Значить так: їхати потрібно від Рогатина в сторону Франківська і оце як тільки проїхали Галич то вже й потихеньку пробиратись ближче до виходу можна,бо ще 6-7 км. і буде: "отут зупиніть,водій,будь ласка",-зупинка "на вихід", наша...
Монумент "Меч і Рало"(1986р.)-символ землі Галицької
Галицький НПП
Стоїмо біля дороги,праворуч-величезний монумент "Меч і Рало" (архітектор В.Лукомський,скульптор П. Сопільник),ліворуч- триярусна дерев*яна вежа і гурт дерев*яних скульптур,який так і манить-тягне,аби підійти поближче і розглянути їх деталі.Перемагаю себе і повернувшись в сторону бетонного монумента крокую в..крокую прямо.
Через мить відкривається перший бажаний об*єкт- фундаменти церкви пророка Іллі (12ст.)
Музей етнографії
Дуб(?),руїни і дзвіниця
Власне,що собою являє дана пам*ятка?А те і являє,що було заявлено,те і отримуєте-ФУНДАМЕНТ! Тож не сподівайтеся побачити якесь "ого!",або " ух ти!" .І навіть на "нічого собі" вона не тягне,тож для більшості мандрівників цей пункт і зовсім залишиться поза увагою.Признаюсь чесно-сам на нього набрів випадково).
Дзвіниця + таблиця = пам*ятка
Фундамент церкви пророка Іллі (12ст.)
Іллінська церква (на даний час-її фундамент)- церквище з фундаментом храму і залишками кладовища розміщений на погорбі „Убіч” в урочищі „Прокаліїв сад”. Тут, з давніх часів до сер. ХVІІІ ст., існував монастир з білокам’яним храмом пророка Іллі. У 1654р монастир святого пророка Іллі був жіночим. Припускають що він був зруйнований під час турецького нападу в 1676р.
Перші розкопки втраченої споруди провели Л. Лаврецький та І. Шараневич у 1886-1887 рр. Виявилось, що це була ротонда, до якої з заходу прилягав прямокутний притвір, а зі сходу - півкругла апсида. Пагорб відділений з північно-західного боку від Крилоської гори літописним Мозолевим потоком. Пам’ятка є залишком сакральної споруди, за типологією ротондальний храм з апсидою зі сходу та прямокутним притвором із заходу. Під час археологічних дослідженнь виявлено рештки порталу: восьмигранні колонки і валки покриті різьбленним рослинним орнаментом. Виявлено також шматки тиньку з синьою фарбою. У похованнях знайдено складаний позолочений хрест. Залишки саркофагу з обтесаних кам’яних плит, фрагмент бази цоколя храму.
Вказівник до музею Історія давнього Галича
Земляні вали
Одним із значних фактів є те, що у церкві пророка Іллі побував 17 березня 1727 р. автор Першої Української Конституції - гетьман Пилип Орлик. На поч. ХІХ ст. церква була розібрана, а кам’яні блоки із стін храму були використані для побудови Митрополичих палат у с. Крилос. Своїм плануванням, будівельними особливостями та декором церква ілюструє жваві взаємини галицької архітектурної школи із західноєвропейським зодчеством. Нині на місці колишньої церкви пророка Іллі встановлено символічний пам’ятний хрест, а її фундаменти музеєфіковано. Пам’ятка розташована на місцевості, яка після свого знищення використовувалась як орні землі та пасовище. На даний час територія перебуває під охороною держави. Після останніх досліджень фундамент церкви св. Іллі законсервований та протрасований.
"Сей камінь закладений на честь відновлення галицького метрополичого успенського собору"
Міст через р.Луква і Крилос
Отже рухаємось далі,-кому цікава дерев*яна архітектура-повертає в сторону музею народної архітектури та побуту Прикарпаття,де можна ознайомитись з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кін. XVII -поч. XX ст.,кому більше до вподоби історія стародавнього Галича-рухаємося далі,попри дорогу,далі-повертаємо праворуч,а далі-за пальцем дерев*яного різьбленого вказівника-воїна,біля кладовища і все дорогою-дорогою та й прийдемо у потрібне місце.
Спочатку оглядаємо земляні вали,далі підходимо до цікавої пірамідки,- це курган "Галичина могила" (10ст.).
Курган "Галичина могила" (10ст.)
