Вельми цікавий Кропивницький. Ч.1
Кропивницький. Він же донедавна Кіровоград. Він же (до 1924р.)-Єлисаветград. Він же один із обласних центрів,який обділений увагою мандрівників та вважається занадто радянським та нецікавим, щоб гаяти на нього час.. Спростовую! Хоч сам власне дотримувався такої думки. Але,краще один раз заїхати(не в пику!),аніж 20 разів проїхати!
Храм та янгол. Вид з вікна маршрутки
Монумент у сквері
Торговий будинок (друг.пол.19ст.)
Виникнення сучасного Кропивницького пов'язане з фортецею святої Єлисавети. 29 грудня 1751р. (9 січня 1752р.) сенат на підставі клопотання сербського полковника І.Хорвата видає указ про створення Нової Сербії та про будівництво для захисту Нової Сербії фортеці святої Єлисавети. У січні 1752р. указ був підписаний Єлизаветою Петрівною.
Зручне розташування визначило долю майбутнього міста. Міщанська слобода, навколо якої розрослось місто, з'явилась у 1753р.і ще до початку будівництва фортеці на лівому протилежному від фортеці березі Інгулу. Поява міщанської слободи біля фортеці стала наслідком створення Слобідського козацького полку. Стимулював заселення слободи дозвіл сената на проведення у міщанській слободі 4 ярмарків на рік та приїзд іноземців на ярмарки. Перший петропавлівський ярмарок пройшов на території новоствореної міщанської слободи 29 червня 1754р.,невдовзі після урочистого закладання фортеці.Обласний краєзнавчий музей / Пасаж (1897р.)
Будівля окружного суду (1845р.)
Громадський будинок (кін.19ст.)
Розвиток слободи триває попри призупинене у 1755р. будівництво фортеці святої Єлисавети. У 1755р. Міщанська слобода отримує атрибути міста і назву. Документи Нової Січі фіксують паралельно із згадками фортеці святої Єлисавети згадки міста з назвою Єлисавет. З дня заснування розвиток міста відбувався паралельно з побудовою та розвитком фортеці. На ярмарки до Єлисавета приїздили купці з Запоріжжя, Центральної Росії, Речі Посполитої і підпольських українських територій, Молдови, Криму, Туреччини. На ярмарках торгували продуктами землеробства і тваринництва, полотном, парусиною, вовною, вином.
Особняк (кін.19ст.)
Житловий будинок (кін.19-поч.20ст.)
Пам*ятний комплекс
Серед населення новоствореного міста переважали українці, друга за чисельністю група - старообрядці, третя група - греки.
З початку забудови Міщанської слободи у місті завдяки грекам з'явились правильні вулиці за європейським зразком. Вони були прямими, досить широкими і довгими. Розташовувалися вздовж Інгулу та перпендикулярно до нього. У той же час військові поселення, які не враховувались у склад міста (Пермська та Биківська слободи) забудовувалися практично стихійно, без будь-яких проектів. Місто Єлисавет було економічним центром, а фортеця - військовим та адміністративним. Адже крім комендатури у фортеці розміщувалась канцелярія Слобідського козацького полку, а згодом і провінціальна канцелярія. Фортеця з 22 березня 1764 р. до 26 березня 1765 р., була губернським центром новоствореної Новоросійської губернії. З 1764р. фортеця стає центром Єлисаветинської провінції, а з 1775р.- повітовим центром.Пам'ятник бойової слави - гармати + земляні укріплення Єлисаветинської фортеці
Військово-меморіальне кладовище (1950-2002рр.)
Пам'ятник воїнам-визволителям «Скорботна Батьківщина-мати»
Після ліквідації Запорізької Січі розпочався процес заміни козацьких топонімів імперськими. З 1775р. поряд з назвою Єлисавет почали вживатись русифіковані варіанти Єлисаветоград та Єлисаветград. Роком офіційного затвердження назви Єлисаветград вважається 1784 р. Тоді ж фортеця разом з форштадтами (Пермською та Биківською слободами) була приєднана до міста.
