Корсунь-Шевченківський: перлина в центрі України
Сюди варто приїхати навіть тим,хто зовсім не цікавиться архітектурою та історією.. Ні,не тому що цього тут немає-це місце(та місто) древнє,історичне та й з пам*ятками тут все ок. Але ж яка в цих місцях природа. Пейзажі. Картини писати! І писали.. І пишуть,напевне.. Корсунь-Шевченківський,свого часу-Корсунь.
Фонтан
Т.Г.Шевченко(1957р.). На відстані 150м. -ще одне погруддя митця))
Корсунь був заснований в 1032 р. князем Ярославом Мудрим як місто-фортец на р. Рось. Пороська оборонна лінія, в яку він входив, захищала Давню Русь від набігів кочових племен. Цікаво, що назву Корсунь, (так називалося місто до 1944р.), дали поселенню священики Десятинної церкви на честь свого рідного кримського Херсонеса(?).
Церква Спаса Нерукотворного з дзвіницею
Дзвіниця новозбудованого храму
Святиня на розі вул. Ювілейна і М.Горького
З 1195 по 1240-ві рр. Корсунь був центром удільного князівства, яким правили представники роду Мономаховичів. Першим корсунським князем був волинський князь Роман Мстиславович. У 40-х рр. ХІІІ ст. Корсунь був зруйнований монголо-татарами. В урочищі Замчищі при впадінні Корсунки в Рось височить городище - залишки стародавнього Корсуня. Свідченнями давніх часів є два давньоруські поселення, виявлені в Корсуні і Гарбузині, а також залишки оборонних укріплень - «Змієвих валів» поблизу Корсуня.Вид на р.Рось та один із 6-ти мостів
Вид на р.Рось,острів,русича та греблю. О!
Пам'ятний знак "Містам-форпостам Київської Русі" на о.Зелений
1320 р. Корсунь перейшов під владу Великого князівства Литовського, а 1569 р., після Люблінської унії, до Польського королівства, складової частини Речі Посполитої. У ті часи Корсунь з округою являв собою майже безлюдну пустелю.
8 лютого 1585 р. Корсуню надано Магдебурзьке право. Король Стефан Баторій своїм універсалом від 20 лютого 1585 р. надав Корсуню герб: «Лук жовтий натягнутий і стріла на тятиву покладена в червоному полі».
Будівля РЕМ біля греблі (1934р.?)
Панорама з мосту
Панорама з мосту-2
Вже у 20-их рр. XVIІ ст. Корсунь став значним містом Наддніпрянщини. За кількістю населення він тоді випередив Черкаси, Білу Церкву та інші міста і поступався лише перед Чигирином. Головною особливістю Корсуня стала значна концентрація в ньому козаків. Це був один із головних центрів українського козацтва.
Козацька старшина і заможні реєстрові козаки, що мешкали у Корсуні, крім земель у місті та на його околицях, мали свої хутори. Тому в Корсунському старостві у пер. пол. XVIІ ст. сіл не значилось, лише "хутори міські, козацькі". Але дуже багато було у місті козацької бідноти та безземельних селян. Саме вони під час виступу Тараса Федоровича (Трясила) підняли повстання у Корсуні. Сталося це 1630 р. Тоді військо Трясила, що оточило місто, було підтримане міщанами та реєстровими козаками. Польсько-шляхетське військо не витримало удару з фронту й тилу й поспішно втекло у Бар.Гребля-міст
Спасо-Преображенський храм
Алея,яка закінчується меморіалом пам*яті загиблих у ВВВ
Під час Визвольної війни 1648-54 рр. місто стало центром великого козацького полку. Цей полк був найбільшим серед 16 козацьких полків.