Вхід до кургану
Курган,а колись це був високий пагорб, що вивищувався над стольним містом, ніби охороняючи підступи до нього,знаходиться в урочищі Качків, на південно-західний околиці Крилоського городища, між внутрішніми і зовнішніми оборонними валами старого Галича.Саме про цей пагорб згадував, називаючи його «Галичиною могилою», літописець, коли розповідав про складні політичні події поч. ХІІІ ст.
Ця згадка пов’язана з боротьбою галицьких бояр і міського населення проти угрів 1206 р. У Галичі тоді правив воєвода угорського короля Венедикт. Знущання напасників над міщанами, боярами і духовенством призвело до повстання. Галичани тоді на допомогу запросили пересопницького князя Мстислава Ярославича.
Інформаційний щит
Так от хто насипає ці земляні вали))
М. Грушевський вважав, що в Галичиній могилі міг бути похований засновник Галича. Пошуки могили почалися ще в ХІХ ст. Її шукали серед курганів крилоського лісу в урочищі Діброва, на городищі в с. Пітрич, у Викторівському лісі й на Крилоській горі. І лише напр. ХІХ ст. Т. Земенецький дійшов висновку, що Галичина могила - це одинокий курган, що міститься на найвищій точці в урочищі Качків. Могилу досліджували в різні роки,але тільки в 1991-1993 рр. було остаточно з’ясовано чи не всі таємниці кургану. Під час розкопок тут в символічному похованні було виявлено рештки спаленого човна-довбанки, спорядження знатного воїна - кинджал, вістря дротика і стріл, три сокири, тесло, позолоту від щита, інші знахідки, які вчені датують Х ст. Стало зрозуміло, що курган (діаметр 26 м) на найвищій точці Крилоського городища (315,8 м) в урочищі Качків - це те саме поховання, про яке згадує літописець, і в якому міг бути похований князь - засновник міста.
Митрополичі палати,де зараз розміщений музей історії давнього Галича
Фасад будівлі
Напередодні 1100-літнього ювілею Галича 1998 р., пам’ятку княжої доби Галичину могилу було музеєфіковано за проектом З. Соколовського і вона стала ще одним унікальним об’єктом Крилоської гори, доповненням до експозиції Музею історії давнього Галича та символом пам’яті про великого будівничого, невідомого засновника стольного міста.
На жаль, будівельники виконали свою роботу не подбавши про дренаж, в приміщення затекла вода, тому музей не діє.
Посох та убрання
Література
Музейні експонати
З XII ст. на Крилоській горі стоять палати галицьких єпископів, а з ХІV ст. - митрополитів. Місце розташування поки що невідоме. Хоча під теперішнім будинком музею археологи виявили сліди комплексу великих дерев'яних будівель, які споруджували тут, починаючи з пер. пол. XII ст. Фундаменти митрополичих палат XVII ст. віднайдено поблизу, в урочищі "Старі палаци". За єпископа Льва Шептицького у сер. XVІІІ ст. споруджено дерев'яну резиденцію, а згодом, на поч. XIX ст. за єпископа Скородинського, - невеликий мурований палац, будівельний матеріал для якого взято з розібраної церкви св. Іллі XII-XIII ст. У ньому проживали галицькі митрополити або його намісники, і тому його назвали "Митрополичі палати".
Експозиція на другому поверсі будівлі
Фото
До святкування 1100-ліття Галича у 1998 р. будинок відреставровано, на експозиційних площах музею розгорнуто нові виставки: - долітописний період історії Галича; галицька архітектура XII - ХІІІ ст. ст.; ремесла давнього Галича; дослідники княжого Галича; історія досліджень кафедрального Успенського собору ХІІ ст.; Галичина могила; галицькі мальовані тарелі (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.ст.),тут можна побачити речі священнослужителів. Оновлено експозицію в Музеї історії давнього Галича. У кількох залах представлено різні періоди історії краю - від найдавніших часів до епохи пізнього середньовіччя. Експозицію збагатили численні знахідки, виявлені останніми роками під час досліджень території давнього Галича археологічними експедиціями. Особливу наукову цінність мають кам'яні блоки зі стін Успенського собору з залишками фрескового розпису. В окремому залі представлені фрагменти різьблених архітектурних деталей з галицьких храмів (колони, карнизи, капітелі), оформлено робочий куток археолога Я.Пастернака.
Ікони та книги
Ангел
Одна із ікон
Також у музеї є багато кованих виробів епохи Галицько-Волинського кнзівства - зброя (наконечники стріл) та бойове спорядження (остроги різних типів) давньоруського воїна, пряжки до ременів, залізні цвяхи, ключі, ножиці, меч. Не обійшлося і без ювелірних виробів - хрестики, сережки.
