Білорусь 2014.Частина 9: Мінськ (Ч.2)
Продовжуємо далі вивчати цікавинки Білоруської столиці -Мінська,переходячи від її радянської спадщини до більш ранньої, історико-архітектурний осередок якої припадає на Верхнє місто(Високий Ринок).
Центром Верхнього міста є площа Волі, що сформувалася в XVІ - XVІІІ ст. як головний суспільний центр міста. На її території збереглися жіночий і чоловічий бернардинські монастирі XVІІ ст., Кафедральний собор, Єзуїтський костьол XVІІ - XVІІІ ст.,чоловічий та жіночий василіянські монастирі та ін.
Ратуша (2003р.)
Відновлена будівля магістрату
Міська ратуша - адміністративний будинок в центральній частині Мінська, на Високому Ринку, побудований в 1600 р. До скасування російською владою магдебурзького права для Мінська (14 травня 1795р.) в ратуші проходили засідання органу мінського самоврядування. В 1830-х рр. в будівлі розміщувалася музична школа, у 1844-1851рр.- театр.У сквері, що прилягає до ратуші, колись стояв пам'ятник Олександру II, демонтований після революції 1917 р.
Будівля була зруйнована в 1857р. за указом Миколи I.
"Реконструкція проектного плану міста Мінськ 16 століття"
Ідея відновлення ратуші з'явилася в 1980 р. Проект відновлення заснований на наукових дослідженнях та результатах археологічних розкопок 1978 і 1988 рр. Протягом 2002-2003рр. тривали роботи з відновлення і в лютому 2004 р. ратуша була відкрита для відвідувачів.
Сьогодні на першому поверсі будівлі розміщені виставкові зали для експозиції музею Мінська. У великому експозиційному залі встановлено макет історичного центру Мінська поч. XIX в. під скляним куполом. На другому поверсі ратуші, де колись розташовувався магістрат, знаходиться зал для прийому почесних гостей. Прилеглий до будівлі сквер також був реконструйований. На башті з флюгером висотою 32 м. встановлено годинник і герб міста.
Монастир Св. Духа василіянок.Житловий корпус( бл.1650р.)
Монастирські корпуси обителі василіянок
Монастир Св.Духа василіян. Житловий корпус (пер.пол.17ст.)
Однією із домінантів старої частини міста є відновлена споруда втраченої церкви Святого Духа, побудованої у XVII ст. Церква розташовувалась на Високому ринку і була головною спорудою комплексу чоловічого і жіночого василіянського монастирів. У 1936 р. більшовики підірвали церкву. До нашого часу збереглися фундаменти і крипти з останками фундаторів храму. 2011 р. будівлю церкви було відновлено.
Існує припущення про те, що будівництво церкви завершилось у 1650-х рр., тому що вже у 1651 р. унійний митрополит А.Селява передав 20 000 злотих у спадщину василіянському монастирю з єдиною умовою - бути похованим у церкві Святого Духа. Пізніше, під час московсько-польської війни (1654-1667 рр.) церква використовувалась у оборонних цілях, як частина комплексу василіянських монастирів.
Торгові ряди (1838-1860рр.;2004р.)
Торгові ряди-2 (1838-1860рр.;2004р.)
План губернаторського міста Мінськ 1797
Як головна сакральна споруда на Високому ринку церква Св.Духа вражала сучасників своєю пишністю.
У 1795 р. російська влада відібрала церкву в уніатів, а вже в 1799 р. переосвятили храм на Петропавлівський православний собор. Після скасування Греко-Католицької Церкви (1839р.) до собору повернули Чудотворний образ Божої Матері. У 1835 р. сталася пожежа, після якої храм був серйозно перебудований. Друга перебудова храму відбулася у 1893 р. у стилі середньовічної московської архітектури.
У будівлі поєднувались риси готики і північного ренесансу. Головний фасад прикрашали ніші, розписані фресками із зображеннями святих.
