Золотий Потік: без золота та із замком
Золотий Потік о 9-ій годині ранку-запорука успіху на увесь день!)) Справа в тому,що з громадським транспортом(як пишуть),тут проблематично,-можна заїхати і застрягнути надовго. А можна доїхати пізніше,аніж планувалось,-тоді також планам "тю-тю"! Тож я й кажу-9-та ранку і вже другий цікавенький пункт,то вже щось).
Вперше поселення згадується у 1388 р. під назвою Загайполе. Сучасну назву поселення отримало вже 1570р.Не пам*ятка,але все ж корисна будівля-там ми придбали сендвічі і каву)
Храм Св. Трійці (1897р.) з дзвіницею
У пер. пол. XVI ст. польський король Сигізмунд І подарував Загайполе графу Якубу Потоцькому. В 1570 р. завдяки старанням власника поселення отримало статус містечка і було перейменовано на Золотий Потік. У 1601р. містечку надано Магдебурзьке право. Тоді ж воно отримало і герб «Пилява».
Храмова,двоярусна,мурована
Святотроїцька,патріотична
Стараннями Стефана Потоцького, онука першого приватного власника маєтку та його дружини Марії Амалії, в Золотому Потоці було зведено дотепер існуючий костел на честь Народження Пресвятої Діви Марії при монастирі домініканського ордену. Саме будівництво було розпочато в 1608 р., а закінчено, не дивлячись на всі зусилля, вже після смерті засновника в 1635 р. Так новий храм став відразу і усипальницею Стефана. З цієї події була покладена традиція фамільного поховання цієї гілки Потоцьких в новозбудованому костелі.
Церква Св.Трійці з дзвіницею
Костел (1608-1635рр.?)
Проте вже на зламі XVII ст. домініканці покинули галицькі землі. Золотопотоцкий храм Різдва Богородиці занепав. Але не надовго, вже в 1654р. почалися відновлювальні роботи, а двома роками пізніше святиня отримала друге народження, освячена перед оновленим вівтарем Матері Божої Рожанцевой.
Колишній домініканський костел підтримувався аж до поч. XIX ст., коли в долі Золотого Потоку відбуваються докорінні зміни: рід його засновників припиняється. Згодом ковтком свіжого повітря для храму стає покупка маєтку В. І. Гневошем. В 1886р. починається перша капітальна реконструкція святині, яка змінила до того ж його зовнішній вигляд в неоготичному стилі за допомогою вежі-дзвіниці над центральним входом. Храм Різдва Богоматері.Профіль
Готично. Стримано. Реставрація
І хоча останні приватні власники намагалися зберегти унікальне творіння сакрального зодчества, але руйнівна пожежа 1935р. звела усю їхню працю нанівець - коштів на відновлення величезного комплексу у сім’ї Гневошей вже не було, тому була проведена консервація. Підсумки ж Другої світової війни і зовсім зняли питання відновлення католицької святині.
Починаючи з 1945р. в стінах храму розміщується зерносховище, потім кушнірський склад, який змінює будинок культури. При цьому будова втрачає частину своєї релігійної автентичності (унікальна вежа-дзвіниця розібрана, ажурні завершення порталів трансепта знищені, дзвони переплавлені). І лише в 1992р. почався повільний триваючий досі процес відродження колишньої домініканської святині. В*їздна вежа із брамою та одна з кутових веж замку
Вежа під "блєхою"
Потічка,в якому б можна було "намити" золота ми не знайшли, й тому відправились реалізовувати більш реальні плани,-оглянути замок,наприклад.
П.С. За своєю неуважністю пропустили палац Гнєвоша(Ольшевського). Розтяпи!
Одна із стін замкового палацу
Мур. Порослий та понівечений. Але є!
Замок збудований Стефаном Потоцьким на поч. XVII ст., після того, як польський король Сігізмунд III, надав містечку магдебурзьке право. Розміщений в південній частині містечка, на підвищенні, поблизу р. Золотий Потік. Замок став головною резиденцією роду Потоцьких. Будували його як регулярний, мав він форму правильного квадрату. Фортеця обнесена муром, товщина стін якого сягала двох метрів, а висота 10 м.
