Каміння мовчить мільйони років
виходить з гір
ділиться на частини
одні уламки складають високі мури
інші лишаються поодинці
за глухою стіною
самотній в’язень
йому заборонено говорити
він витягає поволі цвяхи
зі своїх рук, зі свого серця
цвяхом шкребе слова на брилі
зцілює камінь від німоти
тепер дім з однією стіною
розповідатиме про дві дати
і життя, що лягло в борозну
між ними
Оригінал на Дрімі