Маєток у Качанівці. Ч.2
Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від кріпацтва до його офіційного скасування. Робітників сюди наймали на конкурсній основі, адже садиба славилась своєю щедрістю та привітністю. Крім того, Тарновський-молодший славився трьома пристрастями: до коллекціонування, парку та жінок..
Балкон для романтиків
Фото
Василь Тарновський вирізнявся серед пихатого панства: ходив у вишиванці, шароварах і кобеняку, скуповував раритети української культури й історії (шаблю Б. Хмельницького, бандуру О. Вересая, особисті речі І. Мазепи, кошового І. Сірка та П. Полуботка). Ці речі, власне, й стали основою для колекцій двох сучасних музеїв - Історичного музею ім. Василя Тарновського у Чернігові й Національного музею Тараса Шевченка в Києві. Усе, що мало стосунок до життя Шевченка, його видані й невидані твори В. Тарновський-молодший збирав тут, у Качанівці. Зібрання нараховувало понад 700 експонатів. У восьмирічному віці він познайомився із Шевченком.
Північні служби (1830-1840рр.)
Південні служби (1830-1840рр.)
Будівлі служб та головний в*їзд
Південний флігель із водонапірною вежею (1866-1898рр.;1947р.)
В останній приїзд поета до Качанівки 21 серпня 1859 р.- одразу після заслання - його зустрічає Василь, тоді вже студент. Як пригадував М. В. Тарновський, внучатий племінник В. Тарновського-молодшого, в один із приїздів Шевченка до Качанівки він прогулювався парком. Тарасу Григоровичу відкрилася живописна панорама, і захоплений Кобзар вигукнув: “Як умру, то поховайте мене тут”. Звідси - ідея Тарновського створити в Качанівці своєрідний пантеон, де мали б бути поховані визначні українці - Шевченко, Квітка-Основ’яненко, Котляревський. Коли Шевченка перепоховали у Каневі, Василь насипає подібний курган у глибині парку, де поет хотів бути похованим. Коли у Качанівці 1883 р. помирає близький друг Шевченка, Григорій Честахівський, покійного там хоронять.
Північний флігель палацу
Палац із флігелями (1824-1902рр.)
Центральна частина головного фасаду палацу
Парковий фасад із ризалітами
Качанівка ХХІ ст. дещо змінилася: підремонтовано фасади, збагатилося внутрішнє оздоблення. Реставрація в палаці триває й досі. У планах - перетворення його на палац-музей, яким він був за Тарновських. Тут було 56 кімнат. Є мала вітальня з уцілілим мармуровим каміном, Лицарська (бальна) зала без настельного гобелену, парадна їдальня з автентичним буфетом, у ній грав кріпосний оркестр (залишився контрабас), ставили п’єси. Тарновські чільну увагу приділяли фаховій освіті своїх музикантів. Прототипом головного героя Шевченкового “Музиканта” послужив Лаврін Бойко, перша скрипка оркестру.
Фото
Декоративний купол-домінанта центральної частини будівлі палацу
Пам*ятна таблиця
Палац - споруда в стилі класицизму з елементами, властивими періоду історизму, цегляна, другий поверх дерев'яний, фанерований цеглою. У інтер'єрах використано червоне дерево, дуб, мармур, штучний мармур, поліхромні метлахські кахлі, кольорове скло. Будівля двоповерхова, прямокутна в плані з 3 ризалітами з боку паркового фасаду. З боку головного фасаду під прямим кутом до палацу примикають два одноповерхові флігелі, завдяки яким палац зберігає традиційну П-подібну в плані форму.
Деталі інтер*єру
Деталі інтер*єру-2
Кімната
Флігелі, північний і південний майже ідентичні за архітектурними формами. Побудовані одночасно з палацовим корпусом. Авторство, як і палацу, приписується архітектору К. Бланку. Будував архітектор М.К.Мосципанов. Спершу флігелі з'єднувалися з палацом одноповерховими переходами. В період з 1808 по 1824 рр. над західною частиною флігелів розібрали мансарди, надбудовали дерев'яний 2-й поверх, і тоді ця частина флігелів ввійшла до складу палацу. Добудували східні частини флігелів, завдяки чому перед палацом утворився глибокий курдонер. Звели колонади південної і північної терас.
Кімната-2
Кімната-2(2)
Інтер*єр
Башта побудована в 1866-1898 рр. як водонапірна споруда. Розташована на території парадного двору з торця південної служби. Під час радянсько-німецької війни була пошкоджена, відновлена 1947 р. Виконана в період історизму з цегли, потинькована, побілена, кругла в плані, триярусна. Стіни башти на висоту двох нижніх ярусів рустовані. Яруси розчленовані карнизами. Вхід в башту зі сходу, через прямокутний дверний отвір. Фасад башти завершений карнизом, над яким невисоке опорне кільце, що несе шатро у вигляді увігнутого конуса, завершений шпилем.
Інтер*єр-2
Сходи
Сундук дорожній (19ст.)
Центральна частина палацу увінчана півсферичним декоративним куполом на високому рустованому барабані. Ребристий купол завершується невеликим оглядовим майданчиком, захищеними металевими гратами. По периметру барабана ряд овальних вікон, обрамлених профільованими наличниками.
Музикальне
Деталі
Контрабас
Парковий фасад близький за архітектурою до головного, але потрактований більш мальовничо. По центру - 6-колонний портик тосканського ордеру, увінчаний трикутним фронтоном.
Куток Шевченка. Напевне.
Сейф козацький. Похідний
Зайшли всередину палацу
Будинки служби (1830-1840 рр.) розташовані на парадному дворі садиби. Дві будівлі служб ідентичні за своїми архітектурними формами. Споруди в стилі пізнього класицизму, основні об'єми з цегли, мезоніни - дерев'яні, прямокутні в плані, тиньковані. Центральна частина головного фасаду акцентована величезною напівциркульною нішею, в яку вписаний портик тосканського ордера першого поверху, що підтримує балкон мезоніну з балюстрадою. Скульптури сплячих левів встановлені з боків головних входів.
Кімната із малюнками
Головні сходи,-не для слуг
Фото
