Nov 14, 2010 22:04
Книжка Конрада Лоренца "Агресія" - одна з моїх улюблених. Вона про рибок і про гусей, але з неї багато чого стає зрозуміло і про людей.
Отже, про рибок. Вони поділяються на дві великі групи - одні, падлюки, егоїстичні, риють собі нірки скраю і нікого на свою територію не допускають. При цьому дуже барвисті, яскраві, індивідуальні. А до другої групи належать рибки, що плавають косяками. Вони всі однаковісінькі, сріблясто-сірі, анонімні, не відрізниш одну від одної. Що їм дає плавання косяками, науковці до кінця так і не з'ясували. Ані їжі більше, ні захисту. Зате "та всі як один, та всі як один". При чому плавають косяки хаотично, незбагненно, і кожна рибка всіма своїми органами чуття стежить, щоб точнісінько повторювати кожен рух косяка. Навіщось.
І що зробили науковці? Виловили одну рибку й видалили в неї половину її схожого на кишечку мозку. Передню половину, ту, що відповідає за синхронність руху в косяку. А задню, ту, що відповідає за харчування, за всі інші рухи, лишили. І випустили ту півмозкову рибку назад у косяк.
Що ж вийшло? Рибка з косяка плавала собі, де хотіла, не озираючись на риб'ячий колектив. Побачить смачненьку планктонинку - шасть туди. Злякається якоїсь хвильки - шасть сюди. І уявляєте - весь табунець, весь косяк рибок почав точнісінько повторювати її рухи й плавати так само, як та калічна рибка.
Мораль: щоб бути вождем мас, треба мати велику вавку в голові.
вождизм,
хата скраю,
три гетьмани,
закони природи