Будинок-пам*ятка
Костел Св.Йосифа монастиря бернардинців (ліворуч) та церква Св.Духа василіанських (чоловічого та жіночого) монастирів (праворуч)
Панорама храмів
Кафедральний собор Сходження Святого Духа - головний храм білоруського екзархату РПЦ.
Сучасний собор Сходження Святого Духа було зведено у 1633-1642 рр. бернардинською католицькою громадою. Храм був названий на честь Благовіщення Прсв.Діви Марії. При храмі діяв жіночий монастир бернардинок. Комплекс складався з кам'яної будівлі костелу і двоповерхового монастирського житлового корпусу, триповерхового флігеля і дерев'яних господарських будівель.
Костел славився чудотворною іконою Божої матері, яку після захоплення Мінська росіянами було евакуйовано в Жемайтію. Відновлена церква Св.Духа
Храм.Тил
Фото
Монастир зазнавав руйнівних пожеж у 1741р. та 1835 р., але кожного разу реставрувався.
В 1852 р. кляштор було закрито російською владою, а черниць вислано до Несвіжу. Будівлею натомість заволоділи православні громади і з 1860 р. вона функціонувала як православний храм.У 1869 р. споруду було відремонтовано, поставлено новий іконостас, а з 1870 р. при храмі відкрито монастир, тепер чоловічий, до якого переїхали ченці зі Слуцького Свято-Троїцького монастиря. Монастир названо Свято-Духівським.
1922 р. монастир був закритий радянською владою і не діяв до приходу у 1941 р. на білоруські землі німців. З поверненням Мінська до СРСР із закриттям головного храму міста − Петропавлівського собору, Свято-Духівський собор став кафедральним храмом Мінської єпархії.
Комплекс
Кафедральний собор Сходження Святого Духа .Фасад
Троїцьке передмістя , що знаходиться в історичному центрі міста Мінська, являє собою затишний старовинний квартал, розташований на узбережжі р. Свіслоч. Це мальовниче місце по-своєму неповторне, адже тут зосереджені унікальні пам’ятники минулого, що дозволяють оцінити і відчути віяння багатьох епох. Не дарма Троїцьке передмістя називають візитною карткою білоруської столиці.
Характерною особливістю цього кварталу є його невеликі будівлі,що сприймаються як єдиний архітектурний ансамбль.
Інтер*єр кафедрального собору Сходження Святого Духа
Інтер*єр-2
Колись це передмістя було найбільшим в Мінську. Незважаючи на те, що від старої частини міста його відділяла ріка, наявність декількох мостів дозволило ще в давнину почати освоєння цього району.
Історики припускають, що назва Троїцького передмістя виникла в XV ст., завдяки оборонному редуту Святої Трійці (від костелу Святої Трійці), який знаходився тут колись.
Троїцька гора, згодом - Троїцьке передмістя як поселення на лівому березі р.Свіслоч виникло у ХІІ - XIII ст. Аж до XIX ст. воно залишалося передмістям Мінська. Забудова формувалася на височині, яка в якості нового центру міста не освоювалася через незручне для оборони розміщення. Бл. XIV ст. на горі було споруджено Вознесенський монастир з дерев'яною церквою, на місці якої 1620 р. А. Маслянка побудував кам'яну церкву. Цей храм і став ядром формування передмістя. У XV - XVII ст. навколо Троїцького передмістя, Нижнього ринку і Раковського передмістя були зведені оборонні земляні вали і прориті рови.
Храм.Профіль
Прибудови
Скульптурна композиція
Саме передмістя в 16ст. було забудовано дерев'яними будинками.З кін.16ст. до 1935 р. на горі розміщувався Троїцький ринок (на місці скверу і Оперного театру). Після пожежі 1809 р. в Троїцькому були побудовані жіноче єпархіальне училище (1945-48 рр.) перебудовано під адміністративну будівлю і духовна семінарія перебудована для Суворовського училища.
На березі Свіслочі з боку Троїцького передмістя була побудована перша громадська міська лазня (зруйнована в 1960-і рр.).
У XVI - XVII ст. на цьому місці знаходився один з двох гончарних центрів Мінська з виробництва кахлю. Тут були знайдені осколки плитки, фрагменти штампів - форм для видавлювання малюнка.
