Слідами білих хорватів.Стільсько-Ілів-Дуброва
Білі хорвати(не путати з "белыми ходоками" з серіалу "Ігри Престолів"))...хто це такі,куди вони поділись і що після них залишилось?Вас цікавлять ці питання?Мене також ні..Принаймі не цікавили до часу,поки не відвідав Стільське городище,- в минулому столицю Великої(Білої)Хорватії..
Стільсько.Городище
Білі хорвати - слов’янське плем’я, яке у VI-X ст. жило по обидва боки Карпат. Територія Великої Хорватії займала частину теперішньої України, Словаччини, Чехії, Польщі, Угорщини, Румунії і навіть Німеччини.
Стільсько
Тут, на пагорбах, порослих деревами, до Х ст. був мегаполіс із фортецями, укріпленнями, язичницькими храмами та святилищами. При в’їзді в с. Стільсько відкривається панорама колишньої столиці Білих Хорватів, яка займала 250 га, а розмір самого лише дитинця, тобто центральної, найбільш захищеної частини городища, - 15 га.
Храм на пагорбі
У 2001р. Стільському городищу надали статус пам’ятки державного значення. Через два роки вийшла постанова ВР про створення Державного історико-культурного заповідника. Та на цьому все й скінчилося. Досліджень у Стільському не проводять уже більше дванадцяти років. Крім того, ніякого захисту цих пам’яток з боку держави не надається. Древні пам’ятки руйнуються...
Фото
Про давню столицю білих хорватів нині нагадують урочища Золоті ворота та Княжа криниця в околицях Стільського. До міста вели кілька доріг. В одному з найширших проїздів археологи розкопали брук із каменю-вапняку. За переказами ця дорога називалась Білою. Місто мало потужну систему укріплень. Його оборонні стіни розтяглися на 10 км.
Церква з надбрамною дзвіницею
Із західного боку столицю захищали стрімкі схили гір - над урвищами досі нависають величезні камені. На них видовбані пази для закріплення підйомних мостів. Адже ріка Колодниця, яка зараз має вигляд невеличкого потічка, була колись повноводною річкою, що впадала у Дністер, і з допомогою шлюзів 11-ти кілометровий канал на цій річці приймав кораблі, що запливали по Дністру аж до причалів столиці.
А зараз тут ростуть суниці...
З півночі та півдня городища були глибокі яри, зі сходу - земляні вали з дерев’яним частоколом. Проведені археологічні розкопки цих валів та давніх житлових приміщень на території городища дають уявлення про масштабність і цінність історичних знахідок на території старовинного городища.
Залишки городища
Є припущення, що знищив хорватську столицю Володимир Великий, коли у 992 році «ходив на хорвати». Відтоді городище більше не відновлювалося.
Ілів.Церква Воздвиження Чесного Животворного Хреста 1923р.(1843р.?)
Сучасне Стільсько - це невелике село Миколаївського району на 300 дворів, оточене кам’яними велетами піщаних пагорбів, каскадами озер, лісами.
У довколишніх селах Дуброві та Ілові, а також передмісті Миколаєва чудом збереглися давні дохристиянські святилища, яких налічується біля дванадцяти.
Храм в Ілові
Ілів-невеличке село,розташоване в пагористій місцевості і з усіх боків оточене лісами. Воно простягнулось у вузькій долині, вздовж невеликої річки Іловця. Назва села походить від великих ялинових лісів, які росли тут у давнину (у Карпатах здавна ялину називали «Іла»).
Дзвіниця
Історія села сягає вглиб століть.
Храм
На високій скелястій, вкритій лісом Токаревій горі, що височить над південною околицею села, у давнину існувало городище. На цій горі досі є сліди двох концентричних оборонних валів та ровів. Тут же, з боку села, на стрімкому схилі розташовані три невеликі печери. Одна з них - це печера-кімната, видовбана у скелі людськими руками. Очевидно, в Ілові, як і в сусідньому Стільську, було городище та капище білих хорватів.