Нові Герої
Пам'ятник невідомим радянським воїнам
Фото
Розквіт міста пов'язаний з графом Д. Є. Остен-Сакеном. З 1835р. до 1850р. він очолював Новоросійські військові поселення, до складу яких з 1829 р. увійшов Єлисаветград. Завдяки Д. Є. Остен-Сакену у місті з'явились «великий» міст через Інгул, нові кам'яні будинки, нові бульвари, сади, почалося озеленення та замощення вулиць.
Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію залізниці Харків-Єлисаветград-Одеса (1868-1869рр.), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск 1874р. підприємства англійців Братів Ельворті, яке перетворилося на флагман місцевої промисловості ПАТ «Ельворті». Монстро
Церква Володимирської ікони Божої Матері (1812р.)
Храмова дзвіниця (1812р.)
В часи головування О.Пашутіна (1878-1905рр.) у місті з'явились: водогін (1893 р.), електричний трамвай (1897 р.), телефонна станція, телеграф, інші елементи інфраструктури, публічна бібліотека. На кін. XIX ст. у місті діяло близько 20 закладів освіти, зокрема і перший (від 1870 р.) заклад середньої освіти в місті Єлисаветградське земське реальне училище. Єлисаветград активно розбудовувався, набувши європейського вигляду, а 1882 р. став «колискою української драматургії» - в місті відкрився перший український професійний театр, у якому працювали видатні українські культурні діячі М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Заньковецька, М. Садовський тощо. Духовний комплекс
Комплекс грецької церкви Володимирської ікони Божої Матері / Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці (1812р.)
Інгул ліворуч
Протягом 1919-1922 рр. у Єлизаветі діяв Єлисаветградсько-Олександрійський повстанком, під керівництвом Герасима Нестеренка, який підпорядковувався Холодноярській республіці.
У 1922 р. Холодноярська організація складалася з двох підрозділів. Першою Холодноярською округою (Єлисаветградсько-Олександрійською) керував Герасим Нестеренко-Орел, Другою (Чигиринсько-Звенигородською плюс Чорний ліс на Єлисаветградщині) - Ларіон Завгородній. Отаман Нестеренко-Орел був останнім із Головних отаманів Холодного Яру, обраним на загальному представницькому з'їзді.
Після поразки Української революції та утвердження по всій Україні радянської влади у 1920 р. Єлизавет остаточно зайняли більшовики. З приходом більшовиків повернулась назва Єлизаветград. Під час громадянської війни та у перші роки радянської влади у Єлизаветграді були в обігу власні єлисаветградські гроші.Інгул праворуч
Преображенський храм (1833р.)
Каплиця(?) на території
Від 1923р. місто - окружний центр УСРР. 1924 р. місто перейменоване на Зінов'євськ, від 1932 р. - у складі Одеської обл., у грудні 1934 р. перейменоване на Кірово, а разом з новим перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 р. стало обласним центром. Після 1991 р. загострилось питання перейменування Кіровограда - місцева інтелігенція і представники широкої громадськості не раз зверталися з подібними пропозиціями і петиціями до міських можновладців. Нарешті у жовтні 2008 р. Кіровоградська міськрада вирішила провести одночасно з позачерговими виборами до ВР України місцевий референдум про повернення місту назви Єлисаветград. Однак рішення про проведення дочасних парламентських виборів одночасно з Президентськими виборами 2010 р. в межах країни ухвалено не було.
14 липня 2016 р. постановою ВР України місто Кіровоград перейменоване на Кропивницький. Церква.Фасад
Храм Преображення.Профіль
Готель "Рига" (кін.19ст.)
Кропивницький кафедральний Собор є єдиним храмом міста, який за всю свою історію жодного разу не припиняв своєї діяльності.
