Розгірче.Скельний монастир і не тільки..
Надворі був чудовий сонячний серпневий день.Вже через тиждень на календарі буде вересень,але ще зараз погоду замовляє літо.
Вирішили виїхати на декілька днів відносно пасивного відпочинку.Маршрут склав нашвидкоруч,основними його пунктами були села Розгірче та Урич,а конкретніше печерний монастир та скельна фортеця відповідно.
Костел Успіння Пр.Богородиці в с.Жулин
Палаточно-каріматовий вантаж залишили вдома,тому що їхали не "дикунами" ,а на запрошення,у гості,в с.Семигинів.Правда планували лише там ночувати,а дні проводити на свій розсуд.
Мозаїчне яйце з Богородицею в с.Братківці
Духовний "кіндер")
Добре мати відпустку,добре коли є вільний час і бажання кудись виїхати,добре коли здоровя дозволяє це зробити,добре так подуває теплий вітер в лице,хоча в кофрі і лежать рукавиці(вранці добряче холодно!).Ми їхали неспішно,насолоджуючись думкою про повні корзини назбираних білих грибів,які лізуть із землі "аж тріщать" .
Церква Воздвиження Чесного Хреста (1941р.) в с.Семигинів
Наївні,ми вже на наступний день,після походу в ліс зрозуміли,-місцеві гриби ростуть для місцевих грибників,а приїжджі повинні тішитись маслятами та іншим ммм.. другосортним(для тих же місцевих) продуктом.Нічого,ми тішились і маслятами)!
Вид на с.Розгірче від скельного монастирського комплексу
Храм Св.Миколая (1910р.)в с.Розгірче
Чому ще більше може бути втішений мандрівник з дороги як не освіжаючому душу та горнятку запашної кави?Я не знаю,але нам це було потрібно в першу чергу!
Скельний монастирський комплекс
Незважаючи на те,що сонячні промені потроху почали прощупувати собі затишне місце,готуючись до ночівлі,ми все ж таки вирішили виїхати в сусіднє село Розгірче на оглядини скельного комплексу.
Стежка до основного масиву
Територіально Розгірче - це Львівщина, її карпатська частина. Є два варіанти походження назви села. Перша пов’язана із місцевістю, адже тут, так би мовити, розгорюються Карпати - місцина рівнинна. Другий варіант позиціонується як легенда і гласить про невдалі часті напади ворогів, зокрема татар, з якими, ніби-то, і пов’язана назва.
Земля навколо вкрита мяким мохом
Зелений коврик
На південно-східній околиці села розташований скельний монастир, перші згадки про який відносяться до др. пол. XV ст.
Вхід у нижній ярус основного масиву
На поч. XIX ст. починають з'являтися перші історичні розвідки. Це стосується передусім досліджень Івана Вагилевича, який у 1834 р. у відбитку "Московский наблюдатель" опублікував замітку про "руни" - так звані зображення-рисунки, знайдені ним при обстеженні печер на скелях.
Вхід в одну з печер
Основний скельний масив знаходиться у підніжжі хребта на його північному схилі. Віддалений на 200 м. від південно-східної околиці села. Крім цього скельного масиву існують ще дві малі скелі, віддалені від нього майже на 50 м. Ці дві скелі були своєрідним в'їздом на територію монастиря.
Отвори в камені
Крім згаданих скель існує в лісі ще одна скеля із печерою і відбитими на ній хрестами. Вона також знаходиться на північному схилі хребта і віддалена від попередніх скель майже на 200 м. у південно-західному напрямі.
Ікони всередині скельної церкви
Найбільш цікавим і вивченим в архітектурному відношенні є основний скельний масив. У його товщі вибито три печери, які знаходяться у двох рівнях. На першому рівні два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) - одне приміщення.
Структура каменю
Аналізуючи архітектуру печерного монастиря, дослідник В. Карпович вважав нижню велику печеру житловою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру - монастирською церквою.
