Тичина
В кіноклубі «Нова Україна» в прес-центрі KHARKIV Today відзначили 130-річчя від дня народження Павла Тичини. На відео можна побачити обговорення цікавих фактів з життя поета і почути вірші в чудовому виконанні: https://fb.watch/3tv6C8W_N-/
Зараз хочу спинитися на одному з віршів, що пролунали вчора. Це "Найвища сила", написана в 1920 році:
- Одягайсь на розстріл! - крикнув хтось
і постукав у двері.
Я прокинувся. Вітер розчинив вікно.
Зеленіло й
добрішало небо. А над усім містом величезний
рояль грав…
І зрозумів я - настав Великдень.
Це може здаватися незрозумілим, якщо не знати історію про подруг, що прийшли до поета великодньої ночі і розбудили таким жартом. Але і без цього тут достатньо сенсу.
Уявіть, що вас будять стуком в двері і наказом про розстріл в часи, коли це було цілком можливим. Ви готові йти на страту, ви вже уявили себе принесеним в жертву, розіпнутим чи розстріляним. На мить ви дійсно вмерли, а потім побачили світанок і зрозуміли, що це - Великдень, тобто ваше воскресіння.
Для Тичини, людини з релігійною освітою, таке сприйняття цілком природне. Проте він гостро відчуває новий час і надає віршам новітньої форми. Це лише мить пробудження, за яку свідомість проноситься від розстрілу до воскресіння в зеленому небі і до святкування Великодня.
Щодо передсвітанкового неба, чи може воно зеленіти - як приклад картина Крамського "Ісус в пустелі".
Оригінал на Дрімі