Червоногруд. Куди хочеться повертатись
Він знову гострив свого меча,щоби в черговий раз кинутись у бій: без війська,-проти війська,безсмертний-проти смерти. Ворони повніли від шматків його тіла,а приблудні собаки розтягували його кістки по окрузі. Він розсипався порохом та розчинявся подихом, в надії, що з новим теплом знову воскресне та розкинеться квітами безсмертника. І так було, є і буде. До певного часу...
Хто тут вже побував,- того манитиме знову,кого ще не було- варто таки поспішати,бо час(а чи лише він?) таки робить своє. За декілька років, які проминули між візитами в неіснуючий Червоногород,зміни помітні. І вони не на користь спорудам (костел + вежі палацу). Водоспад тримається гордо. Вперше тут.
Будинок народної творчості с.Нирків
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Цього разу знайшли церкву Покрови.Ну як,знайшли,-просто виїхали на неї,прямуючи сільською дорогою.Згодом виявилось-не та,десь мала бути ще одна(теж Покрови),старша віком, цікавіша (?)зовні. Не намагались її шукати,оскільки за мету поставили собі інші пріорітети,одним із яких було купання у водоспаді(читай як: "змити пилюку") та попити холодного пивця (читай як: "втамувати спрагу Живчиком",оскільки за кермом).
За проїзд до водоспаду,а відповідно й до палацово-костельного комплексу, заплатили, якщо не помиляюсь-20грн./авто. Можливо це за прибирання та ще якісь дії,оскільки біля об*єктів справді було чисто.
Один з двох храмів Покрови. Той що новіший (1997р.)
Панорама з видом на руїни палацу
Вежі як домінанта
При вході на територію дитячого табору «Ромашка» (ну,це там,біля руїн палацу Понінських) встановлений кіоск,у якому можна придбати дрібнички для підкріплення організму(це у кого добряче "засмоктало",а з собою нічого)- крекери,сендвічі,колу,вафлі та подібні ммм... продукти. Встановлено лавочки. Власне там більшість відвідувачів і залишає автівки та прямує хто куди-чи в сторону руїн,чи вниз,-до водоспаду.
Костел Вознесіння Діви Марії (1615р.).Фасад
В інтер*єрі сучасні "розписи"
Оціночний погляд та миттєвий діагноз: "фсьо пропало"...
Висота Джуринського водоспаду сягає 16 метрів. Він вважається найвищим рівнинним водоспадом України. Існує відразу кілька версій щодо виникнення водоспаду. За першою, водоспад спеціально був створений татарами. Нібито в 1620 р. татари намагалися захопити оточений водою Червоногородський замок (до речі, водоспад часто називають і Червоногородським), і для цього зруйнували кам'яний кряж та змінили русло річки, щоб вона минала замок.
Храм.Профіль
Бузково-квітневе
За іншою версією, водоспад було створено під час перебудови замку на палац польськими шляхтичами Понінськими на поч. ХІХ ст. Нібито, як було тоді модно, навколо розбили величезний ландшафтний парк і, щоб прикрасити його, водоспад і створили.
Єдиною ж ймовірною версією щодо причин створення штучного водоспаду є потреба у млині, бо в околиці їх не було. Тому річку могли "роздвоїти" - щоб частина води плинула новим річищем, де й збудували млин. Стовідсоткового підтвердження цієї версії немає, але на скелястих берегах Джуринського водоспаду і зараз ще можна побачити руїни старого водяного млина. Фото
Залишки стін та одна із веж палацу Понінських
Обвалена права вежа палацу на замковому фундаменті
Неподалік водоспаду є маленькі та великі галявини, де можна розбити намети і " зависнути" на кілька днів. Так тут і роблять.Місце краще обирати подалі від водоспаду, бо вода надто гуркоче.
На березі річечки(знову ж таки,-неподалік Джуринського) є декілька столиків із сувенірним товаром,тож без магнітика не залишитесь).
"Ціла" північна вежа палацу на замковому фундаменті
Вікна,що бачили історію
До початку 1950-их рр. на водоспаді працював водяний млин, а з поч. 1950-их до поч. 1960-их - ГЕС (у той час поруч існувало навіть Червоногородське водосховище).
Руїни,зате які!
Джуринський водоспад
На поч.17 ст. Червоногород став власністю львівського каштеляна Миколи Даниловича. Тоді ж з'явився мурований замок.