26 травня 1648 р. неподалік від Корсуня відбулася велика битва між польським та козацьким військом. Козаки, разом із союзниками татарами, отримали в цій битві перемогу, вщент розбивши польсько-шляхетське військо.Братська могила 242-х підпільників, партизанів і активістів, яких було розстріляно у 1943 р. та пам*ятник на честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС
Хрест, присвячений полковникам Корсунського полку
Зеленоводна заплава Росі
Період історії, що отримав назву "Руїна", розпочався після смерті Б. Хмельницького. Тоді у Корсуні відбулася козацька рада, яка обрала гетьманом І. Виговського. Новий гетьман проводив антимосковську політику. Москва, що була невдоволена Виговським, підбурювала козацьку старшину проти нього. Це призвело до заколоту та бунту, який очолив кошовий отаман Я. Барабаш. Підтримав бунт полтавський полковник М. Пушкар. Заколотники швидко оволоділи землями Полтавського та Лубенського полків. Але правобережні полки (у тому числі і Корсунський) підтримали Виговського. Війська гетьмана виступили проти заколотників і розбили їх під Полтавою.
А-ля каньйон
Брама садиби Лопухіних
Т.Г.Шевченко (1999р.). Один із декількох..
У 1659 р. Виговський заключив союз із татарським ханом Мухамед-Гіреєм IV і виступив проти російського війська, яке саме у цей час оточило Конотоп. 9 липня 1659 р. під Конотопом козацько-татарське військо завдало нищівної поразки основним силам російського царя. Але Виговський не зміг розвинути свій успіх. Усе зіпсувала громадянська війна, спровокована опозицією, яку очолював Ю. Хмельницький. В результаті Виговський зрікся гетьманства, а Юрій Хмельницький 27 жовтня 1659 р. підписав новий російсько-український договір (це сталося у Переяславі). За цим договором Україна остаточно втрачала незалежність і перетворювалась на російську колонію.
Головний вхід на територію історико-культурного заповідника (1765р.) із прибудованими корпусами
Готично.Склепіння в*їздної брами
Барельєф на скелі: Шевченко,Чуприна та козак (1992-1993рр.)
У 1660 р. польські війська, що розгромили російську армію Шереметьєва, примусили Ю. Хмельницького присягнути на вірність польському королю. Сталося це 21 листопада у Корсуні після "чорної ради". Ця подія стала причиною розколу України на дві частини - Правобережну й Лівобережну. Лівобережним гетьманом у 1662 р. обрали Я. Сомка.
1663 р. в Корсуні відбулася ще одна рада, на якій Ю. Хмельницький склав булаву. Новим правобережним гетьманом обрали П.Тетерю. Того ж року на "чорній раді" у Ніжині лівобережним гетьманом обрали І. Брюховецького. Почався розквіт Руїни.
Контора управителя маєтком
Фото
Сутички між Лівим берегом, за яким стояла Москва, та Правим, який підтримували Польща та Крим, призвели до суспільного занепаду. Особливо помітним цей занепад був у Надроссі (у тому числі й на Корсунщині). Кількість населення тут постійно зменшувалась. У 1665 р. майже всі козаки Корсунського полку переселились на Лівобережжя, а у 1675р. війська лівобережного гетьмана І. Самойловича насильно відправили жителів міста у "Задніпря", саме ж місто спалили. Тож на кін. 70-х рр. ХVІІ ст. Корсунщина перетворилась на безлюдну пустку.
Стайня-каретна (кін.19ст.?)
Манеж (1830-1840рр.)
До 1775 р. Корсунем володів князь Яблоновський,а в 1780 р. Корсунське староство передали у власність польському князю Станіславу Понятовському, який був племінником тодішнього короля Станіслава-Августа.
Понятовський доклав чимало зусиль для відбудови Корсуня та процвітання краю. Він навіть звільнив місцевих жителів від кріпосних повинностей. У 80-х рр. XVIII ст. Станіслав Понятовський розпочав будівництво великого маєтку, який згодом став палацово-парковим комплексом. Саме цей комплекс зараз є основою Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.
Після приєднання краю до Росії Корсунське староство було подароване князю Петру Лопухіну. Сталося це в 1799 р.Будівля манежу не використовується
Природа тут шикарна
У ХІХ ст. на території Корсуня було дві великих церкви - Преображенська та Іллінська. Іллінську церкву збудували в 1701 р. Цей храм не зміг вистояти у радянські часи. Те ж саме можна сказати про великий Преображенський собор, який князь Лопухін збудував у 1821 р. Також у Корсуні в ХІХ ст. стояв досить великий Онуфріївський монастир, але зараз від обителі немає і сліду.