Дорога до печер.Рів та вали городища Ілів
Печери представлені однокамерними прямокутними приміщеннями (3,0×3,5 м) з горизонтально розміщеними стелями на висоті 2,1-2,3 м. Стіни печер - вертикальні, досить рівні, що вказує на їхнє безумовно рукотворне походження. Через відсутність у печерах будь-яких археологічних матеріалів, час їхнього виникнення та функціонування не встановлено.
Скелі
Вхід до печери в Ілові - у вигляді жіночого лона. За віруваннями-чоловікам там треба бути дуже обережними. А для жінок це місце благодатне. Покровителькою печери є богиня Макоша. Вона перейшла у християнську релігію як Меланья.
Чудернацькі каменюки
На місці колишнього язичницького жертовника в Ілові археологи знаходили людські кістки. Тому припускають, що приносили язичники і людські жертви.
Скеля з входом до другої печери
Фото
Село Ілів також було одним із центрів діяльності УПА.
Ілів.Скелі
Ілівські скелі-2
Біля скель з печерами не біло нікого.Вже при виїзді з села місцева бабця "похвалилась" що до тих скель їїздять "навіть зі Львова"...Ще би,та тут до Львова всього біля 50км,-чому б не покататись?
Скеля з входом до другої печери
Походивши-побродивши навколо та "зарядившись" енергією цього таємничого і містичного місця(ну,тут я трохи перебільшив),відправляємось далі- в село Дуброву.
Фото
Інтерєр кімнати-печери
В Дуброві найкраще зберігся язичницький комплекс, видовбаний в кам’яній горі.Там нам сподобалось найбільше!
Скеля з рукотворною кімнатою-печерою.Ілів
У селі,над дорогою нависає великий камінь незвичної форми, який називають Диравець(Дірявець). Наскрізьний отвір утворений вертикальними і верхнім столовим каменем, що має рівну, як стіл, поверхню. Можливо на ньому проводилися старовинні обряди. Інші називають скелю Храмом Сонця.
Скелі в с.Дуброва
Печерка
Поряд у скелі витесані комірчини, де жили волхви та жерці. Із запровадженням християнства, яке, кажуть, у цих місцевостях плавно перейшло із язичництва, а не через насильницьке введення, як в інших краях, тут були чернечі келії. Збереглися ніші, які монахи видовбували для мощів святих.
Городище?
Чи й справді жили монахи там, де зараз селяни зберігають картоплю й молоко? На думку професора Войтовича, печери походять із Другої світової: домівки у вапняковому камені з’явилися після того, як Стільсько спалили німці.
Фото
"Жителі" скель
У 1940-1950 роках у цих келіях-криївках перебували воїни УПА, які, за свідченнями старожилів, мають з’єднання підземними тунелями. Температура всередині протягом року +11 градусів. В одній із цих кам’яних комірчин є тунель, що з’єднаний з великою підземною залою площею 2,5 тис. кв. м., що знаходиться на глибині 30 метрів під келіями.
Гарно..
Заглиблення з продовженням
На деяких скелях у північній околиці села видно рукотворні вруби і виямки. Вони, очевидно, служили опорою для дерев'яних конструкцій - башт і стін частини городища або сторожових веж.
Масив
Фото.Дуброва
Всі старовинні святилища були повернуті до півдня, щоб сонце від сходу до заходу освічувало вхід у храми. Така ж побудова тунельних храмів і в околицях Миколаєва.Тунелі різної довжини, з’єднані між собою, виходять до напівкруглого майданчика, на якому проводились обряди волхвів та жерців-сонцепоклонників.Інформація з http://www.yatran.com.ua/ .
Церква в с.Дуброва
Печери-погреби
Як бачимо,майже всі печери-"приватизовані"-селяни зробили з них підвали,навісивши двері та закривши їх на замки.Лише одну з цих "домівок гномів" ми застали відкритою.Всередині-мішок та сміття..
Всередині колишньої келії
А Дірявець таки вражає!Сподобався)
Сосни поряд з жертовником
Вчені Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України ім. Суботіна дослідили та встановили, що в печерних комплексах Миколаєва відчутне випромінювання магнітної хвилі завдовжки 20 см. Аналогічну магнітну хвилю випромінюють єгипетські піраміди та розташований в Англії відомий культовий центр Стоунхендж...Так от!
