Крижаний дім
Чи буде кінець цій зимі?
Чи скінчиться час, який треба перечекати?
Вже не віриш, що розтануть обійми міцні,
Що стечуть як вода кришталеві ґрати.
Ці обійми не слабшають з кожним днем,
А стискають так, що не сила терпіти,
Як та крига, що грається з кораблем
Поки він не почне здаватися і рипіти.
Корабель, застряглий серед крижаних брил,
Як сталося, що я у твоєму полоні?
Чим далі тікаєш від кольорових вітрил,
Більш жорстоким стає океан-море.
Теплі хвилі, рифи і зграйки риб -
Все для тих, хто зумів домовитись з долею.
А хто гордий і прагне углиб, углиб -
Будь готовий до вітру, морозу і болю.
Якщо хто про це і попереджав,
Пригадую тільки: «Стрибай у човен!»
Не паси задніх, не лови вже ґав,
Не зважай на чутки і ворожий гомін.
Все вперед, туди, де ніхто не був,
Відкриття і дива вже давно чекають.
А як втрапиш в полон за льодовий мур -
Відпочинь, пережди, колись він розтане.
Оригінал на Дрімі