Експозиція військової техніки
Експозиція військової техніки-2
Поряд із палацом, ще на поч. ХХ ст. стояла оригінальна лютеранська каплиця. Цю споруду збудували німці, що працювали у ХІХ ст. на суконній фабриці та на інших підприємствах міста. Каплицю зруйнувала повінь на Росі у 1942 р.
1813 р. в Корсуні збудували велику суконну фабрику, яка довгий час була головним промисловим підприємством міста, а у 1860 р. було збудовано шкіряний завод.
Майже все ХІХ ст. Лопухіни (а потім Лопухіни-Демідови) намагались облаштувати свій маєток і це їм удалося. Зараз Корсунський палацово-парковий ансамбль можна вважати одним із кращих в Україні.Експонати музею Корсунь-Шевченківської битви-3
Панорама
Палацовий ансамбль у Корсуні почав будувати Станіслав Понятовський у 1789 р. як свою літню позаміську резиденцію. Основою ансамблю став великий кам'яний палац закладений того ж року. Архітектором палацу був Я.Д.Ліндсей. Палац збудували у стилі неоготики. Спочатку це була двоповерхова споруда зведена з цегли й дерева, яка мала п'ятистінний тамбур головного входу та бічні ризалити. У 30-40-х рр. ХІХ ст. палац зазнав значних перебудов, які здійснювали нові власники Корсуня Лопухіни-Демидови, після якої він набув рис російського романтизму з елементами неоготики та класицизму.
Палац.Фасад
Будівля палацу-музею (1787-1789рр.)
Грот у скелі
Поряд із палацом у 1782-83 рр.звели великий флігель. Первісно це була одноповерхова будівля, з'єднана з палацом ордерною галереєю. У ХІХ ст. флігель добудували - він отримав ще два поверхи й перетворився у типову споруду в стилі раннього класицизму. Зараз на третьому поверсі флігелю розташована картинна галерея, яку відкрили у 1977 р.
Ще однією цікавою будівлею ансамблю є в'їздна брама. Її збудували в 30-х рр. ХІХ ст. у формах французької оборонної архітектури. До неї прибудували одноповерховий корпус господарського призначення, а також стайню-каретну. Тоді ж за проектом невідомого архітектора Лопухіни звели одноповерховий цегляний манеж. Вигляд цією споруди неодноразово змінювався в результаті численних добудов. Останні три добудови були зроблені у радянські часи.
Фото
Флігель.Один із входів у картинну галерею
Флігель (1782-1783рр.;друг.пол.19ст.)
В 30-40-х рр. ХІХ ст. була зведена ще одну цікаву споруду ансамблю - швейцарський будинок. Ця двоповерхова дерев'яна споруда має бічні галереї і була збудована для челяді. Розташований будинок на Швейцарському острові.
Наприк. ХІХ ст. в маєтку звели каретну, а на поч. ХХ ст.- лазні.
На території палацового ансамблю розташовані дві православні каплиці. Особливо цікавою є каплиця, розташована біля входу у флігель. Її збудували у пер. пол. ХІХ ст. на місці колишньої лютеранської каплички.Православна капличка (кін.19ст.)
Прибрамний корпус
Палацовий ансамбль Корсуня, який у сер. ХІХ ст. вважався одним із найбагатших у Європі, оточено ландшафтним парком площею 97 га. Парк було закладено у 1782 р. архітектором Жаном-Анрі Мюнцем у стилі англійського ландшафтного парку. За основу для парку використали природний ландшафт кам'янистої заплави та терас р.Рось. Величезні обкатані гранітні брили, скелі, перекати та пороги численних рукавів та протоків Росі у синтезі з існуючими деревними насадженнями створюють дуже оригінальну паркову композицію. Доповнюють цю композицію малі архітектурні форми: альтанки, містки, скульптурні зображення, світильники. На одному з островів на узвишші залісненого пагорба ще за часів Понятовського у скелі висікли грот. Грот цей існує і зараз.
Панорама
Головна брама.Вид з двору
В радянські часи парк, що отримав назву "Парк ім. Леніна", набув рис відвертої провінційності та поступово руйнувався. Його реконструкція почалась лише у 80-х рр. ХХ ст., а у 1994 р.його включили в склад Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Зараз у парку зростає близько 300 видів рослин, які формують досить оригінальні ландшафти. Особливо цікавими є гора Янталка, повністю засаджена бузком, та Князівська алея ялин.
