Набережна

[ne_znaiko]

Річка лишається там, де була

коли ми бачилися востаннє

тепер в ній інша темна вода

колір графіту або невпізнання

якщо запитати, відповіді не дасть

вдаватиме, що не чує

берег затягнутий в кам’яний корсет

йому важко дихати

він теж мовчить

зберігає секрет

і подумки кроки рахує

великі дерева майже не змінюються

сплять прикидаються мертвими

їм так легко повірити

вони могли б стати папером

вірю сірим гранітним сходам

коли обіцяють лишитися тут назавжди

нехай чорнохвилі торкаються їх у негоду

нехай збігають і не признаються куди

як не вірити хмарам, які опускають завісу

аж до хвиль

і вкривають у темний туман забуття

вигін мосту

схили дахів

дзвіниць домінуючі риси

плескіт сонця в воді

прискорене серцебиття

Оригінал на Дрімі