Тільки у Львові...Ч.11
Є стільки міст, як в небі звізд,
Срібло років на скронях і бровах.
Де хочеш йди і як знаєш роби
Та за щастям їдь лиш до Львова.
О.Майборода
Обіднє сонечко завжди зависає над потрібним вам обєктом і світить,і сліпить,і знебарвлює фон,водночас тішачи і зігріваючи,бо чому ж можна ще так тішитись як сонцю,хорошій погоді,вільній днині,чудовому настрою,коли на серці спокій та радість,а ти гуляєш вулицями улюбленого міста,знаючи що все буде добре.. Надворі був липневий день 2013-го..
Комплекс костелу Св.Мартина з монастирем
Комплекс костелу св. Мартина(сьогодні - молитовний дім християн віри євангельської) та прилеглого монастиря будувався в районі колишнього Жовківського передмістя, на ділянці, яка розташована на північ від центру Львова.
Костел фундовано дідичем О. Зборовським у 1637 р., а при ньому - шпиталь для поранених вояків. Приписані до костелу і шпиталю земельні наділи отримали назву Зборівщини (або Зборотарнівського передмістя).Фундацію Зборовського підтвердив архієпископ Ян Тарновський та доручив нагляд за костелом отцям кармелітам взутим.
Костел Св.Мартина / церква "Віфанія"
Костел дав назву вулиці, на якій він розташований, - вулиця Святого Мартина ,так вона називалася в дорадянські часи.Свого часу вулицю перейменували на вул.Декабристів,а зараз вона називається вул.Жовківська.
Після пожежі в 1648 р.храм відбудований в камені лише 1753 р. За іншими відомостями, дерев’яний костел згорів у 1700 р. і відбудований у 1736 р.
У 1990-х рр. будівлю передали громаді євангельських християн.
Комплекс у рожевих тонах
Колишній кoстел Святого Хреста (сьогодні - будівля Львівського інституту внутрішніх справ) з прилеглими до нього монастирськими спорудами займає ділянку між теперішніми вул. Замарстинівською та просп. Чорновола. Він будувався за межами оборонних мурів Львова ранньомодерної доби, на терені північного передмістя, і презентував тип фортифікованого приміського храму.
Костел Св.Хреста та дзвіниця
Дерев'яна вірменська церква Святого Хреста, що стояла на цьому місці, походила із сер. XVI ст. Будівництво нового храму із каменю і цегли розпочато у 1629 р. коштом вірменського купця Сагака Аґопсовича і завершено у 1630-х рр. При храмі знаходились муровані будівлі жіночого монастиря вірменських василіянок.
Ренесансний храм з готичним відтінком
Монастир при церкві Св. Хреста згодом продано отцям місіонерам. 1744 р. вони зайнялись розбудовою монастиря за проектом Бернарда Меретина. 1769 р. місіонери зайняли і храм, вимінявши його на костел св. Войцеха, що поблизу Високого замку.
1782 р. монастир місіонерів скасовано австрійською владою. У реквізованих приміщеннях влаштовано військовий шпиталь, а пізніше - гарнізонну в'язницю. Церква слугувала як каплиця для ув'язнених. Через деякий час монастир перетворено на казарми.
Храм.Тил
У 1939-1941 рр. тут діяла в'язниця НКВС. Після Другої світової війни приміщення займало пожежне училище. Нині храм і колишній монастирський комплекс належить Університету внутрішніх справ.Церква використовується почергово для богослужінь греко-католицькою та православною громадами.
Фото
Ходячи-бродячи виходимо на вул.Вугільну,де знаходиться одна із трьох збережених у місті синагог- "Якоб Глазнер Шул".
Хасидська синагога збудувана у 1842-44 рр. коштом львівського купця Якова Ґлянцера (Якоба Глазнера).Синагога завжди була центром соціального життя місцевої громади. Тут розміщувалася школа та моква (місце ритуального омовіння).
Синагога "Якоб Глазнер Шул"
В часи нацистської окупації в приміщенні була конюшня, а після війни - спортзал. Це єдина з десяти синагог Краківського передмістя, яка збереглася до наших днів.
Тепер тут розташований єврейський культурний центр імені Шолома Алейхема.
Єврейський культурний центр імені Шолома Алейхема
Далі прямуємо в сторону вул.Лисенка,де знаходиться ще одна цікавинка яка виникла завдяки Стрілецькому товариству.
