І дощ шумить легенями каліки
І брудом кашляють сухоти
І Куренівку піднімають ріки
До водоплавної скорботи..
- Чалапають, мов бусли, перехожі,
- Й перечіпаються дзьобами, -
Христові, громовержні і Стрибожі,
Із чистими й нечистими лобами!
- І дехто падає, а дехто далі йде
Бурхливою, хоч штучною рікою;
- І дехто мислить, й декого Родéн
З багнюки ліпить мертвою рукою!
А більшість течія вподобала давно,
- Яка не потривожить очерети:
Коріння смітників малює віп-паннó,-
І неміркуючих січе на вінегрети!
Й байдужі падають на сите дно.
Й бездумні бульбашки пускають.
Й перуть дияволи палаюче руно,
Щоб Герда не сподобалася Каю:
Стороннє в оці,- й вже не до краси!
Й вже не потрібна рідна мова!
І біль мине, лише не Бога,- попроси ,
Щоб не підклали в пеклі дрóва!
Не змерзне тіло абсолютно-крижане.
Лишень душа на зубі хрусне:
Не снігова- не королева, танець втне,
І правилом забутим лусне!
Не вічна крига, і не вічний бруд,
Й туберкульоз теплом лікують!
Пеніцилін вбиває легеневих юд,
Вино шипуче організм лакує!
...Вікно закрито. - Дощ шумить,
Наче нічних повій генделик,
- Душа, розтавши, цебенить,
- В крилі ховається метелик:
Барвиста карма повсяденних днів
Дещо сльозлива від негоди,
- Людóвики в абатстві Сан-Дені
Мокрінь монтують у клейноди;
- Ширяє злива непомітним горобцем,
Латентно-неприкаяна і сіра, -
У темряву гробниць затягує живцем,
Крихка і неправдива віра.
Приміщення закрите,- далі зась
- Міркуючим і неспокійним!
Там дощ виконує "Razamanaz",
Від гурту Nazareth покійним..
***
Nebratan