Кутова вежа + мур
Вежа замку Потоцьких
Перед стінами замку викопали рів і насипали земляні вали. На розі кожного муру стояли триярусні оборонні вежі з бійницями. В'їзд в замок знаходиться з північно-східного боку через браму з міцними воротами. Над брамою височить надбрамна вежа, квадратна в плані, триярусна:перший ярус - в'їзд на територію замку (перекритий склепінням), другий і третій яруси вежі - житлові приміщення.
В західній частині замку розміщений палац. Збудували його одноповерховим. Внутрішнє планування - коридорне з одностороннім розміщенням кімнат, вікна виходять у двір. Зовнішня стіна палацу завтовшки бл.1,8 м. Другий поверх будівлі добудували згодом. Кутова вежа №2
Червоний пісковик,червона черепиця, "червоний" терор...
Панорама замку (поч.17ст.)
Сидимо на лавочці центральної вулички,"точимо" сендвічі і тут молода мама із коляскою ледь не криком до мене : "О,а ти що тут робиш і навіть не признаєшся!?" Відповідаю із кам*яним виразом на лиці :" Та нічого,сиджу,снідаю".. Вона (вдивляючись) замовкає,а тоді починає вибачатись і котить швиденько дитину вуличкою.. Фу,пронесло,а я вже подумав, що моє))!
Північно-східна стіна із в*їздною вежею
Вежа.Вид із замкового двору
У 1672 р. замок захопили турецькі загони султана Магомета IV, але через три роки їх вибив звідти польський король Ян ІІІ Собєський, розмістивши в фортеці польську залогу. У 1676р. до Золотого Потоку повернулися османи під керівництвом паші Ібрагіма Шейтана і спалили твердиню. Остаточно турків вигнали звідти у 1683 р. Потоцькі відразу ж зайнялися відбудовою руїн. Так, місто належало Потоцьким до кін. XVIII ст. і замок був їхньою житловою резиденцією.
Господарські приміщення / катівня НКВД (?)
"Скелет" палацу
У 1786р. тодішній власник М. Потоцький продав замок у Золотому Потоці шляхтичу Г. Скварчинському. Наступні власники, Ольшевські, розібрали частину мурів і здійснили реконструкцію палацу з головним фасадом в стилі класицизму та неготичними двірними та бічними фасадами,подвір'я засадили липами, а під палацом влаштували глибокі пивниці(?).
Дверний портал будівлі палацу
Без вікон,без дверей... І без даху також
Будівництво-реконструкція палацу довели Ольшевських до банкротства,вони вимушені були продати маєток з замком новому власнику Яну Стоєвському,а той в свою чергу- хасидському цадику з Садгори Ізраелю Фрідману. При Фрідмані і почавався занепад замку. У 1875р. цадик продав золотопотоцький маєток австрійському шамбеляну і послу у Відні Володимиру-Іполіту Гнєвошу. Родина Гнєвошів володіла маєтком до самого приходу совітів у 1939р.
Фото (чомусь нагадує будівлю млина)
Панорама
За ініціативою Гнєвоша до золотопотоцького замку з Бучача перенесли суд і податковий уряд. Власники зібрали в палаці велику бібліотеку і колекцію творів мистецтва. Все це під час Першої світової у 1918р. було вивезено до Москви.
Понівечений
Вежа й відновлена частина муру
У міжвоєнний період в замку розміщувалася невелика бібліотека, ресторан, кімната для гри в карти, шахи і більярд. А на подвір’ї влаштували спортивний майданчик. У 1935 р. маєток значно постраждав під час великої пожежі. З приходом совітів у замку влаштували катівню НКВД.
У радянський час, коли Золотий Потік був райцентром, у замку розміщувалися районні державні установи. В останні роки він використовувався під місцеві майстерні. Арковий місточок
Пам*ятник архітектури та його історія
В 2009р., на території замку проводилися реставраційні роботи. Розчищалися внутрішні приміщення палацу, грунт просіювався. Ремонтувалися приміщення надбрамної вежі.