Вид на село від Храму Сонця
Верхня-відкрита!
Археологи наголошують, що значення печерних комплексів у Миколаєві намагалися знівелювати, переконуючи, що їх споруджено для театру військових дій російської армії генерала Брусилова у період Першої світової війни, однак дослідники вважають такі твердження безпідставними.
Останець
Археолог Орест Корчинський додав, що без усякого сенсу було споруджувати такі величезні об’єкти, вибирати сотні тисяч кубічних метрів каменю, мистецьки вирізати в камені напівсферичні стелі, доводити до ідеального стану горизонтальність долівок, щоб якимось одним вибухом снаряду з гармати рознести вщент увесь такий комплекс.
Жертовник(?)
Поруч з Дірявцем було розкопано дві офірні ями, в яких виявили рештки жертвоприношень у вигляді кісток птахів, тварин, уламків глиняного посуду, до стінок якого пригоріли зерна обвуглених злакових культур. В урочищі збереглися залишки 21 келії, де колись жили монахи. В окремих із них є добре збережені рештки вівтарних ніш, де розміщували ікони, а також мощі святих.
Фото
На камені-жертовнику видовбано три пази (трієця, дехто називає тризубом), які з’явилися у 2-й половині XVII ст. й уособлюють три субстанції створення світу: вогонь, воду й повітря. Внизу - овальний камінь, сферичної форми, символізує земну кулю. Нижче - жертовна яма, циліндричної форми, всередині - ще одна яма, напівсферичної форми, де зберігали рештки жертвоприношень. На поверхні постійно горів вогонь. Камінь було обгороджено парканом, є відповідні заглиблення. Під дорогою, імовірно, був поміст, який пов’язував цей комплекс з рікою...Так вважають дослідники.. http://natalyadudko.sumno.com/
Комплекс для жертвоприношення
Одним словом-варто їхати,щоб побачити це все вживу а не на екрані!)
Печерний комплекс
Залишки печер
Храм Сонця/Дірявець
Місце жертвоприношення
Підвали...ще один-без дверей!
Стільсько.Городище
Білі хорвати - слов’янське плем’я, яке у VI-X ст. жило по обидва боки Карпат. Територія Великої Хорватії займала частину теперішньої України, Словаччини, Чехії, Польщі, Угорщини, Румунії і навіть Німеччини.
Стільсько
Тут, на пагорбах, порослих деревами, до Х ст. був мегаполіс із фортецями, укріпленнями, язичницькими храмами та святилищами. При в’їзді в с. Стільсько відкривається панорама колишньої столиці Білих Хорватів, яка займала 250 га, а розмір самого лише дитинця, тобто центральної, найбільш захищеної частини городища, - 15 га.
Храм на пагорбі
У 2001р. Стільському городищу надали статус пам’ятки державного значення. Через два роки вийшла постанова ВР про створення Державного історико-культурного заповідника. Та на цьому все й скінчилося. Досліджень у Стільському не проводять уже більше дванадцяти років. Крім того, ніякого захисту цих пам’яток з боку держави не надається. Древні пам’ятки руйнуються...
Фото
Про давню столицю білих хорватів нині нагадують урочища Золоті ворота та Княжа криниця в околицях Стільського. До міста вели кілька доріг. В одному з найширших проїздів археологи розкопали брук із каменю-вапняку. За переказами ця дорога називалась Білою. Місто мало потужну систему укріплень. Його оборонні стіни розтяглися на 10 км.
Церква з надбрамною дзвіницею
Із західного боку столицю захищали стрімкі схили гір - над урвищами досі нависають величезні камені. На них видовбані пази для закріплення підйомних мостів. Адже ріка Колодниця, яка зараз має вигляд невеличкого потічка, була колись повноводною річкою, що впадала у Дністер, і з допомогою шлюзів 11-ти кілометровий канал на цій річці приймав кораблі, що запливали по Дністру аж до причалів столиці.