Інфо звідси.Карта-схема парково-палацового комплексу
Городище 11-13ст. та пам*ятний знак на ньому
Фонтан
Т.Г.Шевченко(1957р.). На відстані 150м. -ще одне погруддя митця))
Корсунь був заснований в 1032 р. князем Ярославом Мудрим як місто-фортец на р. Рось. Пороська оборонна лінія, в яку він входив, захищала Давню Русь від набігів кочових племен. Цікаво, що назву Корсунь, (так називалося місто до 1944р.), дали поселенню священики Десятинної церкви на честь свого рідного кримського Херсонеса(?).
Церква Спаса Нерукотворного з дзвіницею
Дзвіниця новозбудованого храму
Святиня на розі вул. Ювілейна і М.Горького
З 1195 по 1240-ві рр. Корсунь був центром удільного князівства, яким правили представники роду Мономаховичів. Першим корсунським князем був волинський князь Роман Мстиславович. У 40-х рр. ХІІІ ст. Корсунь був зруйнований монголо-татарами. В урочищі Замчищі при впадінні Корсунки в Рось височить городище - залишки стародавнього Корсуня. Свідченнями давніх часів є два давньоруські поселення, виявлені в Корсуні і Гарбузині, а також залишки оборонних укріплень - «Змієвих валів» поблизу Корсуня.Вид на р.Рось та один із 6-ти мостів
Вид на р.Рось,острів,русича та греблю. О!
Пам'ятний знак "Містам-форпостам Київської Русі" на о.Зелений
1320 р. Корсунь перейшов під владу Великого князівства Литовського, а 1569 р., після Люблінської унії, до Польського королівства, складової частини Речі Посполитої. У ті часи Корсунь з округою являв собою майже безлюдну пустелю.
8 лютого 1585 р. Корсуню надано Магдебурзьке право. Король Стефан Баторій своїм універсалом від 20 лютого 1585 р. надав Корсуню герб: «Лук жовтий натягнутий і стріла на тятиву покладена в червоному полі».
Будівля РЕМ біля греблі (1934р.?)
Панорама з мосту
Панорама з мосту-2
Вже у 20-их рр. XVIІ ст. Корсунь став значним містом Наддніпрянщини. За кількістю населення він тоді випередив Черкаси, Білу Церкву та інші міста і поступався лише перед Чигирином. Головною особливістю Корсуня стала значна концентрація в ньому козаків. Це був один із головних центрів українського козацтва.
Козацька старшина і заможні реєстрові козаки, що мешкали у Корсуні, крім земель у місті та на його околицях, мали свої хутори. Тому в Корсунському старостві у пер. пол. XVIІ ст. сіл не значилось, лише "хутори міські, козацькі". Але дуже багато було у місті козацької бідноти та безземельних селян. Саме вони під час виступу Тараса Федоровича (Трясила) підняли повстання у Корсуні. Сталося це 1630 р. Тоді військо Трясила, що оточило місто, було підтримане міщанами та реєстровими козаками. Польсько-шляхетське військо не витримало удару з фронту й тилу й поспішно втекло у Бар.Гребля-міст
Спасо-Преображенський храм
Алея,яка закінчується меморіалом пам*яті загиблих у ВВВ
Під час Визвольної війни 1648-54 рр. місто стало центром великого козацького полку. Цей полк був найбільшим серед 16 козацьких полків.
26 травня 1648 р. неподалік від Корсуня відбулася велика битва між польським та козацьким військом. Козаки, разом із союзниками татарами, отримали в цій битві перемогу, вщент розбивши польсько-шляхетське військо.Братська могила 242-х підпільників, партизанів і активістів, яких було розстріляно у 1943 р. та пам*ятник на честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС
Хрест, присвячений полковникам Корсунського полку
Зеленоводна заплава Росі
Період історії, що отримав назву "Руїна", розпочався після смерті Б. Хмельницького. Тоді у Корсуні відбулася козацька рада, яка обрала гетьманом І. Виговського. Новий гетьман проводив антимосковську політику. Москва, що була невдоволена Виговським, підбурювала козацьку старшину проти нього. Це призвело до заколоту та бунту, який очолив кошовий отаман Я. Барабаш. Підтримав бунт полтавський полковник М. Пушкар. Заколотники швидко оволоділи землями Полтавського та Лубенського полків. Але правобережні полки (у тому числі і Корсунський) підтримали Виговського. Війська гетьмана виступили проти заколотників і розбили їх під Полтавою.