Облуплений,але цікавий
Вперше поселення згадується у 1388 р. під назвою Загайполе. Сучасну назву поселення отримало вже 1570р.Не пам*ятка,але все ж корисна будівля-там ми придбали сендвічі і каву)
Храм Св. Трійці (1897р.) з дзвіницею
У пер. пол. XVI ст. польський король Сигізмунд І подарував Загайполе графу Якубу Потоцькому. В 1570 р. завдяки старанням власника поселення отримало статус містечка і було перейменовано на Золотий Потік. У 1601р. містечку надано Магдебурзьке право. Тоді ж воно отримало і герб «Пилява».
Храмова,двоярусна,мурована
Святотроїцька,патріотична
Стараннями Стефана Потоцького, онука першого приватного власника маєтку та його дружини Марії Амалії, в Золотому Потоці було зведено дотепер існуючий костел на честь Народження Пресвятої Діви Марії при монастирі домініканського ордену. Саме будівництво було розпочато в 1608 р., а закінчено, не дивлячись на всі зусилля, вже після смерті засновника в 1635 р. Так новий храм став відразу і усипальницею Стефана. З цієї події була покладена традиція фамільного поховання цієї гілки Потоцьких в новозбудованому костелі.
Церква Св.Трійці з дзвіницею
Костел (1608-1635рр.?)
Проте вже на зламі XVII ст. домініканці покинули галицькі землі. Золотопотоцкий храм Різдва Богородиці занепав. Але не надовго, вже в 1654р. почалися відновлювальні роботи, а двома роками пізніше святиня отримала друге народження, освячена перед оновленим вівтарем Матері Божої Рожанцевой.
Колишній домініканський костел підтримувався аж до поч. XIX ст., коли в долі Золотого Потоку відбуваються докорінні зміни: рід його засновників припиняється. Згодом ковтком свіжого повітря для храму стає покупка маєтку В. І. Гневошем. В 1886р. починається перша капітальна реконструкція святині, яка змінила до того ж його зовнішній вигляд в неоготичному стилі за допомогою вежі-дзвіниці над центральним входом. Храм Різдва Богоматері.Профіль
Готично. Стримано. Реставрація
І хоча останні приватні власники намагалися зберегти унікальне творіння сакрального зодчества, але руйнівна пожежа 1935р. звела усю їхню працю нанівець - коштів на відновлення величезного комплексу у сім’ї Гневошей вже не було, тому була проведена консервація. Підсумки ж Другої світової війни і зовсім зняли питання відновлення католицької святині.
Починаючи з 1945р. в стінах храму розміщується зерносховище, потім кушнірський склад, який змінює будинок культури. При цьому будова втрачає частину своєї релігійної автентичності (унікальна вежа-дзвіниця розібрана, ажурні завершення порталів трансепта знищені, дзвони переплавлені). І лише в 1992р. почався повільний триваючий досі процес відродження колишньої домініканської святині. В*їздна вежа із брамою та одна з кутових веж замку
Вежа під "блєхою"
Потічка,в якому б можна було "намити" золота ми не знайшли, й тому відправились реалізовувати більш реальні плани,-оглянути замок,наприклад.
П.С. За своєю неуважністю пропустили палац Гнєвоша(Ольшевського). Розтяпи!
Одна із стін замкового палацу
Мур. Порослий та понівечений. Але є!
Замок збудований Стефаном Потоцьким на поч. XVII ст., після того, як польський король Сігізмунд III, надав містечку магдебурзьке право. Розміщений в південній частині містечка, на підвищенні, поблизу р. Золотий Потік. Замок став головною резиденцією роду Потоцьких. Будували його як регулярний, мав він форму правильного квадрату. Фортеця обнесена муром, товщина стін якого сягала двох метрів, а висота 10 м.