А зараз тут ростуть суниці...
З півночі та півдня городища були глибокі яри, зі сходу - земляні вали з дерев’яним частоколом. Проведені археологічні розкопки цих валів та давніх житлових приміщень на території городища дають уявлення про масштабність і цінність історичних знахідок на території старовинного городища.
Залишки городища
Є припущення, що знищив хорватську столицю Володимир Великий, коли у 992 році «ходив на хорвати». Відтоді городище більше не відновлювалося.
Ілів.Церква Воздвиження Чесного Животворного Хреста 1923р.(1843р.?)
Сучасне Стільсько - це невелике село Миколаївського району на 300 дворів, оточене кам’яними велетами піщаних пагорбів, каскадами озер, лісами.
У довколишніх селах Дуброві та Ілові, а також передмісті Миколаєва чудом збереглися давні дохристиянські святилища, яких налічується біля дванадцяти.
Храм в Ілові
Ілів-невеличке село,розташоване в пагористій місцевості і з усіх боків оточене лісами. Воно простягнулось у вузькій долині, вздовж невеликої річки Іловця. Назва села походить від великих ялинових лісів, які росли тут у давнину (у Карпатах здавна ялину називали «Іла»).
Дзвіниця
Історія села сягає вглиб століть.
Храм
На високій скелястій, вкритій лісом Токаревій горі, що височить над південною околицею села, у давнину існувало городище. На цій горі досі є сліди двох концентричних оборонних валів та ровів. Тут же, з боку села, на стрімкому схилі розташовані три невеликі печери. Одна з них - це печера-кімната, видовбана у скелі людськими руками. Очевидно, в Ілові, як і в сусідньому Стільську, було городище та капище білих хорватів.
Дорога до печер.Рів та вали городища Ілів
Печери представлені однокамерними прямокутними приміщеннями (3,0×3,5 м) з горизонтально розміщеними стелями на висоті 2,1-2,3 м. Стіни печер - вертикальні, досить рівні, що вказує на їхнє безумовно рукотворне походження. Через відсутність у печерах будь-яких археологічних матеріалів, час їхнього виникнення та функціонування не встановлено.
Скелі
Вхід до печери в Ілові - у вигляді жіночого лона. За віруваннями-чоловікам там треба бути дуже обережними. А для жінок це місце благодатне. Покровителькою печери є богиня Макоша. Вона перейшла у християнську релігію як Меланья.
Чудернацькі каменюки
На місці колишнього язичницького жертовника в Ілові археологи знаходили людські кістки. Тому припускають, що приносили язичники і людські жертви.
Скеля з входом до другої печери
Фото
Село Ілів також було одним із центрів діяльності УПА.
Ілів.Скелі
Ілівські скелі-2
Біля скель з печерами не біло нікого.Вже при виїзді з села місцева бабця "похвалилась" що до тих скель їїздять "навіть зі Львова"...Ще би,та тут до Львова всього біля 50км,-чому б не покататись?
Скеля з входом до другої печери
Походивши-побродивши навколо та "зарядившись" енергією цього таємничого і містичного місця(ну,тут я трохи перебільшив),відправляємось далі- в село Дуброву.
Фото
Інтерєр кімнати-печери
В Дуброві найкраще зберігся язичницький комплекс, видовбаний в кам’яній горі.Там нам сподобалось найбільше!
Скеля з рукотворною кімнатою-печерою.Ілів
У селі,над дорогою нависає великий камінь незвичної форми, який називають Диравець(Дірявець). Наскрізьний отвір утворений вертикальними і верхнім столовим каменем, що має рівну, як стіл, поверхню. Можливо на ньому проводилися старовинні обряди. Інші називають скелю Храмом Сонця.
Скелі в с.Дуброва
Печерка
Поряд у скелі витесані комірчини, де жили волхви та жерці. Із запровадженням християнства, яке, кажуть, у цих місцевостях плавно перейшло із язичництва, а не через насильницьке введення, як в інших краях, тут були чернечі келії. Збереглися ніші, які монахи видовбували для мощів святих.
