Таким от настановчим жестом благословляв нас радехівський святий в дорогу,після того як жпс відмовився працювати на самому початку маршруту...банально забули зарядити...
Радянська жінка щедрими обіймами чимось нагадала статую Свободи і вселила в нас надію))
А навкруги була справді ВОЛЯ -у всій своїй суті цього слова-поля,поля,поля...і лише десь вдалині корови,які й збили нас з пантелику,а заодно і з дороги!
Незважаючи на все,а саме-погані дороги,спеку і незнання дороги ,ми таки добрались до першого пункту призначення:Берестечко.
памятник полеглим у боях-теж в квітах,неживих...
А ось і перша цікавинка-Свято-Троїцький костел-споруджений поляками у 17 столітті на ознаменування своєї перемоги під Берестечком. Побудований у стилі рококо він вражає своєю тонкістю і вишуканістю архітектури.
масивна дзвіниця кинула виклик рокам
сам же костел соромязливо ховається в кронах дерев-чекає реставрації...та чи дочекається?..
Іншу святиню за деревами не сховаєш-розмір не той!
Православний Свято-Троїцький собор, зведений на початку ХХ століття на честь подвигу козацько-селянського війська. Згідно задуму архітекторів він мав складатися із 3-х частин: Підземний (Зимовий) Храм, Основний Храм та Верхній Храм. Побудувати довзволили лише Підземний та Основний Храми, оскільки стало зрозуміло, що коли почнеться зведення Верхнього Храму, то Свято-Троїцький собор стане вищим за костел, а цього тодішня польська влада аж ніяк не могла допустити. Будівництво храму було припинено, так його стіни і застигли у нездійсненому на той час пориві до небес. Храм накрили, прилаштували купол і він почав своє недовге функціонування.
Із приходом радянської влади собор взагалі перетворили на склад. Храм чекав свого відродження аж до початку 90-х років. Було зроблено косметичний ремонт, проведено внутрішній розпис місцевим художником Кліцуком Миколою Миколайовичем. Храм знову почав жити!
У 2000 році знову розпочато реконструкцію і після її завершення він, як тут стверджують, стане одним із найбільших в Україні, принаймні «підріс» удвічі. Висота головного купола - понад 50 метрів. Сяють золотом хрести куполів, які в гарну погоду видно за десятки кілометрів.
Нині активно оздоблюють зовнішні стіни собору.
За роботою наглядає сам Богдан Хмельницький!
Собор велично несе свої хрести вище самих високих дерев
і навіть вигляд здалека викликає повагу!
"Золотие купола.." або "хто куди,а ми -до неба"!
і навіть лелеки тягнуться до чогось вищого))
А далі була...Пляшева-село,де навіть трава козацьким духом пропахла і старенькі бабусі дивують по сучасному бойовим духом!)(на фото бабуля з газонокосилкою))
Панорама пляшевських святинь
і конкретніше:
Свято-Георгіївський монастир на Козацьких Могилах.У 1914 р. тут було облаштовано та уквітчано найбільшу в Україні могилу козаків та селян, що загинули під час Берестецької битви 1651 р. Так було покладено початок створенню духовно-меморіального комплексу "Козацькі Могили".
Територія чиста і доглянута й чекає гостей.
Михайлівський храм 17 ст.(перенесений 1912р з сусіднього с.Острів)
криниця на території освіжить вас холодною,але злегка притухлою водою,але нічого,від цього лише посилюється відчуття давнини))
цегляно-камінна кладка-це вам не готові бетонні заготовки краном ставити!
панорамка подвіря...ідилія спокою
Перед входом у будівлю монастиря-скляний склеп
через кришку якого видно черепи у підземеллі..
Музей козацької слави теж має що показати
козацький човен-дешево і сердито!))
Оборонні мури
з однією із вїздних брам
А ось і козаки!!
Суворі!Та нас не налякаєш-пікнік внизу пагорба-саме те що потрібно змученим мандрівникам!))
Ми саме вчасно завершили огляд-тут неначе з мішка хлинули екскурсійні групи,і знімати було б вже важче))
Відпочиваємо,насолоджуємось сонячним днем і новими враженнями,та,кинувши останній погляд на цю красу
..вирушаємо далі-це ж лише середина дня,та ще й половина маршруту впереді,так що надто не розслабишся..))
До нових зустрічів!