Його систематично атакували козаки, опричники та угорці. Турки завоювали замок та на деякий час залишили місто спорожнілим.
"Побудований за старою архітектурною модою замок на скелі омивається річкою Джурин та подекуди обкладений зруйнованими мурами", йдеться в документі 1765 р. В розрізі будівля становила чотирикутник з винесеними назовні баштами, одна з яких була пошкоджена. Напівзруйнований замок простояв до поч. XIX ст.Один із двох "рукавів" штучного водоспаду
Найвищий рівнинний. Червоногородський
Австрійський уряд продав Червоноград та землі навколо Каролю Понінському.
Новий власник розібрав дві башти і три крила старого замку, натомість відновив дві вежі та облаштував класицистичний палац. Залишки з місцевого червоного каменю могли стати частиною новобудови, вважає дослідник Р. Афтаназі.
Син Кароля, Калікст Понінський, згодом розібрав вежі палацу та спорудив вищі, в неоготичному стилі з великими вікнами та гребнями зверху. Також він підняв на один поверх нижні крила палацу. Над руїнами Калікст облаштував терасу. Її передня частина була відкрита, натомість десять колон відмежовували задню. Вона виконувала роль літньої вітальні. Під колонами вздовж стіни тягнувся балкон з балюстрадою. Місток на греблі
Вид згори
Після смерті Калікста Понінського палац перейшов у власність князів Любомирських. Споруда постраждала під час Першої, а надто - Другої Світових воєн.
Наприкінці Другої Світової війни у стінах палацу розмістилися стрільці польської самооборони, яких атакували українські повстанці. Внаслідок тієї сутички загинули мирні жителі.
У повоєнний час садиба стояла пусткою. Про що яскраво свідчать світлини поч. 1920-их рр., на яких добре видно забиті дошками вікна. Єдиними мешканцями палацу тоді залишалася сім'я місцевого вчителя, яка займала кілька кімнаток. Перед Другою світовою палац уже почав перетворюватися на руїни - місцеві селяни (що українці, що поляки) винесли з “нічийної” садиби все, що тільки може знадобитися в господарці, і вже почали розбирати споруди на камінь.Краса
Краса-2
Ще до поч. 1980-их рр. пам'ятка була у значно кращому стані. Навіть залишки палацу зберігалися. Більшу частину споруд Червонограду знищили у 1960-1970-их рр, коли якомусь урядовцю(?) в голову прийшла “геніальна” ідея використати колишнє село, млин і палац замість каменоломень..
Краса-3
Хто тут вже побував,- того манитиме знову,кого ще не було- варто таки поспішати,бо час(а чи лише він?) таки робить своє. За декілька років, які проминули між візитами в неіснуючий Червоногород,зміни помітні. І вони не на користь спорудам (костел + вежі палацу). Водоспад тримається гордо. Вперше тут.
Будинок народної творчості с.Нирків
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Цього разу знайшли церкву Покрови.Ну як,знайшли,-просто виїхали на неї,прямуючи сільською дорогою.Згодом виявилось-не та,десь мала бути ще одна(теж Покрови),старша віком, цікавіша (?)зовні. Не намагались її шукати,оскільки за мету поставили собі інші пріорітети,одним із яких було купання у водоспаді(читай як: "змити пилюку") та попити холодного пивця (читай як: "втамувати спрагу Живчиком",оскільки за кермом).
За проїзд до водоспаду,а відповідно й до палацово-костельного комплексу, заплатили, якщо не помиляюсь-20грн./авто. Можливо це за прибирання та ще якісь дії,оскільки біля об*єктів справді було чисто.
Один з двох храмів Покрови. Той що новіший (1997р.)
Панорама з видом на руїни палацу
Вежі як домінанта
При вході на територію дитячого табору «Ромашка» (ну,це там,біля руїн палацу Понінських) встановлений кіоск,у якому можна придбати дрібнички для підкріплення організму(це у кого добряче "засмоктало",а з собою нічого)- крекери,сендвічі,колу,вафлі та подібні ммм... продукти. Встановлено лавочки. Власне там більшість відвідувачів і залишає автівки та прямує хто куди-чи в сторону руїн,чи вниз,-до водоспаду.
Костел Вознесіння Діви Марії (1615р.).Фасад
В інтер*єрі сучасні "розписи"
Оціночний погляд та миттєвий діагноз: "фсьо пропало"...