Городище?
Чи й справді жили монахи там, де зараз селяни зберігають картоплю й молоко? На думку професора Войтовича, печери походять із Другої світової: домівки у вапняковому камені з’явилися після того, як Стільсько спалили німці.
Фото
"Жителі" скель
У 1940-1950 роках у цих келіях-криївках перебували воїни УПА, які, за свідченнями старожилів, мають з’єднання підземними тунелями. Температура всередині протягом року +11 градусів. В одній із цих кам’яних комірчин є тунель, що з’єднаний з великою підземною залою площею 2,5 тис. кв. м., що знаходиться на глибині 30 метрів під келіями.
Гарно..
Заглиблення з продовженням
На деяких скелях у північній околиці села видно рукотворні вруби і виямки. Вони, очевидно, служили опорою для дерев'яних конструкцій - башт і стін частини городища або сторожових веж.
Масив
Фото.Дуброва
Всі старовинні святилища були повернуті до півдня, щоб сонце від сходу до заходу освічувало вхід у храми. Така ж побудова тунельних храмів і в околицях Миколаєва.Тунелі різної довжини, з’єднані між собою, виходять до напівкруглого майданчика, на якому проводились обряди волхвів та жерців-сонцепоклонників.Інформація з http://www.yatran.com.ua/ .
Церква в с.Дуброва
Печери-погреби
Як бачимо,майже всі печери-"приватизовані"-селяни зробили з них підвали,навісивши двері та закривши їх на замки.Лише одну з цих "домівок гномів" ми застали відкритою.Всередині-мішок та сміття..
Всередині колишньої келії
А Дірявець таки вражає!Сподобався)
Сосни поряд з жертовником
Вчені Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України ім. Суботіна дослідили та встановили, що в печерних комплексах Миколаєва відчутне випромінювання магнітної хвилі завдовжки 20 см. Аналогічну магнітну хвилю випромінюють єгипетські піраміди та розташований в Англії відомий культовий центр Стоунхендж...Так от!
Вид на село від Храму Сонця
Верхня-відкрита!
Археологи наголошують, що значення печерних комплексів у Миколаєві намагалися знівелювати, переконуючи, що їх споруджено для театру військових дій російської армії генерала Брусилова у період Першої світової війни, однак дослідники вважають такі твердження безпідставними.
Останець
Археолог Орест Корчинський додав, що без усякого сенсу було споруджувати такі величезні об’єкти, вибирати сотні тисяч кубічних метрів каменю, мистецьки вирізати в камені напівсферичні стелі, доводити до ідеального стану горизонтальність долівок, щоб якимось одним вибухом снаряду з гармати рознести вщент увесь такий комплекс.
Жертовник(?)
Поруч з Дірявцем було розкопано дві офірні ями, в яких виявили рештки жертвоприношень у вигляді кісток птахів, тварин, уламків глиняного посуду, до стінок якого пригоріли зерна обвуглених злакових культур. В урочищі збереглися залишки 21 келії, де колись жили монахи. В окремих із них є добре збережені рештки вівтарних ніш, де розміщували ікони, а також мощі святих.
Фото
На камені-жертовнику видовбано три пази (трієця, дехто називає тризубом), які з’явилися у 2-й половині XVII ст. й уособлюють три субстанції створення світу: вогонь, воду й повітря. Внизу - овальний камінь, сферичної форми, символізує земну кулю. Нижче - жертовна яма, циліндричної форми, всередині - ще одна яма, напівсферичної форми, де зберігали рештки жертвоприношень. На поверхні постійно горів вогонь. Камінь було обгороджено парканом, є відповідні заглиблення. Під дорогою, імовірно, був поміст, який пов’язував цей комплекс з рікою...Так вважають дослідники.. http://natalyadudko.sumno.com/
Комплекс для жертвоприношення
Одним словом-варто їхати,щоб побачити це все вживу а не на екрані!)
Печерний комплекс
Залишки печер
Храм Сонця/Дірявець
Місце жертвоприношення
Підвали...ще один-без дверей!