У передмісті жили люди середнього стану - ремісники, торговці, селяни, військові.
Панорамний вид
Новобуди на березі Свіслочі
Троїцька Набережна
Реставрувати Троїцьке передмістя було вирішено після візиту в 1962 р. в місто Хрущова. Він запитав, де у Мінську історичний центр, щоб подивитися ... Такого не виявилося.
З 1982 по 1985 р. в Троїцькому передмісті велися реставраційні роботи. Але, після реставрації зникло відчуття духу часу,проте,передмістя залишається одним з улюблених куточків відпочинку мінчан і гостей столиці.
На Нижньому ринку біля Олександрівського мосту, на березі Троїцького передмістя, знаходився один з найстаріших млинів.
На жаль, під час реставрації уздовж Комунальної набережній була знесена частина забудови XVII ст. У кварталі сконцентрована велика кількість музеїв, магазинів і кафе.
Будиночки Троїцького передмістя
Будиночки Троїцького передмістя-2
Будиночки Троїцького передмістя-3
У 1809 р. в Троїцькому трапилася велика пожежа. Передмістя вигоріло. Тоді його почали забудовувати будинками, деякі з них збереглися до цього дня, а в 1980-і роки були відреставровані. Всередині відновленого кварталу немає вулиць, хоча до пожежі в документах згадується Глібо-Борисівска вуличка (провулок). Ще в 1830-і роки жила пам'ять про Борисо-Глібове кладовищі яке лежало тут. Стояла і церква. Але вона останній раз згадується в 1530 - 1540-ті роки.
Панорама Троїцького передмістя
Собор Св.Петра і Павла
У 1609 г. православні міщани об'єдналися в братство в ім'я святого Івана Хрестителя і вирішили заснувати в місті чоловічий Петро-Павлівський монастир. У 1611-1612 рр. православне братство при Свято-Петро-Павлівському монастирі, розпочали будівництво кам'яної церкви і монастиря. У 1624 р київський митрополит Петро Могила видав грамоту з благословенням на відкриття при храмі жіночого монастиря. При монастирі існувало братство в ім'я святого Івана Хрестителя, зусиллями якого було відкрито друкарню, школу, лікарню. Монастир був приписаний до Віленського Свято-Духівського монастиря, який знаходився в юрисдикції Константинопольського патріарха. У свою чергу мінському монастирю підпорядковувалися монастирі Свято-Троїцький в Прилуках, Свято-Вознесенський в Логойську і Спасо-Преображенський жіночий в Мінську.
Протягом майже двох століть монастир був оплотом православ'я в місті, був широко відомий серед церковної ієрархії. У 1635 р. його відвідав Петро Могила
Інтер*єр храму
Собор Св.Петра і Павла.Тил
У друг. пол. 18 ст. монастир занепав, значно постраждав від пожежі (обвалилися склепіння храму, відлупився настінний живопис). Після останнього поділу Польщі церква реконструйована і переосвячена до Катерининської, якийсь час була кафедральною, а монастир переведений в будівлі скасованого василіанського Свято-Духівського монастиря. Свято-Катерининська церква була наділена статусом кафедрального собору створеної в 1793 р.Мінської єпархії. Але в 1799 р., зважаючи на те, що храм знаходився на північно-західній околиці міста, згідно з благословенням архієпископа Мінського Йова (Потьомкіна) перетворений в парафіяльну церкву і тільки в 1844 р. знову зведений у міський собор.
Фото
Національний художній музей (1939р.)
У 1812 р.храм розграбували французи і зробили в ньому лазарет. Відновлений в 1813 р., в 1850 р перебудований. Найістотніша реконструкція відбулася після повстання 1863-1864 рр. У 1870-1872рр.зведений купол над шатровим дахом центрального 4-гранного барабану, на головному фасаді надбудовано згідно «древніх зразків» бічні шатрові вежі, встановлений новий іконостас, заново розмальовані стіни. Відновлений храм освячений 26 лютого 1872 р. У 1898 р. побудована 2-класна жіноча церковно-парафіяльна школа.