Сходинки на верхній рівень
Виходячи з цього опису, В. Карпович вказує на час заснування монастиря XIII-XV ст.ст. Описуючи верхнє приміщення, В. Карпович упустив ряд цікавих деталей. Йдеться про залишки слідів від дерев'яної конструкції на протилежній від входу стіні. Це довбані горизонтальні та вертикальні врубки, які використовувалися для закріплення дерев'яного каркасу. Утворена таким чином стіна прикривала собою пошкоджену тріщинами та корозією кам'яну стіну нави.
Камяні "ворота"
Вїзд на територію монастиря
До церкви вели двоє дверей, про що свідчать врубки для масивних одвірків. Вікна мали дерев'яне обрамлення з решітками .Знизу до церкви ведуть витесані в скелі 18 сходинок, біля яких - вертикальні отвори. Вони використовувались для кріплення конструкцій дерев'яних перил. Праворуч на рівні входу підтесана неширока площадка, яка веде до місця, де кріпився образ. Зараз тут видовбана прямокутної форми неглибока ніша.
Хрест на камені
Печера-тунель
Що стосується нижніх печер - житлової кімнати та комори (за В. Карповичем), то при детальному огляді вдалось встановити різночасовість їх довбання.
Скелі
Це, насамперед, пов'язується з розвитком монастиря. Доказом цього є не лише характер довбання, а й просторова орієнтація цих приміщень.
Годівниця у лісі
Раніше існували два невеликі приміщення, що перпендикулярно стояли одне до одного зі спільним зовнішнім входом. Перше, менше, В. Карпович назвав коморою. Воно збереглось і має розміри 2x1,5 м. Очевидно, служило за келію. Сюди ведуть двоє дверей, про що свідчать підрубки. Друге приміщення знаходилось праворуч і було знищене при довбанні великої печери.
Ні,це не кадр з фільму "Чужий"...
...чи все ж таки?
Перед цими двома приміщеннями витесаний в товщі скель невеликий ґанок. Над ним зовні продовбана канавка для відведення води. Третя келія з окремим входом знаходилась праворуч - вище від описаних печер - і була також знищена при розбудові монастиря. Тепер тут велике приміщення 8,20x7 м з окремим входом і круглим віконцем над ним. Як уже згадувалось, В. Карпович трактував його житловою кімнатою.
Мурашки зїли цілу корову!
Таким чином, можна припустити, що печерний комплекс зазнав у своєму розвитку ряд перебудов. Час його найбільшого розквіту припадав на XIV-XVI ст.
Інфо про монастирський комплекс з http://www.stryi.com.ua.
Залишився лиш череп...
А окрім цікавого скельного комплексу тут ще є і таємничі ліси,з (як ви вже бачили) грибами-мутантами, мурашками-хижаками та іншою "нечистю",якою можна лякати дітей.
А ще тут є джерело,джерело з мінерально сірко-йодованою водою.
А з труби тече лікувальна вода..
У воді знаходиться сірководень,тому запах ви розумієте який,та й смак на любителя.Благо мені такий смак до вподоби,тож смакував з насолодою.А крім мене на "лікувальний водопій" прийшло ще декілька місцевих корів.Цікаво,чи в подальшому після такої водички смак молока не змінюється,і як там ситуація з газами у корівнику?)
Last journey
А джерело "облагородили" (благо поки ще не приватизували)-вивели трубу з гідрантом.Напор можна регулювати і набрати водичку легше.Правда чомусь кран не тримає-водичка тече постійно,навіть при закритому положенні (чи може так і потрібно?).
Міст через р.Стрий
Йдемо напряму від джерела до лісопосадки і через неї та вже за декілька хвилин виходимо на камянистий берег справжньої гірської річки.Тут протікає Стрий.
Міст у безкінечність
А вийшовши у відповідному місці,ми попадаємо на доволі довгий(бл.400м.) міст через річку.Основою даної конструкції явля.ться дві труби:одна газова а інша нафтова.Саме це робить міст важливим стратегічним обєктом,а заодно і надає йому статус "пішохідного",що є вагомим мінусом,бо щоб попасти автомобілем(чи мото)з Розгірчого наприклад у Сколе,потрібно вертатись аж у Стрий..
Вечірнє..
