Літній виїзд. День 1.Ч.4: Біще-Лісники
Біще - село Бережанського району Тернопільської області. Розташоване над правою відногою річки Золотої Липи, що випливає з Гологірської височини.
Костел - велетень.Тил
Біще в давнину було укріпленим городом. І зараз можна побачити штучно насипані оборонні вали. Перша писемна згадка про поселення відноситься до 1339 року. В 1417 р. тут побував король Владислав ІІ Ягайло.
Костел Успіння.Фасад
У 30-их рр. минулого століття посадник Бережан Вишнєвський у своїй невеликій книжці стверджував, що місто застував в середині XIV ст. якійсь там собі Бощ, від якого й пішла назва місцевості. Цю версію підтвердив і професор Познанського університету Юзеф Відаєвич - син органіста з костьолу в Біще. Завдяки ньому довідуємося, що поселення заснував Ян Бощ у 1339 р., який за допомогою отців-домініканів організував тут римо-католицьку парафію та збудував костьол.Пізніше Біщем, як і Бережанами, володіли Синявські, потім Чарторійські і Любомирські і, врешті решт, Потоцькі.
Вівтар..був колись
А внизу горить свічечка..
Офіційна дата побудови костелу Успіння Діви Марії - 1644 р. Так стверджує Держреєстр національної культурної спадщини. Деякі джерела стверджують, що твердиню збудовано у другій половині XVI - на поч. XVII ст. Є такі, що вважають, що костел зведено значно раніше - у XIV ст.
Склепіння
Пам’ятка є різностильовою спорудою. Ренесанс тут представлений порталом і вікном над ним. Масивна триярусна оборонна вежа, в нижній ярус якої вписано портал - перехідний етап від романської архітектури до готичної. Костел зведений з пісковику і має хрестовий план. Складається з прямокутної нави, двох бічних каплиць і апсидної частини з незвичайною для подібних храмів прибудовою.
Храм.Інтерєр
Костел має яскраво виражений оборонний характер. Він був оточений кам’яним муром і земляним валом. До сьогодні збереглися первинні стрілчаті вікна і потужні контрфорси, прибудовані у 1730 р.
Костел Успіння Діви Марії
Не менш цікавим є інтер’єр костелу, насичений декоративною ліпниною, скульптурними зображеннями. Внутрішня аркада створювала відчуття величі, емоційного піднесення, посилювала естетичну ефектність приміщення.
Профіль споруди
В храмі були головний дерев'яний вівтар з XVII ст., дерев'яний амвон з балдахіном з XVII ст., три конфесіонали, вівтар Богоматері Болісної з образом з 1846 р., вівтар св. Миколая (XVII ст.) в північній каплиці, вівтар Христа Розпятого (XVII ст.) в південній каплиці.
Ймовірно в XVII ст. храм було перебудовано з ініціативи ксьонза Станіслава Брежанського. За нього в споруді було облаштовано арсенал, та впорядковано житлові приміщення для людей, що приходили на прощу.
Скульптура Діви Марії
Скульптура Св.Патрика
В 1831 р. на верхівці дзвіниці було встановлено хрест. Сигнатуру облаштували в 1836 р. В 1871 р. на костелі було влаштовано новий дах. В 1915 р. під час наступу росіян костел втратив свої три дзвони і був обстріляний артилерією. В результаті обстрілу було пошкоджено стіни храму та його дах. В 1918 році облаштовували новий дах для святині. В 1920 р. було відновлено головний вівтар та бічні вівтарі.
Профіль.Фото
В 50-70 роках XX ст. комунсітична влада використовувала храм під комору для хімікатів.
Фото
Поблизу костела з східної сторони збереглися старовинні поховання, по надписах на плитах можна довідатися, що тут поховані священники.
Інфо з http://templesua.jimdo.com/
Церква Святих мучеників Бориса та Гліба
Наступний цікавий пункт-село Лісники,яке є фактично передмістям Бережан.
Урочище Монастирьок
Перша письмова згадку про село знаходимо в актах Гродських та Земських. Так у 1368 р. Король Казимир Великий подарував село Лісники поляку Станіславу Древінті. Село, лежачи на великому торгівельному шляху Львів-Бережани-Теребовля, у часи середньовіччя відігравало велику роль. Тут широко розвивалась лісозаготівля, що й дало назву селу, а також виробництво меду, так зване бортництво, про що свідчить у селі давня назва урочища «Бортники».
