Пруссії (нині територія Польщі) і складалася з 13 секторів, які в свою чергу утворювали 2 зони: центральну та загальну. Центральна зона, до якої увійшли 6-й, частково 7-й та 8-й сектори, була огороджена глибоким ровом, металевою сіткою заввишки 2,5 м з п'ятьма рядами колючого дроту. На її території розміщувалися будинок фюрера з бомбосховищем, бункер для офіцерів, приміщення служби безпеки, будинки та їдальня для високопосадовців, генералів, керівників збройних сил, персональних ад'ютантів, секретарок, преси, прислуги; лазня і перукарня, телефонна станція, спортивна зала, готель, казино, басейн. У загальній частині Ставки розмістилися складські приміщення, житлові будинки та ще одна їдальня.
Інформаційні щити супроводжують протягом всього маршруту
Залізобетонні руїни
Поховане невідоме
Зовнішньо ставка мала досить непоказний вигляд. Наземну частину складали 81 дерев'яний будинок, підземну - 3 залізобетонних бомбосховища: загальне (7х17м), для офіцерів (8х11м) та бункер фюрера (8,5х8,5м). Усі вони були дуже масивної конструкції: товщина стін становила 2,5 м, перекриття - 4,5 м.
В цілому електропостачання ставки забезпечувалося повітряними лініями з Вінниці, крім того на околиці центральної зони розміщувалися три резервні дизельні установки. Водопостачання здійснювалося за допомогою двох 120-метрових артезіанських свердловин, а для пожежних потреб було збудовано водонасосну станцію. Телефонний вузол забезпечував прямий зв'язок із Берліном, Києвом, Ростовом, Харковом, Дніпропетровськом, Житомиром. Крім того до ставки проклали залізничну колію, а за її межами - смугу для зльоту та посадки літаків.
Фото
Інфощит
Можна посидіти-подумати
Територія була замаскована, всі будівлі пофарбовані в темно-зелений колір. Над підземними спорудами посаджені дерева, кущі. Навколо - 36 спостережних веж. У лісі і по дорозі кожні 200 м - таємні спецзастави. Було введено особливий режим: проведений перепис місцевого населення, видані спецперепустки, введена комендантська година. Безпосередньо ставку охороняла спецчастина дивізії «Велика Німеччина», що мала назву «Батальйон супроводження фюрера».
Спеціальна частина винищувачів, яка базувалася на Калинівському аеродромі, повинна була її прикривати з повітря. Неподалік від с.Сальник стояла танкова частина, готова на перший поклик кинутися в бій. Центральна зона, де розміщувався бункер із житловими приміщеннями для фюрера і його генералітету, була, крім того, оточена стальною сіткою заввишки два метри. Майже впритул над нею були протягнуті проводи високої напруги. По той бік сітки господарювала внутрішня охорона, яка ретельно перевіряла документи навіть у фашистських генералів, котрі приїжджали сюди у справах.
Залишки будівель ставки "Вервольф"
Для ознайомлення
Комусь - каміння,комусь -історія..
Усю місцевість на десятки кілометрів навкруги фашисти розбили на райони, зони, квадрати. Розставили сторожові пости, секрети. У найближчих селах гітлерівці з німецькою пунктуальністю забирали всіх, хто викликав підозру, і знищували. Охороною «Вервольфу» керував сам начальник служби безпеки Ратенгубер .Він переважно перебував у Берліні, але про все, що відбувалося в районі «Вервольфу», йому доповідали негайно.
Фото
Фото-2
В сумарному Гітлер перебував у ставці майже чотири місяці. Вперше він прибув сюди 16 липня 1942 р. для того, щоб бути ближче до своїх військ, які 28 червня розпочали великий літній наступ на Сталінград і Кавказ.
23 липня Гітлер підписав директиву № 45 про оволодіння Чорноморським узбережжям Кавказу і Сталінградом та подальший наступ на Баку. 9 вересня 1942 р. Гітлер звільнив з поста командувача групи армій «А» генерал-фельдмаршала В. Ліста і тимчасово перебрав на себе його функції. 14 жовтня у «Вервольфі» він підписав оперативний наказ № 1 про перехід до стратегічної оборони на Східному фронті.
Вдруге Гітлер побував у «Вервольфі» в лютому-березні 1943 р., де прийняв рішення провести велику операцію проти угрупування радянських військ у районі Курська. 13 березня 1943 р. він підписав оперативний наказ № 5 про ведення бойових дій у найближчі місяці, оточення й знищення червоних військ на Курському виступі (надалі ця операція одержала кодову назву «Цитадель»).
У серпні 1943 р. радянські війська розпочали визволення Донбасу. Генерал-фельдмаршал Е. Манштейн, який командував групою армій «Південь», наполегливо вимагав від Гітлера додатково 12 дивізій, щоб утримати цей важливий промисловий район. Для вирішення питання у «Вервольф» 27 серпня 1943 р. прибув Гітлер. 17 вересня 1943 р. ставка була передана Манштейну, штаб якого незабаром перемістився до Вінниці.
№12
"Смерть фашизму"
А природа тут чудова!
Влітку 1942р. вінницький підпільний центр отримав інформацію про те, що з 1941р. німецька будівельна фірма «Тодт» веде підземні роботи у лісі коло с. Стрижавка: вирили котловани, будують конструкції із залізобетону, потім все прикривають ґрунтом і маскують спеціально пересадженими деревами. Навколо розміщені пости ППО. На поч. 1942р. стало відомо, що продукція Київського кабельного заводу йде у Вінницю. Після збору попередньої інформації він дійшов висновку, що там будується підземний військовий завод.Таким чином, вже у 1942 р. радянське командування знало про існування ставки під Вінницею.
А. Гітлер віддав наказ знищити «Вервольф» ще 28 грудня 1943 р.,але наказ не виконали і Ставка продовжувала функціонувати.Коли 13-15 березня 1944р. радянські війська, звільняючи Вінницю, захопили «Вервольф», непошкодженими на її території залишилися лише 3 бункери - все інше було вивезено та спалено. 16 березня німці знову взяли під контроль Ставку і вже напередодні свого остаточного відступу висадили її у повітря. Як заряди використовували авіабомби. Вибух був настільки потужним, що залізобетонні шматки вагою 100-200 тонн розлетілися на відстань до 60 метрів. Підземну частину бункерів затопило водою.
Багатотонні "пазли" єдиного комплексу
На фото-меморіали
Детальне обстеження залишок «Вервольфу» здійснювалося вже після закінчення війни, за особистим наказом Сталіна, оперативною групою НКДБ СРСР. На місці Ставки, окрім решток спалених будівель і трьох підірваних залізобетонних бункерів, нічого цінного виявлено не було.
Завісу таємничості навколо ставки було частково знято в 1959-1960 рр., коли вінничанин І. Безуглий, колишній співробітник КДБ, опублікував у періодиці матеріали про боротьбу місцевого населення з окупантами. Ставка досі залишається малодослідженим об'єктом,проблема її розкопок та дослідження актуальна і дотепер.
Березово-сосновий портал
У липні 2011 р.на місці розташування ставки Гітлера «Вервольф» було відкрито «Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв нацизму», як філію Вінницького обласного краєзнавчого музею.
Створений меморіальний комплекс складається з двох об'єктів: території самої ставки та братської могили військовополонених і громадян окупованих німцями країн, які будували ставку. Вздовж екскурсійного маршруту ставкою встановлені інформаційні стенди з документальними світлинами, схемами та даними про історію створення об'єкту, його значення, а також в цілому про перебіг війни на Вінниччині .