А-ля каньйон
Брама садиби Лопухіних
Т.Г.Шевченко (1999р.). Один із декількох..
У 1659 р. Виговський заключив союз із татарським ханом Мухамед-Гіреєм IV і виступив проти російського війська, яке саме у цей час оточило Конотоп. 9 липня 1659 р. під Конотопом козацько-татарське військо завдало нищівної поразки основним силам російського царя. Але Виговський не зміг розвинути свій успіх. Усе зіпсувала громадянська війна, спровокована опозицією, яку очолював Ю. Хмельницький. В результаті Виговський зрікся гетьманства, а Юрій Хмельницький 27 жовтня 1659 р. підписав новий російсько-український договір (це сталося у Переяславі). За цим договором Україна остаточно втрачала незалежність і перетворювалась на російську колонію.
Головний вхід на територію історико-культурного заповідника (1765р.) із прибудованими корпусами
Готично.Склепіння в*їздної брами
Барельєф на скелі: Шевченко,Чуприна та козак (1992-1993рр.)
У 1660 р. польські війська, що розгромили російську армію Шереметьєва, примусили Ю. Хмельницького присягнути на вірність польському королю. Сталося це 21 листопада у Корсуні після "чорної ради". Ця подія стала причиною розколу України на дві частини - Правобережну й Лівобережну. Лівобережним гетьманом у 1662 р. обрали Я. Сомка.
1663 р. в Корсуні відбулася ще одна рада, на якій Ю. Хмельницький склав булаву. Новим правобережним гетьманом обрали П.Тетерю. Того ж року на "чорній раді" у Ніжині лівобережним гетьманом обрали І. Брюховецького. Почався розквіт Руїни.
Контора управителя маєтком
Фото
Сутички між Лівим берегом, за яким стояла Москва, та Правим, який підтримували Польща та Крим, призвели до суспільного занепаду. Особливо помітним цей занепад був у Надроссі (у тому числі й на Корсунщині). Кількість населення тут постійно зменшувалась. У 1665 р. майже всі козаки Корсунського полку переселились на Лівобережжя, а у 1675р. війська лівобережного гетьмана І. Самойловича насильно відправили жителів міста у "Задніпря", саме ж місто спалили. Тож на кін. 70-х рр. ХVІІ ст. Корсунщина перетворилась на безлюдну пустку.
Стайня-каретна (кін.19ст.?)
Манеж (1830-1840рр.)
До 1775 р. Корсунем володів князь Яблоновський,а в 1780 р. Корсунське староство передали у власність польському князю Станіславу Понятовському, який був племінником тодішнього короля Станіслава-Августа.
Понятовський доклав чимало зусиль для відбудови Корсуня та процвітання краю. Він навіть звільнив місцевих жителів від кріпосних повинностей. У 80-х рр. XVIII ст. Станіслав Понятовський розпочав будівництво великого маєтку, який згодом став палацово-парковим комплексом. Саме цей комплекс зараз є основою Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.
Після приєднання краю до Росії Корсунське староство було подароване князю Петру Лопухіну. Сталося це в 1799 р.Будівля манежу не використовується
Природа тут шикарна
У ХІХ ст. на території Корсуня було дві великих церкви - Преображенська та Іллінська. Іллінську церкву збудували в 1701 р. Цей храм не зміг вистояти у радянські часи. Те ж саме можна сказати про великий Преображенський собор, який князь Лопухін збудував у 1821 р. Також у Корсуні в ХІХ ст. стояв досить великий Онуфріївський монастир, але зараз від обителі немає і сліду.
Експозиція військової техніки
Експозиція військової техніки-2
Поряд із палацом, ще на поч. ХХ ст. стояла оригінальна лютеранська каплиця. Цю споруду збудували німці, що працювали у ХІХ ст. на суконній фабриці та на інших підприємствах міста. Каплицю зруйнувала повінь на Росі у 1942 р.