Ворота стадіону "Динамо"
Центром Верхнього міста є площа Волі, що сформувалася в XVІ - XVІІІ ст. як головний суспільний центр міста. На її території збереглися жіночий і чоловічий бернардинські монастирі XVІІ ст., Кафедральний собор, Єзуїтський костьол XVІІ - XVІІІ ст.,чоловічий та жіночий василіянські монастирі та ін.
Ратуша (2003р.)
Відновлена будівля магістрату
Міська ратуша - адміністративний будинок в центральній частині Мінська, на Високому Ринку, побудований в 1600 р. До скасування російською владою магдебурзького права для Мінська (14 травня 1795р.) в ратуші проходили засідання органу мінського самоврядування. В 1830-х рр. в будівлі розміщувалася музична школа, у 1844-1851рр.- театр.У сквері, що прилягає до ратуші, колись стояв пам'ятник Олександру II, демонтований після революції 1917 р.
Будівля була зруйнована в 1857р. за указом Миколи I.
"Реконструкція проектного плану міста Мінськ 16 століття"
Ідея відновлення ратуші з'явилася в 1980 р. Проект відновлення заснований на наукових дослідженнях та результатах археологічних розкопок 1978 і 1988 рр. Протягом 2002-2003рр. тривали роботи з відновлення і в лютому 2004 р. ратуша була відкрита для відвідувачів.
Сьогодні на першому поверсі будівлі розміщені виставкові зали для експозиції музею Мінська. У великому експозиційному залі встановлено макет історичного центру Мінська поч. XIX в. під скляним куполом. На другому поверсі ратуші, де колись розташовувався магістрат, знаходиться зал для прийому почесних гостей. Прилеглий до будівлі сквер також був реконструйований. На башті з флюгером висотою 32 м. встановлено годинник і герб міста.
Монастир Св. Духа василіянок.Житловий корпус( бл.1650р.)
Монастирські корпуси обителі василіянок
Монастир Св.Духа василіян. Житловий корпус (пер.пол.17ст.)
Однією із домінантів старої частини міста є відновлена споруда втраченої церкви Святого Духа, побудованої у XVII ст. Церква розташовувалась на Високому ринку і була головною спорудою комплексу чоловічого і жіночого василіянського монастирів. У 1936 р. більшовики підірвали церкву. До нашого часу збереглися фундаменти і крипти з останками фундаторів храму. 2011 р. будівлю церкви було відновлено.
Існує припущення про те, що будівництво церкви завершилось у 1650-х рр., тому що вже у 1651 р. унійний митрополит А.Селява передав 20 000 злотих у спадщину василіянському монастирю з єдиною умовою - бути похованим у церкві Святого Духа. Пізніше, під час московсько-польської війни (1654-1667 рр.) церква використовувалась у оборонних цілях, як частина комплексу василіянських монастирів.
Торгові ряди (1838-1860рр.;2004р.)
Торгові ряди-2 (1838-1860рр.;2004р.)
План губернаторського міста Мінськ 1797
Як головна сакральна споруда на Високому ринку церква Св.Духа вражала сучасників своєю пишністю.
У 1795 р. російська влада відібрала церкву в уніатів, а вже в 1799 р. переосвятили храм на Петропавлівський православний собор. Після скасування Греко-Католицької Церкви (1839р.) до собору повернули Чудотворний образ Божої Матері. У 1835 р. сталася пожежа, після якої храм був серйозно перебудований. Друга перебудова храму відбулася у 1893 р. у стилі середньовічної московської архітектури.
У будівлі поєднувались риси готики і північного ренесансу. Головний фасад прикрашали ніші, розписані фресками із зображеннями святих.
Будинок-пам*ятка
Костел Св.Йосифа монастиря бернардинців (ліворуч) та церква Св.Духа василіанських (чоловічого та жіночого) монастирів (праворуч)
Панорама храмів
Кафедральний собор Сходження Святого Духа - головний храм білоруського екзархату РПЦ.