Старе євангеліє
Сходи із поручнями що ведуть донизу(доверху)
Крилос - серце Галицького краю. В період Середньовіччя на території села була столиця Галицько-Волинської держави - Галич. Це маленька територія з великою історією, яку творили величні люди. Про славне минуле цього поселення нагадують історія та археологічні розкопки. У наш час Крилос належить до національно-історичного заповідника «Давній Галич».
Перша письмова згадка датується 898 роком. Близько 1000 років тому на цьому місті велично і гордо розкинулася княжа столиця з фортецею, монастирями, ровами, валами. Такий захист говорить про могутність міста та значимість його господарів.
Пройшло чимало літ, деякі будівлі та речі безслідно зникли, перетворилося в попіл та залишилося в історії, та є об’єкти і предмети, які було знайдено і реставровано. Наразі вони зберігаються в музеях...
Блоки Успенського собору
Карта
Існує версія про походження назви поселення. Пов’язана вона з князем Ярославом Володимировичем Осмомислом, який за життя належав до церковного чину. А саме «крилосу» - це так званий чин, який дозволяв правити церквою після смерті єпископа, аж до обрання нового. Самого князя після смерті було поховано в Богородичній ( Успенський собор) катедральній церкві. Саме ця церква, як центральна, стала місцем коронації галицьких князів. У тяжкі роки навали ворогів церква служила в ролі цитаделі. ЇЇ побудував князь Ярослав. Свого часу тут вчилися діти та функціонувала друкарня.
Карта реконструкції галицьких храмів
Кімната з князем
На табличках, які розташовані вздовж дороги, можна прочитати цікаву інформацію про Золотий тік, Митрополичі палати, Центральний оборонний вал.
Центральний Оборонний вал княжого Галича тягнувся від краю узбіччя над р.Луквою до краю яру Мозолевого потоку. Довжина валу становила 624 м. Вали насипали на попередньо заготовлені дерев’яні конструкції так, що зовнішній бік валу і внутрішній рову утворювали похилу площину. На валах розміщували оборонну стіну, оперту на кліті з внутрішнього боку валу. Дерев’яна конструкція була чотирикутної форми зі складеними колодами на зруб, які з внутрішнього боку валу надійно закривалися ворітьми. Віднайдені численні печі свідчать, що вали крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. В них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал, з висотою схилу 25 м, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.
Одна з кімнат музею історії давнього Галича
Експонати
Відтворення трипільського поселення
У житті українського народу впродовж його багатовікової історії площі і майдани завжди відігравали важливу роль, довкола них вирувало політичне, економічне і релігійне життя. Саме таке значення в історії княжого Галича мала площа Золотий Тік. На Золотому Тоці виголошувалися укази галицьких князів, розігрувалися політичні та родинні драми. Звідси вирушали в похід галицькі воїни.
Золотий Тік був центром економічного, культурного життя Галицької держави. Тут були церкви та школи, високі кам’яні будинки знатних галицьких купців і княжих достойників, склади та магазини, контори лихварів-банкірів, майстерні золотарів та інших ремісників. На Золотому Тоці жили книжники і княжі писарі, ювеліри, художники, лікарі та архітектори, знатні гості й княжі мужі..
Бивень мамонта
Митрополичі палати
Цвіт і зелень + колишня резиденція А.Шептицького
В центрі дитинця давньоруського Галича знаходився Успенський собор, який було побудовано в період князювання Ярослава Осмомисла (1153 - 1187 рр.). Це був один з найвеличніших храмів середньовічної Європи, а за своїми масштабами в Київській Русі він поступався лише Софії Київській і Десятинній церкви в Києві: його розміри становили 35,5 х 37,5 м. До наших днів дійшли лише фундаменти собору, які у 1936 р.відкрив археолог Я.Пастернак.
Князі біля стежини
Комплекс
Сам факт побудови нової катедральної церкви неподалік старої катедри і з її каменю, з повторенням окремих елементів планувальної структури попередниці, став для сучасників актом відбудови Успенського собору, згідно чого новозбудована церква в окремих документах називалась «новим собором».
Первісно це був чотиристовпний триапсидний храм з однією банею та бабинцем із заходу. Церква мала три портали: північний, південний та західний - головний. Над західним порталом знаходиться тимпан з рельєфом, що зображує Успіння Богородиці, датований XVI-XVII ст. В кін. XVI ст. церква була обнесена цегляними оборонними мурами з чотирма вежами на кутах. Фрагменти оборонних укріплень виявлені археологічними дослідженнями.