Хресна дорога
Історичним релігійним і навіть в якійсь мірі містичним у селі є урочище «Монастирок». Назва його походить від розташованого колись на цьому місці великого дерев'яного монастиря Чину Святого Василя Великого. Час зруйнував церкву. У 1937 році на цьому місці було встановлено дерев'яну каплицю яку 22 травня 1980 р.під час будівництва зони відпочинку було жорстоко спалено комуністичним владою. Діяли Народний дім із великою театратральною залою, молочарня, пекарня, кооператива.
Чортів камінь із...розпяттям
Каміння мохом поросло..
Тут,в урочищі,є зони відпочинку, став, камінь-скеля, на якому витесане зображення Розпяття Ісуса Христа, поблизу каменя - джерельце, вода якого, за переказами, має лікувальні властивості.Камінь складається із вапнякового-пісковика.
Всередині добудованої каплички
Фото(дивне якесь..правда не редаговане!)
У XVI-XVII ст. на скелі монахами було виготовлене барельєфне зображення розп'яття Ісуса Христа. І знову ж таки під час будівництва зони відпочинку в ур. Монастирок, розп'яття було знищено комуністичною владою. У 2004 р. розп'яття було відновлено. Також на місці зруйновано монашого цвинтаря встановлено великий дубовий хрест. Громада села впродовж кількох років відновлює це святе місце. Споруджено хресну дорогу.
Комплекс
Три хрести..
Із каменем пов'язана така легенда: «На поляні серед лісу стояла церква, яку злі чорти хотіли знищити. Побігли вони до Карпат, принесли звідтіля великий камінь якого хотіли скинути на церквицю. Сіли чорти відпочити, як тут, на краю села, на подвір'ї одного господаря, закукурікав півень. Чорти злякалися та й покинули камінь, який вгруз в землю недалеко від церкви і лежить там до сьогодні».
Камінь збоку.Не вражає...
В Монастироку,19 серпня серпня щоріч відбуваються відпусти.
Чортів камінь "розродився" прибудовою
Розпяття
У селі знаходиться цвинтар-меморіал полеглих героїв легіону Українських Січових Стрільців. Більше 60 могил нагадують нам про визвольні змагання на Бережанщині у 1916-1917 рр.
Каплиця над джерелом
Фото
Костел - велетень.Тил
Біще в давнину було укріпленим городом. І зараз можна побачити штучно насипані оборонні вали. Перша писемна згадка про поселення відноситься до 1339 року. В 1417 р. тут побував король Владислав ІІ Ягайло.
Костел Успіння.Фасад
У 30-их рр. минулого століття посадник Бережан Вишнєвський у своїй невеликій книжці стверджував, що місто застував в середині XIV ст. якійсь там собі Бощ, від якого й пішла назва місцевості. Цю версію підтвердив і професор Познанського університету Юзеф Відаєвич - син органіста з костьолу в Біще. Завдяки ньому довідуємося, що поселення заснував Ян Бощ у 1339 р., який за допомогою отців-домініканів організував тут римо-католицьку парафію та збудував костьол.Пізніше Біщем, як і Бережанами, володіли Синявські, потім Чарторійські і Любомирські і, врешті решт, Потоцькі.
Вівтар..був колись
А внизу горить свічечка..
Офіційна дата побудови костелу Успіння Діви Марії - 1644 р. Так стверджує Держреєстр національної культурної спадщини. Деякі джерела стверджують, що твердиню збудовано у другій половині XVI - на поч. XVII ст. Є такі, що вважають, що костел зведено значно раніше - у XIV ст.
Склепіння
Пам’ятка є різностильовою спорудою. Ренесанс тут представлений порталом і вікном над ним. Масивна триярусна оборонна вежа, в нижній ярус якої вписано портал - перехідний етап від романської архітектури до готичної. Костел зведений з пісковику і має хрестовий план. Складається з прямокутної нави, двох бічних каплиць і апсидної частини з незвичайною для подібних храмів прибудовою.
Храм.Інтерєр
Костел має яскраво виражений оборонний характер. Він був оточений кам’яним муром і земляним валом. До сьогодні збереглися первинні стрілчаті вікна і потужні контрфорси, прибудовані у 1730 р.
Костел Успіння Діви Марії
Не менш цікавим є інтер’єр костелу, насичений декоративною ліпниною, скульптурними зображеннями. Внутрішня аркада створювала відчуття величі, емоційного піднесення, посилювала естетичну ефектність приміщення.