Наступний день у плані погоди також не розчарував-сонце,голубе небо,теплий вітерець,-все спокушало і заохочувало освіжитись у прохолодній гірській водичці,посмажити шашличок на березі ріки,піймати останні літні промені..
Берег річки
Вирішили повернутись на вчорашнє місце(неподалік моста).
Вода була не те що прохолодною,-вона була холоднющою! Ще б пак,-нещодавно пройшли дощі,а це вагомо впливає на температуру.
Рослинність на каменях
Випробувавши на собі всю свіжість купелі,заходились збирати дрова та камені,щоб розпалити вогонь та обкласти його камінням,зробивши своєрідний камін.Нанизувати мариноване мясо на шампурі-одне з моїх улюблених занять).
Цвіте..
Дивлячись на воду,складається враження що Стрий доволі спокійна і врівноважена річечка,але це враження-оманливе.Зайшовши всього лиш вище колін у воду,вже відчувається сила течії,а занурившись по пояс-чимдуш спішиш ближче до берега,тому що вода просто таки збиває з ніг,і ти "вигрібаєш" звідти боляче бючись пальцями об камені на дні ріки та "веслуючи" руками,створючи опір течії..
Фото
В цьому місці річка тече двома "рукавами",посередині-мілина та камяні острівці,які у різних місцях розділяє на менші спритна вода.До цих острівців суші здається рукою подати,та вже метрів 5-7 від берега відчуваєш,-дальше глибоко.Течія вимиває з дна камені,тим самим роблячи своєрідні глибоченькі канали.А одночасна дія таких факторів як течія,холодна вода та невідома місцина можуть призвести до біди..
Острівки суші
Нас попередили що бували летальні випадки.Правда в період розливів,та все ж таки.Краще поплавати неподалік.
Тим часом в повітрі запахло смаженим...в хорошому розумінні цього слова)).
Фото "за течією"
Фото "проти течії"
Хороше місце для відпочинку,як морального так і фізичного.Навколо тиша,лише чути як шумить по камінні вода та десь вдалині,десь там проїжджають авто..Хороше місце..
Фото
А ця дартаньяно-мушкетерська компанія жила у хазяїнів,які нас запросили в с.Семигинів
Вирішили виїхати на декілька днів відносно пасивного відпочинку.Маршрут склав нашвидкоруч,основними його пунктами були села Розгірче та Урич,а конкретніше печерний монастир та скельна фортеця відповідно.
Костел Успіння Пр.Богородиці в с.Жулин
Палаточно-каріматовий вантаж залишили вдома,тому що їхали не "дикунами" ,а на запрошення,у гості,в с.Семигинів.Правда планували лише там ночувати,а дні проводити на свій розсуд.
Мозаїчне яйце з Богородицею в с.Братківці
Духовний "кіндер")
Добре мати відпустку,добре коли є вільний час і бажання кудись виїхати,добре коли здоровя дозволяє це зробити,добре так подуває теплий вітер в лице,хоча в кофрі і лежать рукавиці(вранці добряче холодно!).Ми їхали неспішно,насолоджуючись думкою про повні корзини назбираних білих грибів,які лізуть із землі "аж тріщать" .
Церква Воздвиження Чесного Хреста (1941р.) в с.Семигинів
Наївні,ми вже на наступний день,після походу в ліс зрозуміли,-місцеві гриби ростуть для місцевих грибників,а приїжджі повинні тішитись маслятами та іншим ммм.. другосортним(для тих же місцевих) продуктом.Нічого,ми тішились і маслятами)!
Вид на с.Розгірче від скельного монастирського комплексу
Храм Св.Миколая (1910р.)в с.Розгірче
Чому ще більше може бути втішений мандрівник з дороги як не освіжаючому душу та горнятку запашної кави?Я не знаю,але нам це було потрібно в першу чергу!
Скельний монастирський комплекс
Незважаючи на те,що сонячні промені потроху почали прощупувати собі затишне місце,готуючись до ночівлі,ми все ж таки вирішили виїхати в сусіднє село Розгірче на оглядини скельного комплексу.