Композиція
Стрілецьке товариство - спадкоємець заслуженого для Львова Куркового братства, заснованого ще в XV ст. У 1783 р. Куркове братство придбало частину Чичевичівського городу під Вовчою горою і 1789 р. збудувало там садибу (Вуйцик). Відтоді вулицю, де розташоване товариство, називали Курковою (назва проіснувала до 1939 р.).
Колона + корона
Первісне Куркове братство, пізніше - Стрілецьке товариство, прислужилося місту тим, що залучалося у воєнний час до оборони, а в мирний займалося вишколом міщан у стрільбі. Вправи мали змаговий характер: стрільці ціляли в півня, прив’язаного до жердини, і найвлучнішого обирали “курковим королем”. Йому дозволяли носити медаль і золотий перстень. Вкупі з іншими привілеями братству дозволяли утримувати кеґлярню (кегельбан), яку влаштували 1872 р. і розширювали у 1901, 1904, 1910 рр. (функціонувала до 1939 р.).
Стрільниця
Комплекс стрільниці утворювали декілька будівель. Головна споруда - палац складної форми у плані, двоповерховий із наріжною чотиригранною вежею. Двоповерховий будинок праворуч головного в’їзду на територію - колишній “фоґард”, тепер - житловий. Ліворуч - триповерховий будинок із ризалітами, увінчаними шоломами. На даху цього будинку розміщений флюгер у вигляді півня - символу Стрілецького товариства. На північ від палацу розташований змагальний корпус або стрілецький павільйон. На заході ділянки стоїть невелика споруда службового приміщення з пивницями (тепер напівзруйнована), вкопана у схил гори. До комплексу стрільниці входить ландшафтний парк.
Відреставрована будівля стрільниці
У повоєнний час, коли Стрільниця разом із територією навколо відійшла до Прикарпатського військового округу, у північному корпусі облаштували тир, де змагалися і тренувалися чемпіони світу та Європи, медалісти й учасники Олімпійських ігор.
Вежа та вхід до музею
До 1991 р. територія Стрільниці належала військовим.
Ховається в зелені...
14 жовтня 2012 р. в колишньому палаці Стрільниці відкрили музей визвольної боротьби України.
Житловий будинок Куркового братства з території монастиря францисканців
Костел Непорочного Зачаття Діви Марії та монастир францисканців на вул. Францисканській (тепер вул. Короленка) закладений у 1708 р. Зофією з Любомирських Сенявською для капуцинів, а після скасування ордену 1785 р. його було передано францисканцям, які були господарями костелу та монастиря до 1946 р., поки не покинули Львова.
Костел Непорочного Зачаття Діви Марії.Фасад
Купивши у львівського магістрату земельні ділянки на Личаківському передмісті,Зофія в тому ж році розпочала будівництво Костелу Непорочного зачаття і монастиря для цього ордену. Будівництво завершено 1730 р. Поява капуцинів була негативно сприйнята монахами із сусіднього кармелітського монастиря. Ворожі дії кармелітів близько 1740 р.призвели до конфліктів і багаторічних судових процесів.
Будівля монастиря
У 1785 р. йосифінською касатою орден капуцинів ліквідовано. 1787 р. монастирський комплекс переданий францисканцям конвентуальним, котрих виселено з монастиря при костелі Св. Хреста що знаходився на нишній вулиці Театральній. 1799 р. капуцини покинули Львів остаточно. 1833 р. пожежа знищила монастир і пошкодила інтер'єр храму.Три роки тривала відбудова.
Тильна сторона комплексу
1946 р. францисканці покинули Львів. У приміщенні розмістили військову частину. Пізніше - школу-інтернат № 6 для дітей із важкими розладами мови. Монастирський храм використовувся як кухня і їдальня. Школа існує дотепер. У 1990-х рр. костел і частину монастиря викуплено громадою Церкви Християн Адвентистів Сьомого Дня.
Залишки монастирського саду
Будівля, що знаходиться праворуч від монастиря,також була споруджена францисканцями у 1932-1934 рр. Тут розміщувався кінотеатр «Пакс» (лат. Pax - мир). Тут демонструвались вистави та фільми на релігійну тематику. Від 1990р. тут розміщується Російське культурне товариство ім. Пушкіна.
Фото
Монастир триповерховий, цегляний, тинькований із невеликим внутрішнім подвір'ям. Примикає до храму з півдня. Початково мав два поверхи. Також реконструйований після пожежі 1833 р. У 1840 р. добудовано будинок новіціяту. Третій поверх західного і частково - південного крила добудовано у 1926 р.