Профіль споруди
В храмі були головний дерев'яний вівтар з XVII ст., дерев'яний амвон з балдахіном з XVII ст., три конфесіонали, вівтар Богоматері Болісної з образом з 1846 р., вівтар св. Миколая (XVII ст.) в північній каплиці, вівтар Христа Розпятого (XVII ст.) в південній каплиці.
Ймовірно в XVII ст. храм було перебудовано з ініціативи ксьонза Станіслава Брежанського. За нього в споруді було облаштовано арсенал, та впорядковано житлові приміщення для людей, що приходили на прощу.
Скульптура Діви Марії
Скульптура Св.Патрика
В 1831 р. на верхівці дзвіниці було встановлено хрест. Сигнатуру облаштували в 1836 р. В 1871 р. на костелі було влаштовано новий дах. В 1915 р. під час наступу росіян костел втратив свої три дзвони і був обстріляний артилерією. В результаті обстрілу було пошкоджено стіни храму та його дах. В 1918 році облаштовували новий дах для святині. В 1920 р. було відновлено головний вівтар та бічні вівтарі.
Профіль.Фото
В 50-70 роках XX ст. комунсітична влада використовувала храм під комору для хімікатів.
Фото
Поблизу костела з східної сторони збереглися старовинні поховання, по надписах на плитах можна довідатися, що тут поховані священники.
Інфо з http://templesua.jimdo.com/
Церква Святих мучеників Бориса та Гліба
Наступний цікавий пункт-село Лісники,яке є фактично передмістям Бережан.
Урочище Монастирьок
Перша письмова згадку про село знаходимо в актах Гродських та Земських. Так у 1368 р. Король Казимир Великий подарував село Лісники поляку Станіславу Древінті. Село, лежачи на великому торгівельному шляху Львів-Бережани-Теребовля, у часи середньовіччя відігравало велику роль. Тут широко розвивалась лісозаготівля, що й дало назву селу, а також виробництво меду, так зване бортництво, про що свідчить у селі давня назва урочища «Бортники».
Хресна дорога
Історичним релігійним і навіть в якійсь мірі містичним у селі є урочище «Монастирок». Назва його походить від розташованого колись на цьому місці великого дерев'яного монастиря Чину Святого Василя Великого. Час зруйнував церкву. У 1937 році на цьому місці було встановлено дерев'яну каплицю яку 22 травня 1980 р.під час будівництва зони відпочинку було жорстоко спалено комуністичним владою. Діяли Народний дім із великою театратральною залою, молочарня, пекарня, кооператива.
Чортів камінь із...розпяттям
Каміння мохом поросло..
Тут,в урочищі,є зони відпочинку, став, камінь-скеля, на якому витесане зображення Розпяття Ісуса Христа, поблизу каменя - джерельце, вода якого, за переказами, має лікувальні властивості.Камінь складається із вапнякового-пісковика.
Всередині добудованої каплички
Фото(дивне якесь..правда не редаговане!)
У XVI-XVII ст. на скелі монахами було виготовлене барельєфне зображення розп'яття Ісуса Христа. І знову ж таки під час будівництва зони відпочинку в ур. Монастирок, розп'яття було знищено комуністичною владою. У 2004 р. розп'яття було відновлено. Також на місці зруйновано монашого цвинтаря встановлено великий дубовий хрест. Громада села впродовж кількох років відновлює це святе місце. Споруджено хресну дорогу.
Комплекс
Три хрести..
Із каменем пов'язана така легенда: «На поляні серед лісу стояла церква, яку злі чорти хотіли знищити. Побігли вони до Карпат, принесли звідтіля великий камінь якого хотіли скинути на церквицю. Сіли чорти відпочити, як тут, на краю села, на подвір'ї одного господаря, закукурікав півень. Чорти злякалися та й покинули камінь, який вгруз в землю недалеко від церкви і лежить там до сьогодні».
Камінь збоку.Не вражає...
В Монастироку,19 серпня серпня щоріч відбуваються відпусти.
Чортів камінь "розродився" прибудовою
Розпяття
У селі знаходиться цвинтар-меморіал полеглих героїв легіону Українських Січових Стрільців. Більше 60 могил нагадують нам про визвольні змагання на Бережанщині у 1916-1917 рр.
Каплиця над джерелом
Фото