Стежка до основного масиву
Територіально Розгірче - це Львівщина, її карпатська частина. Є два варіанти походження назви села. Перша пов’язана із місцевістю, адже тут, так би мовити, розгорюються Карпати - місцина рівнинна. Другий варіант позиціонується як легенда і гласить про невдалі часті напади ворогів, зокрема татар, з якими, ніби-то, і пов’язана назва.
Земля навколо вкрита мяким мохом
Зелений коврик
На південно-східній околиці села розташований скельний монастир, перші згадки про який відносяться до др. пол. XV ст.
Вхід у нижній ярус основного масиву
На поч. XIX ст. починають з'являтися перші історичні розвідки. Це стосується передусім досліджень Івана Вагилевича, який у 1834 р. у відбитку "Московский наблюдатель" опублікував замітку про "руни" - так звані зображення-рисунки, знайдені ним при обстеженні печер на скелях.
Вхід в одну з печер
Основний скельний масив знаходиться у підніжжі хребта на його північному схилі. Віддалений на 200 м. від південно-східної околиці села. Крім цього скельного масиву існують ще дві малі скелі, віддалені від нього майже на 50 м. Ці дві скелі були своєрідним в'їздом на територію монастиря.
Отвори в камені
Крім згаданих скель існує в лісі ще одна скеля із печерою і відбитими на ній хрестами. Вона також знаходиться на північному схилі хребта і віддалена від попередніх скель майже на 200 м. у південно-західному напрямі.
Ікони всередині скельної церкви
Найбільш цікавим і вивченим в архітектурному відношенні є основний скельний масив. У його товщі вибито три печери, які знаходяться у двох рівнях. На першому рівні два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) - одне приміщення.
Структура каменю
Аналізуючи архітектуру печерного монастиря, дослідник В. Карпович вважав нижню велику печеру житловою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру - монастирською церквою.
Сходинки на верхній рівень
Виходячи з цього опису, В. Карпович вказує на час заснування монастиря XIII-XV ст.ст. Описуючи верхнє приміщення, В. Карпович упустив ряд цікавих деталей. Йдеться про залишки слідів від дерев'яної конструкції на протилежній від входу стіні. Це довбані горизонтальні та вертикальні врубки, які використовувалися для закріплення дерев'яного каркасу. Утворена таким чином стіна прикривала собою пошкоджену тріщинами та корозією кам'яну стіну нави.
Камяні "ворота"
Вїзд на територію монастиря
До церкви вели двоє дверей, про що свідчать врубки для масивних одвірків. Вікна мали дерев'яне обрамлення з решітками .Знизу до церкви ведуть витесані в скелі 18 сходинок, біля яких - вертикальні отвори. Вони використовувались для кріплення конструкцій дерев'яних перил. Праворуч на рівні входу підтесана неширока площадка, яка веде до місця, де кріпився образ. Зараз тут видовбана прямокутної форми неглибока ніша.
Хрест на камені
Печера-тунель
Що стосується нижніх печер - житлової кімнати та комори (за В. Карповичем), то при детальному огляді вдалось встановити різночасовість їх довбання.
Скелі
Це, насамперед, пов'язується з розвитком монастиря. Доказом цього є не лише характер довбання, а й просторова орієнтація цих приміщень.
Годівниця у лісі
Раніше існували два невеликі приміщення, що перпендикулярно стояли одне до одного зі спільним зовнішнім входом. Перше, менше, В. Карпович назвав коморою. Воно збереглось і має розміри 2x1,5 м. Очевидно, служило за келію. Сюди ведуть двоє дверей, про що свідчать підрубки. Друге приміщення знаходилось праворуч і було знищене при довбанні великої печери.
Ні,це не кадр з фільму "Чужий"...
...чи все ж таки?
Перед цими двома приміщеннями витесаний в товщі скель невеликий ґанок. Над ним зовні продовбана канавка для відведення води. Третя келія з окремим входом знаходилась праворуч - вище від описаних печер - і була також знищена при розбудові монастиря. Тепер тут велике приміщення 8,20x7 м з окремим входом і круглим віконцем над ним. Як уже згадувалось, В. Карпович трактував його житловою кімнатою.