Храм засновано 1757 р. греками-переселенцями на честь Володимирської ікони Божої матері. Грецькі купці ще в пер. пол. XVIII ст. заснували біля фортечних укріплень на березі Інгулу грецьку слободу і заклали недалеко від ярмаркового майдану свій дерев'яний храм, освячений 25 вересня 1766 р. в пам'ять царя Костянтина. У 1812 р. (на честь перемоги над Наполеоном) на його місці стояв новий кам'яний православний храм з трьома престолами. Тоді ж зведено й триярусну дзвіницю. У 1898 р. споруду храму суттєво добудували, збільшили його площу майже вдвічі.
По звільненні Кіровограда 1944 р., після руйнування Успенського храму, Собор був переведений в храм Володимирської ікони Божої матері, а головний престол нового Собору присвячений святу Різдва Пресвятої Богородиці.Житловий будинок
Міська рада (1955-1959рр.)
Головний поштамт (кін.19ст.)
З історії ще одного храму міста : Спасо-Преображенський собор у Кропивницькому розташований у середмісті, але водночас у затишній місцині. Храм збудовано в неокласичному архітектурному стилі. Одноповерхова будівля має три бані, вишуканий портик з чотирма колонами коринфського ордеру.
На місці, де тепер розташовано Преображенську церкву, було побудовано невеличку дерев'яну церкву, парафіянами якої спочатку були старообрядці, які потім перейшли в православ'я. Дерев'яну Преображенську церкву на цьому місці було збудовано у 1788р.,а вже у 1798р. вона згоріла. 1799р. на її місці було збудовано кам'яну п'ятиглаву двоповерхову церкву. На жаль, її було зведено з неналежним дотриманням технічних умов, відтак, за якийсь час церква розвалилася. Згодом, уже на поч. 1810-х рр. було розпочато нове будівництво кам'яної церкви. Церква була одноповерховою, трьохглавою. Будівництво (власне перебудову) закінчено і освячено храм 1813 р.
У радянський час собор припинив свою діяльність як культова споруда. А 1965 р. в його стінах було відкрито міську картинну галерею. Власне це і допомогло зберегти церкву від руйнації як такої. Такої симпатичної архітектури в місті вдосталь!
Фото
Далі буде...
Храм та янгол. Вид з вікна маршрутки
Монумент у сквері
Торговий будинок (друг.пол.19ст.)
Виникнення сучасного Кропивницького пов'язане з фортецею святої Єлисавети. 29 грудня 1751р. (9 січня 1752р.) сенат на підставі клопотання сербського полковника І.Хорвата видає указ про створення Нової Сербії та про будівництво для захисту Нової Сербії фортеці святої Єлисавети. У січні 1752р. указ був підписаний Єлизаветою Петрівною.
Зручне розташування визначило долю майбутнього міста. Міщанська слобода, навколо якої розрослось місто, з'явилась у 1753р.і ще до початку будівництва фортеці на лівому протилежному від фортеці березі Інгулу. Поява міщанської слободи біля фортеці стала наслідком створення Слобідського козацького полку. Стимулював заселення слободи дозвіл сената на проведення у міщанській слободі 4 ярмарків на рік та приїзд іноземців на ярмарки. Перший петропавлівський ярмарок пройшов на території новоствореної міщанської слободи 29 червня 1754р.,невдовзі після урочистого закладання фортеці.Обласний краєзнавчий музей / Пасаж (1897р.)
Будівля окружного суду (1845р.)
Громадський будинок (кін.19ст.)
Розвиток слободи триває попри призупинене у 1755р. будівництво фортеці святої Єлисавети. У 1755р. Міщанська слобода отримує атрибути міста і назву. Документи Нової Січі фіксують паралельно із згадками фортеці святої Єлисавети згадки міста з назвою Єлисавет. З дня заснування розвиток міста відбувався паралельно з побудовою та розвитком фортеці. На ярмарки до Єлисавета приїздили купці з Запоріжжя, Центральної Росії, Речі Посполитої і підпольських українських територій, Молдови, Криму, Туреччини. На ярмарках торгували продуктами землеробства і тваринництва, полотном, парусиною, вовною, вином.