Висота Джуринського водоспаду сягає 16 метрів. Він вважається найвищим рівнинним водоспадом України. Існує відразу кілька версій щодо виникнення водоспаду. За першою, водоспад спеціально був створений татарами. Нібито в 1620 р. татари намагалися захопити оточений водою Червоногородський замок (до речі, водоспад часто називають і Червоногородським), і для цього зруйнували кам'яний кряж та змінили русло річки, щоб вона минала замок.
Храм.Профіль
Бузково-квітневе
За іншою версією, водоспад було створено під час перебудови замку на палац польськими шляхтичами Понінськими на поч. ХІХ ст. Нібито, як було тоді модно, навколо розбили величезний ландшафтний парк і, щоб прикрасити його, водоспад і створили.
Єдиною ж ймовірною версією щодо причин створення штучного водоспаду є потреба у млині, бо в околиці їх не було. Тому річку могли "роздвоїти" - щоб частина води плинула новим річищем, де й збудували млин. Стовідсоткового підтвердження цієї версії немає, але на скелястих берегах Джуринського водоспаду і зараз ще можна побачити руїни старого водяного млина. Фото
Залишки стін та одна із веж палацу Понінських
Обвалена права вежа палацу на замковому фундаменті
Неподалік водоспаду є маленькі та великі галявини, де можна розбити намети і " зависнути" на кілька днів. Так тут і роблять.Місце краще обирати подалі від водоспаду, бо вода надто гуркоче.
На березі річечки(знову ж таки,-неподалік Джуринського) є декілька столиків із сувенірним товаром,тож без магнітика не залишитесь).
"Ціла" північна вежа палацу на замковому фундаменті
Вікна,що бачили історію
До початку 1950-их рр. на водоспаді працював водяний млин, а з поч. 1950-их до поч. 1960-их - ГЕС (у той час поруч існувало навіть Червоногородське водосховище).
Руїни,зате які!
Джуринський водоспад
На поч.17 ст. Червоногород став власністю львівського каштеляна Миколи Даниловича. Тоді ж з'явився мурований замок.
Його систематично атакували козаки, опричники та угорці. Турки завоювали замок та на деякий час залишили місто спорожнілим.
"Побудований за старою архітектурною модою замок на скелі омивається річкою Джурин та подекуди обкладений зруйнованими мурами", йдеться в документі 1765 р. В розрізі будівля становила чотирикутник з винесеними назовні баштами, одна з яких була пошкоджена. Напівзруйнований замок простояв до поч. XIX ст.Один із двох "рукавів" штучного водоспаду
Найвищий рівнинний. Червоногородський
Австрійський уряд продав Червоноград та землі навколо Каролю Понінському.
Новий власник розібрав дві башти і три крила старого замку, натомість відновив дві вежі та облаштував класицистичний палац. Залишки з місцевого червоного каменю могли стати частиною новобудови, вважає дослідник Р. Афтаназі.
Син Кароля, Калікст Понінський, згодом розібрав вежі палацу та спорудив вищі, в неоготичному стилі з великими вікнами та гребнями зверху. Також він підняв на один поверх нижні крила палацу. Над руїнами Калікст облаштував терасу. Її передня частина була відкрита, натомість десять колон відмежовували задню. Вона виконувала роль літньої вітальні. Під колонами вздовж стіни тягнувся балкон з балюстрадою. Місток на греблі
Вид згори
Після смерті Калікста Понінського палац перейшов у власність князів Любомирських. Споруда постраждала під час Першої, а надто - Другої Світових воєн.
Наприкінці Другої Світової війни у стінах палацу розмістилися стрільці польської самооборони, яких атакували українські повстанці. Внаслідок тієї сутички загинули мирні жителі.
У повоєнний час садиба стояла пусткою. Про що яскраво свідчать світлини поч. 1920-их рр., на яких добре видно забиті дошками вікна. Єдиними мешканцями палацу тоді залишалася сім'я місцевого вчителя, яка займала кілька кімнаток. Перед Другою світовою палац уже почав перетворюватися на руїни - місцеві селяни (що українці, що поляки) винесли з “нічийної” садиби все, що тільки може знадобитися в господарці, і вже почали розбирати споруди на камінь.Краса
Краса-2
Ще до поч. 1980-их рр. пам'ятка була у значно кращому стані. Навіть залишки палацу зберігалися. Більшу частину споруд Червонограду знищили у 1960-1970-их рр, коли якомусь урядовцю(?) в голову прийшла “геніальна” ідея використати колишнє село, млин і палац замість каменоломень..
Краса-3