Сірий день
Вчорашній сніг тане, білий пух перетворюється на сіру холодну кашу, з гілок зникає біла пудра і вони стричать як старі посірілі кістки. Сонця немає, воно сховане за щільною завісою важких хмар, які знижуються все більше і роблять повітря все сірішим і темнішим. За вікном немає нічого, крім тремтячих голих дерев. Раптом одне дерево оживає. Його окупує зграя товстих чубатих пташок. На жаль, крізь сірий кисіль повітря і скло їх важко роздивитися, а коли виходжу на вулицю, вони здіймаються. Та встигають нагадати, що життя сповнене різних кольрів і на їхню появу варто чекати завжди.