Сучасний собор Сходження Святого Духа було зведено у 1633-1642 рр. бернардинською католицькою громадою. Храм був названий на честь Благовіщення Прсв.Діви Марії. При храмі діяв жіночий монастир бернардинок. Комплекс складався з кам'яної будівлі костелу і двоповерхового монастирського житлового корпусу, триповерхового флігеля і дерев'яних господарських будівель.
Костел славився чудотворною іконою Божої матері, яку після захоплення Мінська росіянами було евакуйовано в Жемайтію. Відновлена церква Св.Духа
Храм.Тил
Фото
Монастир зазнавав руйнівних пожеж у 1741р. та 1835 р., але кожного разу реставрувався.
В 1852 р. кляштор було закрито російською владою, а черниць вислано до Несвіжу. Будівлею натомість заволоділи православні громади і з 1860 р. вона функціонувала як православний храм.У 1869 р. споруду було відремонтовано, поставлено новий іконостас, а з 1870 р. при храмі відкрито монастир, тепер чоловічий, до якого переїхали ченці зі Слуцького Свято-Троїцького монастиря. Монастир названо Свято-Духівським.
1922 р. монастир був закритий радянською владою і не діяв до приходу у 1941 р. на білоруські землі німців. З поверненням Мінська до СРСР із закриттям головного храму міста − Петропавлівського собору, Свято-Духівський собор став кафедральним храмом Мінської єпархії.
Комплекс
Кафедральний собор Сходження Святого Духа .Фасад
Троїцьке передмістя , що знаходиться в історичному центрі міста Мінська, являє собою затишний старовинний квартал, розташований на узбережжі р. Свіслоч. Це мальовниче місце по-своєму неповторне, адже тут зосереджені унікальні пам’ятники минулого, що дозволяють оцінити і відчути віяння багатьох епох. Не дарма Троїцьке передмістя називають візитною карткою білоруської столиці.
Характерною особливістю цього кварталу є його невеликі будівлі,що сприймаються як єдиний архітектурний ансамбль.
Інтер*єр кафедрального собору Сходження Святого Духа
Інтер*єр-2
Колись це передмістя було найбільшим в Мінську. Незважаючи на те, що від старої частини міста його відділяла ріка, наявність декількох мостів дозволило ще в давнину почати освоєння цього району.
Історики припускають, що назва Троїцького передмістя виникла в XV ст., завдяки оборонному редуту Святої Трійці (від костелу Святої Трійці), який знаходився тут колись.
Троїцька гора, згодом - Троїцьке передмістя як поселення на лівому березі р.Свіслоч виникло у ХІІ - XIII ст. Аж до XIX ст. воно залишалося передмістям Мінська. Забудова формувалася на височині, яка в якості нового центру міста не освоювалася через незручне для оборони розміщення. Бл. XIV ст. на горі було споруджено Вознесенський монастир з дерев'яною церквою, на місці якої 1620 р. А. Маслянка побудував кам'яну церкву. Цей храм і став ядром формування передмістя. У XV - XVII ст. навколо Троїцького передмістя, Нижнього ринку і Раковського передмістя були зведені оборонні земляні вали і прориті рови.
Храм.Профіль
Прибудови
Скульптурна композиція
Саме передмістя в 16ст. було забудовано дерев'яними будинками.З кін.16ст. до 1935 р. на горі розміщувався Троїцький ринок (на місці скверу і Оперного театру). Після пожежі 1809 р. в Троїцькому були побудовані жіноче єпархіальне училище (1945-48 рр.) перебудовано під адміністративну будівлю і духовна семінарія перебудована для Суворовського училища.
На березі Свіслочі з боку Троїцького передмістя була побудована перша громадська міська лазня (зруйнована в 1960-і рр.).
У XVI - XVII ст. на цьому місці знаходився один з двох гончарних центрів Мінська з виробництва кахлю. Тут були знайдені осколки плитки, фрагменти штампів - форм для видавлювання малюнка.
У передмісті жили люди середнього стану - ремісники, торговці, селяни, військові.
