Чи закінчиться криза Українським бунтом?
Протестний потенціал в Україні продовжує наростати у зв’язку з наслідками економічної кризи та непопулярними „антикризовими” заходами влади. 8 листопада у Києві відбувся „Марш за соціальні права”, організований рядом об’єднань лівого спрямування. Учасники маршу переконували, що поточна криза - це логічний результат розвитку глобального спекулятивного капіталізму, за якого лише десята частина світових грошей підкріплена реальним виробництвом. Рано чи пізно, перевернута піраміда, що складалась з „віртуальних грошей”, мала рухнути. Нажаль, уламки її посипались на голови простих трудящих.
Ще місяць тому представники самозваної „еліти” приховували деструктивний вплив кризи на вітчизняну економіку і, відповідно, не вживали жодних заходів щодо мінімізації її наслідків. В першу чергу тому, що розуміли - вдарить вона по благополуччю звичайних громадян.
Криза призвела до того, що влада й капітал опинились перед жорстким вибором між економічними інтересами та підтриманням „соціально-орієнтованого” іміджу. Представники держави і капіталістів неодноразово заявляли про намір будувати „суспільство загального благоденства”, яке є запорукою демократії. Останні процеси підтвердили брехливість створеного ореолу.
Першими скинули маски капіталісти. Слід привести наочні цифри. Людмила Денісова - міністр праці та соціальної політики України - визнає, що на початку 2009 р. рівень безробіття складатиме 7,7% - 2,1 млн. чол. Це майже десята частина працездатного населення, яке працює за трудовим договором. Важко підрахувати статистику скорочень серед працівників, що працювали неофіційно. З початку жовтня звільнення торкнулися в першу чергу працівників підприємств хімічної та металургійної промисловості. Зараз масові скорочення у повній мірі торкнулися столиці; тут навіть влаштовуються практичні семінари для керівників компаній на кшталт „Скорочення чисельності персоналу в умовах кризи”. Викидання людей на вулиці вони називають „оптимізацією”. Подібні жести лише принижують гідність людей найманої праці.
Працівників, яких іще не вигнано на вулиці, капіталісти експлуатують по-максимуму. Звичною є практика неоплачуваних понаднормових робіт. Заборгованість по заробітній платі станом на 1 жовтня склала 849,365 млн. грн і цей показник прогресує й до початку нового року складатиме близько мільярда гривень. В той час як Україна бере кредит МВФ на суму більш ніж 16 мільярдів доларів і віддає їх на користь комерційних банків, без зарплатні залишаються близько 300 тисяч працівників, які не винні в кризі.
Не бажає втрачати першості в реалізації соціал-дарвіністських схем і держава. Кредит МВФ був прийнятий Україною на вкрай невигідних умовах. Передбачається, що рівень мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму, пенсії та інших соціальних виплат буде заморожено до січня 2011 р. І це на фоні прогресуючої інфляції, підвищення цін на комунальні послуги, харчові продукти та транспорт! „Антикризовий” закон в даному випадку - злочин проти народу.
Народ почав розуміти, що за його користь влада намагається вирішити власні проблеми. Трудящі переходять до актів спротиву. Поки що - це окремі випадки, але скоро всі остаточно втратять ілюзію щодо можливості політиків покращити ситуацію.
Вже у жовтні відбулися перші страйки в регіонах: зокрема, організовані працівниками Луцького підприємства електротранспорту та профспілковим комітетом Харьківського комунального підприємства „Міськелектротранс”. А вже 4 листопада Профспілки працівників гірничо-металургійного комплексу України заявили про можливість загальнодержавного страйку. Вони висунули до керівництва країни низку вимог для захисту співробітників і подолання наслідків кризи. Профспілки вимагають від уряду не зупиняти зростання мінімальної зарплати і привести її у відповідність з прожитковим мінімумом, заборонити власникам підприємств зменшувати виплати співробітникам, примусово відправляти людей в неоплачувані відпустки, скорочувати штат, а також скасувати вирішення про збільшення ціни на газ для населення на 35 %. Однак лідери „офіційних” профспілок утримуються від заяв про необхідність всеукраїнського страйку.
8 листопада активісти ліворадикальних сил провели акцію у Києві. Захід був спрямований як проти загальнодержавної політики, так і проти політики місцевої влади. Зокрема, виражалось обурення щодо необгрунтованого підняття тарифів київською владою на проїзд усіма видами транспортних засобів; засуджувалось прийняття Верховною Радою рішення про отримання кредиту МВФ на умовах, що негативно позначаться на рівні життя наших співвітчизників; наголошувалось на тому, що зупинити погіршення соціальних стандартів може лише солідарність простих людей. Червоно-чорна хода з гаслом „Вони не дають на жити, ми не дамо їм правити” пройшла по маршруту від Київської міської державної адміністрації до Національного банку і завершилась під стінами Секретаріату Президента, де „гаранту” було вручено книги видатних економістів - Джона Кейнса та Карла Маркса. З натяком на те, що не слід так обожнювати економічну модель, суттєві недоліки якої були виявлені ще до народження нашого "любого друга”. Всім органам влади активісти побажали якомога швидшої ліквідації, так як відчужені від народу інституції в принципі не можуть виконувати покладені на них Конституцією функції. На думку протестуючих, є всі підстави стверджувати, що лише ліквідація всіх органів влади зробить можливою реалізацію провідного принципу Основного Закону: „джерелом влади є народ” .
redperets