А за чорнобривцями-Пушкін..
Рухаємось далі цією ж вулицею(вул.Лисенка) і вже через декілька метрів-ще один храм,-церква Св.Георгія(УПЦ МП).
Храм Св. Георгія Змієборця
До початку Першої світової війни церква була єдиним легальним православним храмом у всій Галичині і належала до Буковинської митрополії. У міжвоєнний період вона була центром Галицького деканату Польської православної церкви в межах Варшавської єпархії. У 1945-1946 рр. храм був катедрою Львівської єпархії Українського екзархату РПЦ.
Храм.Фото
8 жовтня 1895 р. затверджено проект нового храму, виготовлений віденським архітектором Ґуставом Захсом. Він же виконав проект плебанії і огорожі. Початково будинок плебанії планувався на осі входу, але згодом проект змінено і будинок переміщено на схід від церкви.
Плебанія
1 листопада 1897 р. закладено наріжний камінь.У жовтні 1899 р. головні роботи зі спорудження церкви і плебанії було виконано. У 1901 р. встановлено чотириярусний іконостас виготовлений віденськими майстрами: різьбярем Карлом Вормундом і живописцем Фрідріхом фон Шиллером. Кам'яний вівтар виготовлено у Львові скульптором Л.Тировичем.
Інтерєр
З початком Першої світової війни церкву закрили. За російської окупації Львова храм діяв, однак, після повернення австрійців знову був закритим. Богослужіння відновилися лише в листопаді 1918 р. після розпаду Австро-Угорщини і Листопадової революції в Галичині.1923 р. польський уряд передав храм Румунській православній церкві, а після кількох процесів 1930 р. судовим рішенням над храмом визнано верховенство Польської православної церкви.
Тильна сторона храму
Під час розколу УПЦ у 1992 р. храм був єдиним у Львові, який залишився в юрисдикції Московського патріархату. Він став виконувати функції кафедрального собору, в плебанії було облаштовано архієрейську резиденцію та єпархіальне управління.
Костел святого Лаврентія, монастир і шпиталь боніфратрів / будинок військового шпиталю
Срібло років на скронях і бровах.
Де хочеш йди і як знаєш роби
Та за щастям їдь лиш до Львова.
О.Майборода
Обіднє сонечко завжди зависає над потрібним вам обєктом і світить,і сліпить,і знебарвлює фон,водночас тішачи і зігріваючи,бо чому ж можна ще так тішитись як сонцю,хорошій погоді,вільній днині,чудовому настрою,коли на серці спокій та радість,а ти гуляєш вулицями улюбленого міста,знаючи що все буде добре.. Надворі був липневий день 2013-го..
Комплекс костелу Св.Мартина з монастирем
Комплекс костелу св. Мартина(сьогодні - молитовний дім християн віри євангельської) та прилеглого монастиря будувався в районі колишнього Жовківського передмістя, на ділянці, яка розташована на північ від центру Львова.
Костел фундовано дідичем О. Зборовським у 1637 р., а при ньому - шпиталь для поранених вояків. Приписані до костелу і шпиталю земельні наділи отримали назву Зборівщини (або Зборотарнівського передмістя).Фундацію Зборовського підтвердив архієпископ Ян Тарновський та доручив нагляд за костелом отцям кармелітам взутим.
Костел Св.Мартина / церква "Віфанія"
Костел дав назву вулиці, на якій він розташований, - вулиця Святого Мартина ,так вона називалася в дорадянські часи.Свого часу вулицю перейменували на вул.Декабристів,а зараз вона називається вул.Жовківська.
Після пожежі в 1648 р.храм відбудований в камені лише 1753 р. За іншими відомостями, дерев’яний костел згорів у 1700 р. і відбудований у 1736 р.
У 1990-х рр. будівлю передали громаді євангельських християн.
Комплекс у рожевих тонах
Колишній кoстел Святого Хреста (сьогодні - будівля Львівського інституту внутрішніх справ) з прилеглими до нього монастирськими спорудами займає ділянку між теперішніми вул. Замарстинівською та просп. Чорновола. Він будувався за межами оборонних мурів Львова ранньомодерної доби, на терені північного передмістя, і презентував тип фортифікованого приміського храму.