1813 р. в Корсуні збудували велику суконну фабрику, яка довгий час була головним промисловим підприємством міста, а у 1860 р. було збудовано шкіряний завод.
Майже все ХІХ ст. Лопухіни (а потім Лопухіни-Демідови) намагались облаштувати свій маєток і це їм удалося. Зараз Корсунський палацово-парковий ансамбль можна вважати одним із кращих в Україні.Експонати музею Корсунь-Шевченківської битви-3
Панорама
Палацовий ансамбль у Корсуні почав будувати Станіслав Понятовський у 1789 р. як свою літню позаміську резиденцію. Основою ансамблю став великий кам'яний палац закладений того ж року. Архітектором палацу був Я.Д.Ліндсей. Палац збудували у стилі неоготики. Спочатку це була двоповерхова споруда зведена з цегли й дерева, яка мала п'ятистінний тамбур головного входу та бічні ризалити. У 30-40-х рр. ХІХ ст. палац зазнав значних перебудов, які здійснювали нові власники Корсуня Лопухіни-Демидови, після якої він набув рис російського романтизму з елементами неоготики та класицизму.
Палац.Фасад
Будівля палацу-музею (1787-1789рр.)
Грот у скелі
Поряд із палацом у 1782-83 рр.звели великий флігель. Первісно це була одноповерхова будівля, з'єднана з палацом ордерною галереєю. У ХІХ ст. флігель добудували - він отримав ще два поверхи й перетворився у типову споруду в стилі раннього класицизму. Зараз на третьому поверсі флігелю розташована картинна галерея, яку відкрили у 1977 р.
Ще однією цікавою будівлею ансамблю є в'їздна брама. Її збудували в 30-х рр. ХІХ ст. у формах французької оборонної архітектури. До неї прибудували одноповерховий корпус господарського призначення, а також стайню-каретну. Тоді ж за проектом невідомого архітектора Лопухіни звели одноповерховий цегляний манеж. Вигляд цією споруди неодноразово змінювався в результаті численних добудов. Останні три добудови були зроблені у радянські часи.
Фото
Флігель.Один із входів у картинну галерею
Флігель (1782-1783рр.;друг.пол.19ст.)
В 30-40-х рр. ХІХ ст. була зведена ще одну цікаву споруду ансамблю - швейцарський будинок. Ця двоповерхова дерев'яна споруда має бічні галереї і була збудована для челяді. Розташований будинок на Швейцарському острові.
Наприк. ХІХ ст. в маєтку звели каретну, а на поч. ХХ ст.- лазні.
На території палацового ансамблю розташовані дві православні каплиці. Особливо цікавою є каплиця, розташована біля входу у флігель. Її збудували у пер. пол. ХІХ ст. на місці колишньої лютеранської каплички.Православна капличка (кін.19ст.)
Прибрамний корпус
Палацовий ансамбль Корсуня, який у сер. ХІХ ст. вважався одним із найбагатших у Європі, оточено ландшафтним парком площею 97 га. Парк було закладено у 1782 р. архітектором Жаном-Анрі Мюнцем у стилі англійського ландшафтного парку. За основу для парку використали природний ландшафт кам'янистої заплави та терас р.Рось. Величезні обкатані гранітні брили, скелі, перекати та пороги численних рукавів та протоків Росі у синтезі з існуючими деревними насадженнями створюють дуже оригінальну паркову композицію. Доповнюють цю композицію малі архітектурні форми: альтанки, містки, скульптурні зображення, світильники. На одному з островів на узвишші залісненого пагорба ще за часів Понятовського у скелі висікли грот. Грот цей існує і зараз.
Панорама
Головна брама.Вид з двору
В радянські часи парк, що отримав назву "Парк ім. Леніна", набув рис відвертої провінційності та поступово руйнувався. Його реконструкція почалась лише у 80-х рр. ХХ ст., а у 1994 р.його включили в склад Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Зараз у парку зростає близько 300 видів рослин, які формують досить оригінальні ландшафти. Особливо цікавими є гора Янталка, повністю засаджена бузком, та Князівська алея ялин.
Інфо звідси.Карта-схема парково-палацового комплексу
Городище 11-13ст. та пам*ятний знак на ньому