Літній цинізм
ekramarenko: «Вам мабуть сподобається цитата з кодексу самураїв "Хагакуре" ("Приховане в листі"): "Воістину, життя людини проходить миттєво, тому живи й роби що хочеш. Дурницею буде жити в цьому світі, схожому на сон, кожен день зустрічатися з негараздами і робити лише те, що тобі не подобається. Але важливо ніколи не говорити про це молодим, тому що слово, яке неправильно розуміють, може принести багато шкоди. Я особисто люблю спати. З часом я збираюся все частіше залишатися вдома наодинці і проводити залишок життя у сні." © Ямамото Ценетомо.»
Прикольна цитата. Ще й як сподобалась. Акурат про мене сказано.
Але радше про мене в юності. Старші люде вже не такі любителі поспати. Може тому, що внезалежнились від тиску оточення в інший спосіб - навчилися фільтрувати реалії, відрізняти важливе від умовностей.
Ми цинічніші за молодь, хоча суспільство вважає інакше. Прикидаємося більш майстерно. Вдаємо ідейність, патріотизм, вірність моральним засадам і сімейним цінностям, а насправді - зволочі без решток сумління. Зрештою, це мабуть не відкриття для вас.
Олдфаги мають схильність приписувати молоді власні ненайкращі риси. “Хто як обзиває, той сам таким буває”. Надзвичайно влучне привлів’я. (Шкода, що я пізно втямив його глибину. Але то інша тема, трохи болісна.)
Ще про старечий цинізм. Чому чільними політиками стають переважно люди статечного віку? Житейська мудрість, гадаєте? Насправді під тою мудрістю розуміється не що інше, як безмежний цинізм і відсутність будь-чого святого за душею. Моральні бар’єри зруйновані ударами долі і хвилями розчарувань. Полуда спала, рожеві окуляри залишилися у спогадах про кращі роки. Вся та моральність, яку вони нав’язують молодій ґенерації через школу, церкву, медія, то є не що інше, як лапша, пастка на дурнів і підступне знешкодження підростаючих конкурентів за місце під сонцем.
Молодці японці! Я в за́хваті від них часом. Брали стариганів на спину і волокли на звалище, щоб не плуталися під ногами, не втирали відвертого лукавства.
Як послухати, то вони були ангелами во плоті в свій час, не те що сучасна молодь. Ось тільки чомусь кожне наступне покоління дечко ліпше за попередні, адже інакше не було б поступу світу в кожному сенсі.
«Ти зовсім, зовсім, ЗОВСІМ не вчишся!»- невтомно пиляла мене матуся, не зважаючи на мої призи з олімпіад і відмінні табелі. То чого ж ти, якщо так добре вчилася, не тямиш нічогісінько в найелементарніших буденних речах, не кажучи вже про історію чи світобудову?
Бабуся мала тверде переконання, що в на Святому Престолі сидить дванадцятий і останній папа (а не двохсот-якийсь насправді), але нас, внуків, вважала тупими неосвідченими вітрогонами.
Підстаркуватий сусід Piotr осудливо пліткував про нашого Andrzeja, що той, мовляв, одружився з німкенею, старшою за себе на 10 літ, заради громадянства. А сам, сука така, щодня тихцем гамселив власну дружину і мав двійко позашлюбних дітей. Довбаний взірець дотримання моральних цінностей.
Юні друзі! Стережіться старечого лукавства. Вас безсовісно обманюють з корисливих міркувань. Беріть від життя все і не переймайтеся гучними гаслами. Не очікуйте прийдешніх винагород, бо ця поточна хвилина насправді і є винагородою. То ж не марнуйте її, не відкладайте життя на потім.
" Але важливо ніколи не говорити про це молодим, тому що слово, яке неправильно розуміють, може принести багато шкоди."
Не менше шкоди ми маємо від довірливої наївности електорату. На відміну від наших, діти на Заході ростуть практичними і вільними від сентименту, не бояться дивитися у вічі жорстокому світові, не плекають ілюзій.