Костел Св.Хреста та дзвіниця
Дерев'яна вірменська церква Святого Хреста, що стояла на цьому місці, походила із сер. XVI ст. Будівництво нового храму із каменю і цегли розпочато у 1629 р. коштом вірменського купця Сагака Аґопсовича і завершено у 1630-х рр. При храмі знаходились муровані будівлі жіночого монастиря вірменських василіянок.
Ренесансний храм з готичним відтінком
Монастир при церкві Св. Хреста згодом продано отцям місіонерам. 1744 р. вони зайнялись розбудовою монастиря за проектом Бернарда Меретина. 1769 р. місіонери зайняли і храм, вимінявши його на костел св. Войцеха, що поблизу Високого замку.
1782 р. монастир місіонерів скасовано австрійською владою. У реквізованих приміщеннях влаштовано військовий шпиталь, а пізніше - гарнізонну в'язницю. Церква слугувала як каплиця для ув'язнених. Через деякий час монастир перетворено на казарми.
Храм.Тил
У 1939-1941 рр. тут діяла в'язниця НКВС. Після Другої світової війни приміщення займало пожежне училище. Нині храм і колишній монастирський комплекс належить Університету внутрішніх справ.Церква використовується почергово для богослужінь греко-католицькою та православною громадами.
Фото
Ходячи-бродячи виходимо на вул.Вугільну,де знаходиться одна із трьох збережених у місті синагог- "Якоб Глазнер Шул".
Хасидська синагога збудувана у 1842-44 рр. коштом львівського купця Якова Ґлянцера (Якоба Глазнера).Синагога завжди була центром соціального життя місцевої громади. Тут розміщувалася школа та моква (місце ритуального омовіння).
Синагога "Якоб Глазнер Шул"
В часи нацистської окупації в приміщенні була конюшня, а після війни - спортзал. Це єдина з десяти синагог Краківського передмістя, яка збереглася до наших днів.
Тепер тут розташований єврейський культурний центр імені Шолома Алейхема.
Єврейський культурний центр імені Шолома Алейхема
Далі прямуємо в сторону вул.Лисенка,де знаходиться ще одна цікавинка яка виникла завдяки Стрілецькому товариству.
Композиція
Стрілецьке товариство - спадкоємець заслуженого для Львова Куркового братства, заснованого ще в XV ст. У 1783 р. Куркове братство придбало частину Чичевичівського городу під Вовчою горою і 1789 р. збудувало там садибу (Вуйцик). Відтоді вулицю, де розташоване товариство, називали Курковою (назва проіснувала до 1939 р.).
Колона + корона
Первісне Куркове братство, пізніше - Стрілецьке товариство, прислужилося місту тим, що залучалося у воєнний час до оборони, а в мирний займалося вишколом міщан у стрільбі. Вправи мали змаговий характер: стрільці ціляли в півня, прив’язаного до жердини, і найвлучнішого обирали “курковим королем”. Йому дозволяли носити медаль і золотий перстень. Вкупі з іншими привілеями братству дозволяли утримувати кеґлярню (кегельбан), яку влаштували 1872 р. і розширювали у 1901, 1904, 1910 рр. (функціонувала до 1939 р.).
Стрільниця
Комплекс стрільниці утворювали декілька будівель. Головна споруда - палац складної форми у плані, двоповерховий із наріжною чотиригранною вежею. Двоповерховий будинок праворуч головного в’їзду на територію - колишній “фоґард”, тепер - житловий. Ліворуч - триповерховий будинок із ризалітами, увінчаними шоломами. На даху цього будинку розміщений флюгер у вигляді півня - символу Стрілецького товариства. На північ від палацу розташований змагальний корпус або стрілецький павільйон. На заході ділянки стоїть невелика споруда службового приміщення з пивницями (тепер напівзруйнована), вкопана у схил гори. До комплексу стрільниці входить ландшафтний парк.
Відреставрована будівля стрільниці
У повоєнний час, коли Стрільниця разом із територією навколо відійшла до Прикарпатського військового округу, у північному корпусі облаштували тир, де змагалися і тренувалися чемпіони світу та Європи, медалісти й учасники Олімпійських ігор.
Вежа та вхід до музею
До 1991 р. територія Стрільниці належала військовим.
Ховається в зелені...
14 жовтня 2012 р. в колишньому палаці Стрільниці відкрили музей визвольної боротьби України.
