Сценки з провінційного ринку.
Кінці відрізано, кучугури тануть,
Але не на речовому ринку.
Базарни́ця складає на сани,
Потерту базарни́ком спинку.
Валянки теж можна скидати!
"А Юля - воровка, а твій Зек- унітаз".
Сперечаються двоє піддатих,
Б'ючись об заклади взаємних образ.
Сірі пальта злітають з вішалок,
Голубими веснянками курток.
А їх продавчиню євро потішило,
Скликаючи крам до гýрту.
В вічних снах Тараса Шевченка,
Довгоциба сміється цариця:
"Тіпічно- малоросійская сценка",-
Та не чує той сміх базарни́ця.
І веснянки мовчать на стійких лапах
М'яскó-ковбаскових павільйонів.
Від телячих вирізок залишився запах,
А тіло Москва загребла до вагонів.
(Сирами В.-еПутньопрестольна об'їлась,
Тож потребує відбірного м'яса.
А от застережень, біблійного судді Самуїла,
Не потребує московська маса):
Деспотизм на базарі річ незвичайна,
Як звичайна на Красній Площі
Церемонія карликів двох, обвінчальна,
Біля Леніна-Бланкіна мощів.
На провінційному ж ринку, ще холодно.
Бо цінують в рядах крижану кучугуру.
Й сперечаються, тóнучі в білому сóлодні,
За увагу до себе фальшивого гуру.
***
Nebratan / Сценки з провінційного ринку.