Панорамний вид
Новобуди на березі Свіслочі
Троїцька Набережна
Реставрувати Троїцьке передмістя було вирішено після візиту в 1962 р. в місто Хрущова. Він запитав, де у Мінську історичний центр, щоб подивитися ... Такого не виявилося.
З 1982 по 1985 р. в Троїцькому передмісті велися реставраційні роботи. Але, після реставрації зникло відчуття духу часу,проте,передмістя залишається одним з улюблених куточків відпочинку мінчан і гостей столиці.
На Нижньому ринку біля Олександрівського мосту, на березі Троїцького передмістя, знаходився один з найстаріших млинів.
На жаль, під час реставрації уздовж Комунальної набережній була знесена частина забудови XVII ст. У кварталі сконцентрована велика кількість музеїв, магазинів і кафе.
Будиночки Троїцького передмістя
Будиночки Троїцького передмістя-2
Будиночки Троїцького передмістя-3
У 1809 р. в Троїцькому трапилася велика пожежа. Передмістя вигоріло. Тоді його почали забудовувати будинками, деякі з них збереглися до цього дня, а в 1980-і роки були відреставровані. Всередині відновленого кварталу немає вулиць, хоча до пожежі в документах згадується Глібо-Борисівска вуличка (провулок). Ще в 1830-і роки жила пам'ять про Борисо-Глібове кладовищі яке лежало тут. Стояла і церква. Але вона останній раз згадується в 1530 - 1540-ті роки.
Панорама Троїцького передмістя
Собор Св.Петра і Павла
У 1609 г. православні міщани об'єдналися в братство в ім'я святого Івана Хрестителя і вирішили заснувати в місті чоловічий Петро-Павлівський монастир. У 1611-1612 рр. православне братство при Свято-Петро-Павлівському монастирі, розпочали будівництво кам'яної церкви і монастиря. У 1624 р київський митрополит Петро Могила видав грамоту з благословенням на відкриття при храмі жіночого монастиря. При монастирі існувало братство в ім'я святого Івана Хрестителя, зусиллями якого було відкрито друкарню, школу, лікарню. Монастир був приписаний до Віленського Свято-Духівського монастиря, який знаходився в юрисдикції Константинопольського патріарха. У свою чергу мінському монастирю підпорядковувалися монастирі Свято-Троїцький в Прилуках, Свято-Вознесенський в Логойську і Спасо-Преображенський жіночий в Мінську.
Протягом майже двох століть монастир був оплотом православ'я в місті, був широко відомий серед церковної ієрархії. У 1635 р. його відвідав Петро Могила
Інтер*єр храму
Собор Св.Петра і Павла.Тил
У друг. пол. 18 ст. монастир занепав, значно постраждав від пожежі (обвалилися склепіння храму, відлупився настінний живопис). Після останнього поділу Польщі церква реконструйована і переосвячена до Катерининської, якийсь час була кафедральною, а монастир переведений в будівлі скасованого василіанського Свято-Духівського монастиря. Свято-Катерининська церква була наділена статусом кафедрального собору створеної в 1793 р.Мінської єпархії. Але в 1799 р., зважаючи на те, що храм знаходився на північно-західній околиці міста, згідно з благословенням архієпископа Мінського Йова (Потьомкіна) перетворений в парафіяльну церкву і тільки в 1844 р. знову зведений у міський собор.
Фото
Національний художній музей (1939р.)
У 1812 р.храм розграбували французи і зробили в ньому лазарет. Відновлений в 1813 р., в 1850 р перебудований. Найістотніша реконструкція відбулася після повстання 1863-1864 рр. У 1870-1872рр.зведений купол над шатровим дахом центрального 4-гранного барабану, на головному фасаді надбудовано згідно «древніх зразків» бічні шатрові вежі, встановлений новий іконостас, заново розмальовані стіни. Відновлений храм освячений 26 лютого 1872 р. У 1898 р. побудована 2-класна жіноча церковно-парафіяльна школа.
Ворота стадіону "Динамо"