Мурашки зїли цілу корову!
Таким чином, можна припустити, що печерний комплекс зазнав у своєму розвитку ряд перебудов. Час його найбільшого розквіту припадав на XIV-XVI ст.
Інфо про монастирський комплекс з http://www.stryi.com.ua.
Залишився лиш череп...
А окрім цікавого скельного комплексу тут ще є і таємничі ліси,з (як ви вже бачили) грибами-мутантами, мурашками-хижаками та іншою "нечистю",якою можна лякати дітей.
А ще тут є джерело,джерело з мінерально сірко-йодованою водою.
А з труби тече лікувальна вода..
У воді знаходиться сірководень,тому запах ви розумієте який,та й смак на любителя.Благо мені такий смак до вподоби,тож смакував з насолодою.А крім мене на "лікувальний водопій" прийшло ще декілька місцевих корів.Цікаво,чи в подальшому після такої водички смак молока не змінюється,і як там ситуація з газами у корівнику?)
Last journey
А джерело "облагородили" (благо поки ще не приватизували)-вивели трубу з гідрантом.Напор можна регулювати і набрати водичку легше.Правда чомусь кран не тримає-водичка тече постійно,навіть при закритому положенні (чи може так і потрібно?).
Міст через р.Стрий
Йдемо напряму від джерела до лісопосадки і через неї та вже за декілька хвилин виходимо на камянистий берег справжньої гірської річки.Тут протікає Стрий.
Міст у безкінечність
А вийшовши у відповідному місці,ми попадаємо на доволі довгий(бл.400м.) міст через річку.Основою даної конструкції явля.ться дві труби:одна газова а інша нафтова.Саме це робить міст важливим стратегічним обєктом,а заодно і надає йому статус "пішохідного",що є вагомим мінусом,бо щоб попасти автомобілем(чи мото)з Розгірчого наприклад у Сколе,потрібно вертатись аж у Стрий..
Вечірнє..
Наступний день у плані погоди також не розчарував-сонце,голубе небо,теплий вітерець,-все спокушало і заохочувало освіжитись у прохолодній гірській водичці,посмажити шашличок на березі ріки,піймати останні літні промені..
Берег річки
Вирішили повернутись на вчорашнє місце(неподалік моста).
Вода була не те що прохолодною,-вона була холоднющою! Ще б пак,-нещодавно пройшли дощі,а це вагомо впливає на температуру.
Рослинність на каменях
Випробувавши на собі всю свіжість купелі,заходились збирати дрова та камені,щоб розпалити вогонь та обкласти його камінням,зробивши своєрідний камін.Нанизувати мариноване мясо на шампурі-одне з моїх улюблених занять).
Цвіте..
Дивлячись на воду,складається враження що Стрий доволі спокійна і врівноважена річечка,але це враження-оманливе.Зайшовши всього лиш вище колін у воду,вже відчувається сила течії,а занурившись по пояс-чимдуш спішиш ближче до берега,тому що вода просто таки збиває з ніг,і ти "вигрібаєш" звідти боляче бючись пальцями об камені на дні ріки та "веслуючи" руками,створючи опір течії..
Фото
В цьому місці річка тече двома "рукавами",посередині-мілина та камяні острівці,які у різних місцях розділяє на менші спритна вода.До цих острівців суші здається рукою подати,та вже метрів 5-7 від берега відчуваєш,-дальше глибоко.Течія вимиває з дна камені,тим самим роблячи своєрідні глибоченькі канали.А одночасна дія таких факторів як течія,холодна вода та невідома місцина можуть призвести до біди..
Острівки суші
Нас попередили що бували летальні випадки.Правда в період розливів,та все ж таки.Краще поплавати неподалік.
Тим часом в повітрі запахло смаженим...в хорошому розумінні цього слова)).
Фото "за течією"
Фото "проти течії"
Хороше місце для відпочинку,як морального так і фізичного.Навколо тиша,лише чути як шумить по камінні вода та десь вдалині,десь там проїжджають авто..Хороше місце..
Фото
А ця дартаньяно-мушкетерська компанія жила у хазяїнів,які нас запросили в с.Семигинів