Особняк (кін.19ст.)
Житловий будинок (кін.19-поч.20ст.)
Пам*ятний комплекс
Серед населення новоствореного міста переважали українці, друга за чисельністю група - старообрядці, третя група - греки.
З початку забудови Міщанської слободи у місті завдяки грекам з'явились правильні вулиці за європейським зразком. Вони були прямими, досить широкими і довгими. Розташовувалися вздовж Інгулу та перпендикулярно до нього. У той же час військові поселення, які не враховувались у склад міста (Пермська та Биківська слободи) забудовувалися практично стихійно, без будь-яких проектів. Місто Єлисавет було економічним центром, а фортеця - військовим та адміністративним. Адже крім комендатури у фортеці розміщувалась канцелярія Слобідського козацького полку, а згодом і провінціальна канцелярія. Фортеця з 22 березня 1764 р. до 26 березня 1765 р., була губернським центром новоствореної Новоросійської губернії. З 1764р. фортеця стає центром Єлисаветинської провінції, а з 1775р.- повітовим центром.Пам'ятник бойової слави - гармати + земляні укріплення Єлисаветинської фортеці
Військово-меморіальне кладовище (1950-2002рр.)
Пам'ятник воїнам-визволителям «Скорботна Батьківщина-мати»
Після ліквідації Запорізької Січі розпочався процес заміни козацьких топонімів імперськими. З 1775р. поряд з назвою Єлисавет почали вживатись русифіковані варіанти Єлисаветоград та Єлисаветград. Роком офіційного затвердження назви Єлисаветград вважається 1784 р. Тоді ж фортеця разом з форштадтами (Пермською та Биківською слободами) була приєднана до міста.
Нові Герої
Пам'ятник невідомим радянським воїнам
Фото
Розквіт міста пов'язаний з графом Д. Є. Остен-Сакеном. З 1835р. до 1850р. він очолював Новоросійські військові поселення, до складу яких з 1829 р. увійшов Єлисаветград. Завдяки Д. Є. Остен-Сакену у місті з'явились «великий» міст через Інгул, нові кам'яні будинки, нові бульвари, сади, почалося озеленення та замощення вулиць.
Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію залізниці Харків-Єлисаветград-Одеса (1868-1869рр.), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск 1874р. підприємства англійців Братів Ельворті, яке перетворилося на флагман місцевої промисловості ПАТ «Ельворті». Монстро
Церква Володимирської ікони Божої Матері (1812р.)
Храмова дзвіниця (1812р.)
В часи головування О.Пашутіна (1878-1905рр.) у місті з'явились: водогін (1893 р.), електричний трамвай (1897 р.), телефонна станція, телеграф, інші елементи інфраструктури, публічна бібліотека. На кін. XIX ст. у місті діяло близько 20 закладів освіти, зокрема і перший (від 1870 р.) заклад середньої освіти в місті Єлисаветградське земське реальне училище. Єлисаветград активно розбудовувався, набувши європейського вигляду, а 1882 р. став «колискою української драматургії» - в місті відкрився перший український професійний театр, у якому працювали видатні українські культурні діячі М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Заньковецька, М. Садовський тощо. Духовний комплекс
Комплекс грецької церкви Володимирської ікони Божої Матері / Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці (1812р.)
Інгул ліворуч
Протягом 1919-1922 рр. у Єлизаветі діяв Єлисаветградсько-Олександрійський повстанком, під керівництвом Герасима Нестеренка, який підпорядковувався Холодноярській республіці.
У 1922 р. Холодноярська організація складалася з двох підрозділів. Першою Холодноярською округою (Єлисаветградсько-Олександрійською) керував Герасим Нестеренко-Орел, Другою (Чигиринсько-Звенигородською плюс Чорний ліс на Єлисаветградщині) - Ларіон Завгородній. Отаман Нестеренко-Орел був останнім із Головних отаманів Холодного Яру, обраним на загальному представницькому з'їзді.