Житловий будинок Куркового братства з території монастиря францисканців
Костел Непорочного Зачаття Діви Марії та монастир францисканців на вул. Францисканській (тепер вул. Короленка) закладений у 1708 р. Зофією з Любомирських Сенявською для капуцинів, а після скасування ордену 1785 р. його було передано францисканцям, які були господарями костелу та монастиря до 1946 р., поки не покинули Львова.
Костел Непорочного Зачаття Діви Марії.Фасад
Купивши у львівського магістрату земельні ділянки на Личаківському передмісті,Зофія в тому ж році розпочала будівництво Костелу Непорочного зачаття і монастиря для цього ордену. Будівництво завершено 1730 р. Поява капуцинів була негативно сприйнята монахами із сусіднього кармелітського монастиря. Ворожі дії кармелітів близько 1740 р.призвели до конфліктів і багаторічних судових процесів.
Будівля монастиря
У 1785 р. йосифінською касатою орден капуцинів ліквідовано. 1787 р. монастирський комплекс переданий францисканцям конвентуальним, котрих виселено з монастиря при костелі Св. Хреста що знаходився на нишній вулиці Театральній. 1799 р. капуцини покинули Львів остаточно. 1833 р. пожежа знищила монастир і пошкодила інтер'єр храму.Три роки тривала відбудова.
Тильна сторона комплексу
1946 р. францисканці покинули Львів. У приміщенні розмістили військову частину. Пізніше - школу-інтернат № 6 для дітей із важкими розладами мови. Монастирський храм використовувся як кухня і їдальня. Школа існує дотепер. У 1990-х рр. костел і частину монастиря викуплено громадою Церкви Християн Адвентистів Сьомого Дня.
Залишки монастирського саду
Будівля, що знаходиться праворуч від монастиря,також була споруджена францисканцями у 1932-1934 рр. Тут розміщувався кінотеатр «Пакс» (лат. Pax - мир). Тут демонструвались вистави та фільми на релігійну тематику. Від 1990р. тут розміщується Російське культурне товариство ім. Пушкіна.
Фото
Монастир триповерховий, цегляний, тинькований із невеликим внутрішнім подвір'ям. Примикає до храму з півдня. Початково мав два поверхи. Також реконструйований після пожежі 1833 р. У 1840 р. добудовано будинок новіціяту. Третій поверх західного і частково - південного крила добудовано у 1926 р.
А за чорнобривцями-Пушкін..
Рухаємось далі цією ж вулицею(вул.Лисенка) і вже через декілька метрів-ще один храм,-церква Св.Георгія(УПЦ МП).
Храм Св. Георгія Змієборця
До початку Першої світової війни церква була єдиним легальним православним храмом у всій Галичині і належала до Буковинської митрополії. У міжвоєнний період вона була центром Галицького деканату Польської православної церкви в межах Варшавської єпархії. У 1945-1946 рр. храм був катедрою Львівської єпархії Українського екзархату РПЦ.
Храм.Фото
8 жовтня 1895 р. затверджено проект нового храму, виготовлений віденським архітектором Ґуставом Захсом. Він же виконав проект плебанії і огорожі. Початково будинок плебанії планувався на осі входу, але згодом проект змінено і будинок переміщено на схід від церкви.
Плебанія
1 листопада 1897 р. закладено наріжний камінь.У жовтні 1899 р. головні роботи зі спорудження церкви і плебанії було виконано. У 1901 р. встановлено чотириярусний іконостас виготовлений віденськими майстрами: різьбярем Карлом Вормундом і живописцем Фрідріхом фон Шиллером. Кам'яний вівтар виготовлено у Львові скульптором Л.Тировичем.
Інтерєр
З початком Першої світової війни церкву закрили. За російської окупації Львова храм діяв, однак, після повернення австрійців знову був закритим. Богослужіння відновилися лише в листопаді 1918 р. після розпаду Австро-Угорщини і Листопадової революції в Галичині.1923 р. польський уряд передав храм Румунській православній церкві, а після кількох процесів 1930 р. судовим рішенням над храмом визнано верховенство Польської православної церкви.
Тильна сторона храму
Під час розколу УПЦ у 1992 р. храм був єдиним у Львові, який залишився в юрисдикції Московського патріархату. Він став виконувати функції кафедрального собору, в плебанії було облаштовано архієрейську резиденцію та єпархіальне управління.
Костел святого Лаврентія, монастир і шпиталь боніфратрів / будинок військового шпиталю