Наші мудрагелі часто закидають їм бездуховність. Насправді ж це тверезість поглядів.
Вони не ведуться на солодкі побрехеньки політиканів, на гучні гасла і палкі обіцянки.
Про відмінність нац.цінностей тут і там треба говорити окремо.
Прикольна цитата. Ще й як сподобалась. Акурат про мене сказано.
Але радше про мене в юності. Старші люде вже не такі любителі поспати. Може тому, що внезалежнились від тиску оточення в інший спосіб - навчилися фільтрувати реалії, відрізняти важливе від умовностей.
Ми цинічніші за молодь, хоча суспільство вважає інакше. Прикидаємося більш майстерно. Вдаємо ідейність, патріотизм, вірність моральним засадам і сімейним цінностям, а насправді - зволочі без решток сумління. Зрештою, це мабуть не відкриття для вас.
Олдфаги мають схильність приписувати молоді власні ненайкращі риси. “Хто як обзиває, той сам таким буває”. Надзвичайно влучне привлів’я. (Шкода, що я пізно втямив його глибину. Але то інша тема, трохи болісна.)
Ще про старечий цинізм. Чому чільними політиками стають переважно люди статечного віку? Житейська мудрість, гадаєте? Насправді під тою мудрістю розуміється не що інше, як безмежний цинізм і відсутність будь-чого святого за душею. Моральні бар’єри зруйновані ударами долі і хвилями розчарувань. Полуда спала, рожеві окуляри залишилися у спогадах про кращі роки. Вся та моральність, яку вони нав’язують молодій ґенерації через школу, церкву, медія, то є не що інше, як лапша, пастка на дурнів і підступне знешкодження підростаючих конкурентів за місце під сонцем.
Молодці японці! Я в за́хваті від них часом. Брали стариганів на спину і волокли на звалище, щоб не плуталися під ногами, не втирали відвертого лукавства.
Як послухати, то вони були ангелами во плоті в свій час, не те що сучасна молодь. Ось тільки чомусь кожне наступне покоління дечко ліпше за попередні, адже інакше не було б поступу світу в кожному сенсі.
«Ти зовсім, зовсім, ЗОВСІМ не вчишся!»- невтомно пиляла мене матуся, не зважаючи на мої призи з олімпіад і відмінні табелі. То чого ж ти, якщо так добре вчилася, не тямиш нічогісінько в найелементарніших буденних речах, не кажучи вже про історію чи світобудову?
Бабуся мала тверде переконання, що в на Святому Престолі сидить дванадцятий і останній папа (а не двохсот-якийсь насправді), але нас, внуків, вважала тупими неосвідченими вітрогонами.
Підстаркуватий сусід Piotr осудливо пліткував про нашого Andrzeja, що той, мовляв, одружився з німкенею, старшою за себе на 10 літ, заради громадянства. А сам, сука така, щодня тихцем гамселив власну дружину і мав двійко позашлюбних дітей. Довбаний взірець дотримання моральних цінностей.
Юні друзі! Стережіться старечого лукавства. Вас безсовісно обманюють з корисливих міркувань. Беріть від життя все і не переймайтеся гучними гаслами. Не очікуйте прийдешніх винагород, бо ця поточна хвилина насправді і є винагородою. То ж не марнуйте її, не відкладайте життя на потім.
" Але важливо ніколи не говорити про це молодим, тому що слово, яке неправильно розуміють, може принести багато шкоди."
Не менше шкоди ми маємо від довірливої наївности електорату. На відміну від наших, діти на Заході ростуть практичними і вільними від сентименту, не бояться дивитися у вічі жорстокому світові, не плекають ілюзій.
Наші мудрагелі часто закидають їм бездуховність. Насправді ж це тверезість поглядів.
Вони не ведуться на солодкі побрехеньки політиканів, на гучні гасла і палкі обіцянки.
Про відмінність нац.цінностей тут і там треба говорити окремо.