Після поразки Української революції та утвердження по всій Україні радянської влади у 1920 р. Єлизавет остаточно зайняли більшовики. З приходом більшовиків повернулась назва Єлизаветград. Під час громадянської війни та у перші роки радянської влади у Єлизаветграді були в обігу власні єлисаветградські гроші.Інгул праворуч
Преображенський храм (1833р.)
Каплиця(?) на території
Від 1923р. місто - окружний центр УСРР. 1924 р. місто перейменоване на Зінов'євськ, від 1932 р. - у складі Одеської обл., у грудні 1934 р. перейменоване на Кірово, а разом з новим перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 р. стало обласним центром. Після 1991 р. загострилось питання перейменування Кіровограда - місцева інтелігенція і представники широкої громадськості не раз зверталися з подібними пропозиціями і петиціями до міських можновладців. Нарешті у жовтні 2008 р. Кіровоградська міськрада вирішила провести одночасно з позачерговими виборами до ВР України місцевий референдум про повернення місту назви Єлисаветград. Однак рішення про проведення дочасних парламентських виборів одночасно з Президентськими виборами 2010 р. в межах країни ухвалено не було.
14 липня 2016 р. постановою ВР України місто Кіровоград перейменоване на Кропивницький. Церква.Фасад
Храм Преображення.Профіль
Готель "Рига" (кін.19ст.)
Кропивницький кафедральний Собор є єдиним храмом міста, який за всю свою історію жодного разу не припиняв своєї діяльності.
Храм засновано 1757 р. греками-переселенцями на честь Володимирської ікони Божої матері. Грецькі купці ще в пер. пол. XVIII ст. заснували біля фортечних укріплень на березі Інгулу грецьку слободу і заклали недалеко від ярмаркового майдану свій дерев'яний храм, освячений 25 вересня 1766 р. в пам'ять царя Костянтина. У 1812 р. (на честь перемоги над Наполеоном) на його місці стояв новий кам'яний православний храм з трьома престолами. Тоді ж зведено й триярусну дзвіницю. У 1898 р. споруду храму суттєво добудували, збільшили його площу майже вдвічі.
По звільненні Кіровограда 1944 р., після руйнування Успенського храму, Собор був переведений в храм Володимирської ікони Божої матері, а головний престол нового Собору присвячений святу Різдва Пресвятої Богородиці.Житловий будинок
Міська рада (1955-1959рр.)
Головний поштамт (кін.19ст.)
З історії ще одного храму міста : Спасо-Преображенський собор у Кропивницькому розташований у середмісті, але водночас у затишній місцині. Храм збудовано в неокласичному архітектурному стилі. Одноповерхова будівля має три бані, вишуканий портик з чотирма колонами коринфського ордеру.
На місці, де тепер розташовано Преображенську церкву, було побудовано невеличку дерев'яну церкву, парафіянами якої спочатку були старообрядці, які потім перейшли в православ'я. Дерев'яну Преображенську церкву на цьому місці було збудовано у 1788р.,а вже у 1798р. вона згоріла. 1799р. на її місці було збудовано кам'яну п'ятиглаву двоповерхову церкву. На жаль, її було зведено з неналежним дотриманням технічних умов, відтак, за якийсь час церква розвалилася. Згодом, уже на поч. 1810-х рр. було розпочато нове будівництво кам'яної церкви. Церква була одноповерховою, трьохглавою. Будівництво (власне перебудову) закінчено і освячено храм 1813 р.
У радянський час собор припинив свою діяльність як культова споруда. А 1965 р. в його стінах було відкрито міську картинну галерею. Власне це і допомогло зберегти церкву від руйнації як такої. Такої симпатичної архітектури в місті вдосталь!
Фото
Далі буде...