Європа восени. Про страйк
Мабуть вже кожен знає. що у Франції зараз страйкують працівники громадського транспорту та держслужбовці. Приїхавши на Україну , увімкнула телевізора, а там показують демонстрації та розказують про страшні історії.
А тепер мої особисті враження:
Приїхали ми до Прижу як раз у перший день страйку, це був понеділок. Що цікаво, страйкувати почали після 15:00 (давали час уряду й профспілкам на те, щоб дійти згоди). Під час страйку транспорт таки ходив, але БЕЗКОШТОВНО на вході! Уявляєте, вони страйкують не проти пасажирів, а проти змін. Тому більшість ліній метро та трамваї працювали, лише збільшивши інтревали. Внаслідок цього у метро був маленький натовп (за київсько-харківськими мірками), але втиснутися завжди було можна.Кожен раз заходячи у метро, я посміхалася при думці, що економлю 1,5 євро. І так 4 дні. Дрібниця, але приємно.
Враховуючи те, що сам Париж не такий-то й великий (можна з одного кінця до іншого пройти за 4-5 годин) і майже у всіх є велосипеди, то катастрофічність страйку дещо перебільшина. Для тих в кого нема велосипеда, мер Парижа встановив прокат. І кожен парижанин може узяти велосипеда на декілька годин прямо на вулиці. таких паркінгів з велосипедами мною було помічено дуже багато. А французи балувані комфортом і гарним транспортом.
І ще дещо про паризьке метро:
Загальна чисельність станцій - понад 350.Зупинки розташовані дуже щільно (майже через кожні 500м). Двері у вагон треба відчиняти самостійно на кожній зупинці. На странціях весять електронні табло на яких зазначено через скільки прибуде наступна електричка. Переходи в них (як і входи-виходи) дуже вузькі, одразу приходить думка про те, що вони не розрахованы на великий натовп.
Про трамваї:
Самі бачите, порівнювати за рівнем комфорту з нашими краще не треба. Чисті, зручні, іздять плавно. На зупинках та ж фігня з інформацією про час до найближчих двох трамваїв.
А тепер мої особисті враження:
Приїхали ми до Прижу як раз у перший день страйку, це був понеділок. Що цікаво, страйкувати почали після 15:00 (давали час уряду й профспілкам на те, щоб дійти згоди). Під час страйку транспорт таки ходив, але БЕЗКОШТОВНО на вході! Уявляєте, вони страйкують не проти пасажирів, а проти змін. Тому більшість ліній метро та трамваї працювали, лише збільшивши інтревали. Внаслідок цього у метро був маленький натовп (за київсько-харківськими мірками), але втиснутися завжди було можна.Кожен раз заходячи у метро, я посміхалася при думці, що економлю 1,5 євро. І так 4 дні. Дрібниця, але приємно.
Враховуючи те, що сам Париж не такий-то й великий (можна з одного кінця до іншого пройти за 4-5 годин) і майже у всіх є велосипеди, то катастрофічність страйку дещо перебільшина. Для тих в кого нема велосипеда, мер Парижа встановив прокат. І кожен парижанин може узяти велосипеда на декілька годин прямо на вулиці. таких паркінгів з велосипедами мною було помічено дуже багато. А французи балувані комфортом і гарним транспортом.
І ще дещо про паризьке метро:
Загальна чисельність станцій - понад 350.Зупинки розташовані дуже щільно (майже через кожні 500м). Двері у вагон треба відчиняти самостійно на кожній зупинці. На странціях весять електронні табло на яких зазначено через скільки прибуде наступна електричка. Переходи в них (як і входи-виходи) дуже вузькі, одразу приходить думка про те, що вони не розрахованы на великий натовп.
Про трамваї:
Самі бачите, порівнювати за рівнем комфорту з нашими краще не треба. Чисті, зручні, іздять плавно. На зупинках та ж фігня з інформацією про час до найближчих двох трамваїв.