Кутова вежа + мур
Вежа замку Потоцьких
Перед стінами замку викопали рів і насипали земляні вали. На розі кожного муру стояли триярусні оборонні вежі з бійницями. В'їзд в замок знаходиться з північно-східного боку через браму з міцними воротами. Над брамою височить надбрамна вежа, квадратна в плані, триярусна:перший ярус - в'їзд на територію замку (перекритий склепінням), другий і третій яруси вежі - житлові приміщення.
В західній частині замку розміщений палац. Збудували його одноповерховим. Внутрішнє планування - коридорне з одностороннім розміщенням кімнат, вікна виходять у двір. Зовнішня стіна палацу завтовшки бл.1,8 м. Другий поверх будівлі добудували згодом. Кутова вежа №2
Червоний пісковик,червона черепиця, "червоний" терор...
Панорама замку (поч.17ст.)
Сидимо на лавочці центральної вулички,"точимо" сендвічі і тут молода мама із коляскою ледь не криком до мене : "О,а ти що тут робиш і навіть не признаєшся!?" Відповідаю із кам*яним виразом на лиці :" Та нічого,сиджу,снідаю".. Вона (вдивляючись) замовкає,а тоді починає вибачатись і котить швиденько дитину вуличкою.. Фу,пронесло,а я вже подумав, що моє))!
Північно-східна стіна із в*їздною вежею
Вежа.Вид із замкового двору
У 1672 р. замок захопили турецькі загони султана Магомета IV, але через три роки їх вибив звідти польський король Ян ІІІ Собєський, розмістивши в фортеці польську залогу. У 1676р. до Золотого Потоку повернулися османи під керівництвом паші Ібрагіма Шейтана і спалили твердиню. Остаточно турків вигнали звідти у 1683 р. Потоцькі відразу ж зайнялися відбудовою руїн. Так, місто належало Потоцьким до кін. XVIII ст. і замок був їхньою житловою резиденцією.
Господарські приміщення / катівня НКВД (?)
"Скелет" палацу
У 1786р. тодішній власник М. Потоцький продав замок у Золотому Потоці шляхтичу Г. Скварчинському. Наступні власники, Ольшевські, розібрали частину мурів і здійснили реконструкцію палацу з головним фасадом в стилі класицизму та неготичними двірними та бічними фасадами,подвір'я засадили липами, а під палацом влаштували глибокі пивниці(?).
Дверний портал будівлі палацу
Без вікон,без дверей... І без даху також
Будівництво-реконструкція палацу довели Ольшевських до банкротства,вони вимушені були продати маєток з замком новому власнику Яну Стоєвському,а той в свою чергу- хасидському цадику з Садгори Ізраелю Фрідману. При Фрідмані і почавався занепад замку. У 1875р. цадик продав золотопотоцький маєток австрійському шамбеляну і послу у Відні Володимиру-Іполіту Гнєвошу. Родина Гнєвошів володіла маєтком до самого приходу совітів у 1939р.
Фото (чомусь нагадує будівлю млина)
Панорама
За ініціативою Гнєвоша до золотопотоцького замку з Бучача перенесли суд і податковий уряд. Власники зібрали в палаці велику бібліотеку і колекцію творів мистецтва. Все це під час Першої світової у 1918р. було вивезено до Москви.
Понівечений
Вежа й відновлена частина муру
У міжвоєнний період в замку розміщувалася невелика бібліотека, ресторан, кімната для гри в карти, шахи і більярд. А на подвір’ї влаштували спортивний майданчик. У 1935 р. маєток значно постраждав під час великої пожежі. З приходом совітів у замку влаштували катівню НКВД.
У радянський час, коли Золотий Потік був райцентром, у замку розміщувалися районні державні установи. В останні роки він використовувався під місцеві майстерні. Арковий місточок
Пам*ятник архітектури та його історія
В 2009р., на території замку проводилися реставраційні роботи. Розчищалися внутрішні приміщення палацу, грунт просіювався. Ремонтувалися приміщення надбрамної вежі.
Облуплений,але цікавий