Камені під навісом
Церква Успіння Пресвятої Богородиці та каплиця св.Василія
Поблизу церкви розташована мурована каплиця святого Василія, споруджена у XVII ст.(15ст.) на нижній частині стін Успенського собору з повторно використаних кам'яних блоків. Вона, згідно іконографії 1911 р., мала надбудовану дерев'яну двоярусну дзвіницю з 9-ма дзвонами. На поч. ХХ ст. тут зберігались архіви Крилоської парохії. Дерев'яна дзвіниця згоріла під час артилерійського обстрілу російською армією у 1915 р., зберігся лише її перший мурований ярус.
Церква.Профіль
Храм та вежі
У 1596 та 1676 рр. Крилоська катедральна церква зазнала значних руйнувань від татарських та турецьких нападів. У 1699-1702 рр. церкву відбудував з білого каменю в стилі ренесанс єпископ Й. Шумлянський, водночас навколо церкви були побудовані оборонні укріплення, зведені цегляні стіни, кутові вежі та в'їзна брама. Під час відбудови була виявлена надмогильна плита фундатора Успенської церкви, на якій викарбувано: «Тут лежит Марко Шумлянський на великих й малих шумлянах дедичний пан, церквисти кафедральной галицкой фундатор, жил лет пе (85) преставился за короля полского Зигмунта Августа, року Божий АФЛЕ». Плита встановлена у 1991 р. неподалік центрального входу церкви.
Каплиця Св.Василія на фундаменті
Каплиця і макет храму Успіння Пресвятої Богородиці
У 1815-1824 рр. проведено ремонт церкви, після якого вона отримала пласке перекриття та простий чотирисхилий дах із сигнатуркою. Внутрішні підкупольні стовпи були на той час, напевно, вже розібрані. В кін. XVIII - на поч. XIX ст. розібрані оборонні мури монастиря. Протягом XIX-XX ст. церковна ділянка була огороджена дерев'яним парканом.
В 1915 р. храм згорів від прямого попадання артилерійських снарядів, всі церковні апарати згоріли, вціліла лише чудотворна ікона Богородиці-Одигітрії. У 1928 р. храм був відремонтований у попередньому вигляді, однак, наміри громади та церковної влади відновити купол не були реалізовані через брак коштів. В 1961 р. церква була закрита радянською владою і перетворена на музейне приміщення.
Фото
Одна з бічних веж
Вежа з мурами
У 1974-1975 рр. церкву відреставрували з пристосуванням під експозицію місцевого краєзнавчого музею. Тоді ж розширено від півночі церковну ділянку за рахунок насипання викидів ґрунту в часі трасування Успенського собору, влаштовано литу чавунну огорожу.
З 1990 р. церква Успіння Богородиці перебуває в користуванні греко-католицької громади Крилоса. У 1991 р. в північній частині церковної ділянки споруджено невелику дерев'яну дзвіницю, дерев'яну господарську будівлю та навіси.
Ворота
Фото
Західний портал храму фланкований двома пілястрами та завершений фронтоном, тимпан якого оздоблений різьбленою в камені композицією «Успіння Богородиці». Північний портал оздоблений різьбленими з каменю кронштейнами і завершений трикутним фронтоном, у тимпані якого розміщено емблему реставратора церкви - єпископський герб з літерами І.Ш.Є.Л.Г.К. - А-В, які розшифровуються - Йосип Шумлянський, єпископ Галицький, Львівський, Каменець-Подільський - 1702 рік.
Композиція "Успіння Богородиці"
Інтер*єр храму
Крилатий дракон на стіні храму
Церковна бібліотека в 1906 р. налічувала 40 богослужбових книг, з них 10 - видання ХVІІІ ст., 15 - ХІХ ст., 1- ХХ ст., решта - час видання невідомий. Найстарішою церковною книгою, що зберігалася у Крилосі, була Тріодь постна, надрукована 1717 р.
Комплекс з храмом ,вежами та мурами
Фото
А от до джерала з ротондою,- Княжої криниці,я чомусь не дійшов.А це ще одна пам*ятка на території заповідника.
Тим часом до музею приводять цілу групу допитливих дітлахів,які одразу ж починають "селфити",фотати,позувати і гамірно обговорювати одночасно десятки різноманітних різношерстих тем..Пора забиратись).
Фото
Цвіт